Кримськотатарська дослідник, публіцист та історик Гульнара Бекірова, добре знана своїми історико-культурними програмами на телеканалі ATR і розвідками «Кримськотатарська проблема в СРСР (1944–1991)» (2004) та «Кримські татари: 1941–1991 (Спроба політичної історії)» (2008) та ін., раніше опублікованими російською мовою, підготувала для українських читачів нову версію своїх праць, збагативши її чималим ілюстративним матеріалом.
Книгу «Півстоліття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки). Нарис політичної історії», презентація якої днями відбулась в українській столиці, присвячено найтрагічнішому періодові історії кримськотатарського народу — депортації 1944 року, життю вигнанців на чужині та довгій, тяжкій і жертовній боротьбі за повернення на Батьківщину. Захід було організовано видавництвом «Критика», Інститутом критики та книгарнею «Є» (де, власне і пройшло представлення книги читацькій аудиторії).
Як сказала під час презентації автор, ця книга — плід її багаторічних зусиль як історика та політолога:
— Як історику-архівісту за освітою для мене дуже важливо, що у цій книжці багато [107 — прим. ред.] архівних документів, у яких відображена політична історія кримськотатарського народу за ці півстоліття, — цитує слова Гульнари Бекірової часопис Критика. — Книжка дає можливість зрозуміти, в яку ситуацію потрапили сьогодні кримські татари та боротьбу мого народу в умовах окупації. Передмову до видання написала людина, яка стала символом боротьби кримськотатарського народу за повернення на історичну Батьківщину, — Мустафа Джемілєв.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров наголосив, що і нині відбуваються події, подібні описаним у книзі:
— Паралелі із тим, що досліджується у книжці Гульнари Бекірової, маємо і сьогодні. Російська Федерація, яка проти міжнародного права окупувала українську територію — Крим — та незаконно зараз нею володіє, оглядається на