1987 год. «Им за это никто аплодировать не будет», — Горбачев о письмах интеллигенции в поддержку крымских татар

1987 рік. «Їм за це ніхто аплодувати не буде», — Горбачов про листи інтелігенції на підтримку кримських татар
У середині 1980-х років національний рух кримськотатарського народу переживав підйом… Мета та сама — повернення кримських татар на історичну батьківщину до Криму.
Кримський історик, член Українського ПЕН-клубу Гульнара Бекірова в серії статей для Крим. Реалії https://ru.krymr.com/a/27118135.html розповідає про те, як кримськотатарські активісти відстоювали свої права, про листи підтримки від знаних представників інтелігенції, про те, як під час одного із засідань Політбюро ЦК КПРС (стенограма якого збереглася в Російському державному архіві новітньої історії) влада оцінювала прибуття в столицю великої делегації кримських татар і що в зв’язку з цим мала намір зробити.
З 20 червня 1987 року почалося прибуття кримськотатарських делегатів до Москви. З перших днів перебування в столиці вони щодня відвідували редакції газет і журналів, центральне телебачення, Союз радянських письменників та інші організації, куди раніше були надіслані численні листи та звернення щодо національного питання кримських татар, і просили на них відповіді. У більшості випадків їм відповідали, що вся отримана кореспонденція надсилається «для розгляду» назад на місця або до вищих інстанцій. На прохання делегатів публікувати листи та звернення кримських татар і обговорювати ці проблеми на сторінках преси в редакціях відповідали, що робити цього вони не можуть, бо немає відповідної вказівки зверху.
26 червня 1987 року делегація кримських татар була прийнята заступником голови Президії Верховної Ради СРСР Петром Демічевим. Зустріч представниками народу назвали незадовільною. Демічев лише пообіцяв передати вимоги кримських татар Михайлу Горбачову і запропонував їм роз’їхатися.
6 липня 1987 року приблизно 120 кримських татар провели демонстрацію на Красній площі біля мавзолею Леніна. Опівдні вони підняли плакати: «Поверніть наш народ на батьківщину», «Відновіть права кримських татар», «Демократія, гласність — і для кримських татар». Агенти КДБ у цивільному відбирали у них плакати і намагалися розігнати демонстрантів, проте ті сіли на землю і відмовилися йти, викрикуючи гасла. Через 45 хвилин з’явилася міліція і наказала їм очистити Красну площу. Тоді демонстранти перейшли до будівлі ЦК КПРС на Старій площі. Там їх також, хоча й безуспішно, намагалися розігнати.
Нарешті демонстрантам оголосили, що зараз їх прийме Демічев. Депутація з п’яти чоловік (Енвер Аметов, Еміль Аміт, Решат Джемілєв, Різа Сеітвелієв, Ескендер Фазилов) зустрілася з Демічевим, який сказав, що вивченням проблеми кримських татар займається цілий відділ ЦК КПРС. Він обіцяв дати відповідь на вимоги татар упродовж місяця.
Діяльність активістів у Москві тривала. 7 липня 1987 року Фуат Аблямітов, Решат Джемілєв і Сабріє Сеутова брали участь у відкритті прес-клубу «Гласність», організованого московськими правозахисниками. У ньому взяла участь і Лариса Богораз — дружина Анатолія Марченка, який неодноразово виступав на захист прав кримських татар і загинув в тернопільській тюрмі 9 грудня 1986 року після 4-місячного голодування-протесту. Крім московських правозахисників, на засіданні прес-клубу були присутні акредитовані в Москві зарубіжні кореспонденти. Запрошені радянські журналісти, за звичаєм, не з’явилися. Представники кримських татар докладно розповіли про причини демонстрації 6 липня на Красній площі і про прийом, який відбувся після демонстрації в ЦК КПРС.
Наступного дня, 8 липня, група кримськотатарських делегатів зустрілася з секретарем правління Спілки письменників СРСР, лауреатом Державної премії СРСР поетом Євгеном Євтушенком. Він висловив солідарність з боротьбою кримських татар і написав звернення до Президії Верховної Ради СРСР. Вручаючи копію цього звернення делегатам кримських татар, Євтушенко сказав: «Моє звернення можете здавати в усі інстанції. Буду радий, якщо воно допоможе вирішенню національного питання кримських татар».
Ось що написав Євтушенко: «Мені відомо, що зараз в Президії Верховної Ради СРСР розглядається питання про надання кримським татарам права спокійно жити і працювати на землі їхніх батьків, дідів і прадідів у Криму. Кримські татари були глибоко ображені несправедливим звинуваченням мало не в поголівній зраді і насильно виселені зі своїх кровних, обжитих земель. Це було зроблене незважаючи на те, що багато кримських татар героїчно боролися проти фашизму на фронті, в той час як їхні ні в чому невинні сім’ї варварськи виганяли з рідних домівок. Подальша заборона кримським татарам повернутися назад стала порушенням їх конституційних прав і нехтуванням людської гідності. Випадки, коли окремі сім’ї кримських татар отримували дозвіл повернутися, а потім знову їх виганяли, обурливі і є ганьбою для місцевої влади. Пора раз і назавжди припинити це антигуманістичне ставлення до повноправних членів нашого суспільства і дати їм жити і працювати там, де підказує їм серце і пам’ять серця. Думаю, що їх повернення сприятиме процвітанню Криму і дружбі народів нашої Батьківщини.
З повагою, Євген Євтушенко. 8 липня 1987 року».
Звернення на підтримку кримських татар були зроблені й деякими іншими відомими представниками інтелігенції — поетом Булатом Окуджавою, письменниками Анатолієм Приставкіним, Сергієм Баруздіним, Віталієм Дудінцевим. Реакцію Михайла Горбачова з цього приводу зафіксувала стенограма засідання Політбюро ЦК КПРС: «Думаю, ніхто їм за це аплодувати не буде». Реакція цілком адекватна, якщо врахувати, що сам Горбачов аж ніяк не поспішав вирішити основне питання кримськотатарської проблеми — повернути кримських татар на батьківщину: «Зараз в Криму склалася нова реальність, треба вирішувати з урахуванням думки росіян, українців та представників інших національностей, що проживають в Криму. Саме тому створена комісія».
Як стало відомо пізніше, 9 липня 1987 року була створена комісія «для розгляду питань, що піднімаються кримськими татарами» під головуванням Голови Президії Верховної Ради СРСР Андрія Громика. До неї увійшли також голова КДБ СРСР Віктор Чебріков, голова Ради Міністрів РРФСР Віталій Воротніков, перший секретар ЦК КП України Володимир Щербицький, перший секретар ЦК КП Узбекистану Інамжон Усманходжаєв, заступник голови Президії Верховної Ради СРСР Петро Демічев, член Політбюро ЦК КПРС Олександр Яковлєв, секретарі ЦК КПРС Анатолій Лук’янов і Георгій Розумовський. Хоча зовні склад комісії був дуже представницький (її очолила людина, що обіймала другу посаду в державі!), але в ньому не знайшлося місця для жодного представника кримських татар, що викликало резонне обурення активістів руху.
У Російському державному архіві новітньої історії збереглася стенограма засідання Політбюро ЦК КПРС, яке відбулося незабаром після заснування комісії Андрія Громика і напередодні головних виступів кримських татар у Москві. Документ дає деяке уявлення про те, як оцінювала влада прибуття в столицю великої делегації кримських татар і що в зв’язку з цим мала намір зробити.
«ГОРБАЧОВ. Повідомлення про дії кримських татар з’явилося в іноземній пресі. (Читає).
В Президію Верховної Ради СРСР надіслані листи у зв’язку з цим Євтушенком, Окуджавою, Приставкіним. Татари ставлять питання про те, щоб їх прийняли. Напевно, поки в цьому немає необхідності.
ГРОМИКО. Вам не потрібно їх приймати.
ГОРБАЧОВ. Поки представники кримських татар поводяться спокійно. Але ведуться розмови про активні форми протесту.
ГРОМИКО. У цій ситуації ми залишимося на тій самій позиції, на якій стояли, коли створювали комісію?
ГОРБАЧОВ. Важливо, щоб було розуміння того, що нам потрібно вислухати не тільки кримських татар, але й Росію, Україну.
ЯКОВЛЄВ. Але поки було б доцільно зняти обмеження на в’їзд татар в індивідуальному порядку до Криму. Потрібно про це сказати, щоб українці це знали.
ГОРБАЧОВ. Потрібно дати повідомлення в друк. Сказати, що кримські татари ставлять питання про відтворення в Криму автономної республіки. Сказати про історію питання, про те, що рішення ухвалювалося в конкретних умовах і на чому воно ґрунтувалося. Сказати про те, що в 1967 році був ухвалений Указ про скасування звинувачень стосовно всіх громадян татарської національності, які проживають у Криму. Але питання про автономію тоді вирішене не було. Варто сказати, що за 40 років у Криму відбулися великі зміни, що там проживають більше 2 млн осіб різних національностей. Сказати також про те, що частина татар до Криму повернулася. Зараз у Криму склалася нова реальність, треба вирішувати з урахуванням думки росіян, українців та представників інших національностей, що проживають в Криму. Саме тому створена комісія.
Апеляція до зовнішніх сил тільки погіршить обговорення. Сказати потрібно і про те, що з цього питання надійшли листи від Баруздіна, Євтушенка, Окуджави, Приставкіна. Думаю, ніхто їм за це аплодувати не буде.
ЛУК’ЯНОВ. Чи треба сказати про використання цієї теми радіоголосами?
ГОРБАЧОВ. Не треба. За порядком потрібно стежити. КДБ і МВС діють спокійно, але твердо.
БОБКОВ (заст. Голови КДБ). Вчора ми спільно з МВС та Прокуратурою детально обговорювали заходи, які потрібно вжити. Драматизувати ситуацію не варто. Але… потрібно враховувати, що ведуться розмови про самоспалення, що навіть кандидати на це є.
Сьогодні вранці представники татар вели розмову про те, що їм робити далі, серед них починається розшарування. Деякі задоволені поясненнями, але екстремісти наполягають на тому, щоб продовжувати перебувати в Москві. Нашими органами ведеться робота в місцях проживання татар у Москві. Їх більше 500 осіб. Прибуло 150 жінок і дітей. Ми зробили попередження про неприпустимість антигромадських дій. Вели себе представники кримських татар неагресивно. Ситуація контрольована. Публікація у пресі назріла. Вона багато чого б зняла. Головне зараз — не допустити виступу 26 числа. Звичайно, і до цієї демонстрації потрібно було б поставитися спокійно. Але є небезпека, можуть приєднатися інші — відмовники, екстремісти з товариства „Пам’ять“. Коли збирається великий натовп, порядок наводити вже важче. У разі демонстрації потрібно буде перекрити підходи до Красної площі.
Члени Політбюро. Згодні.
Постанова ухвалюється».
Як бачимо, помисли нової — демократичної — влади були так само зосереджені на збереженні в недоторканності післявоєнного status quo кримських татар. Головна турбота її як і раніше зводилася до того, щоб не допустити виступів кримських татар в столиці. Тільки ліберал Олександр Яковлєв на цьому засіданні висловився про доцільність скасування обмежень на в’їзд татар до Криму — правда, в «індивідуальному порядку».
Тим часом кримські татари мали намір продовжувати акції в столиці…
ФОТО: Делегація кримських татар біля приймальні ЦК, 1987 рік https://gdb.rferl.org/D5AA12B9-A9EE-42C1-9E97-BA84532D83A4_w650_r1_s.jpg
Кримські татари в Москві, 1987 рік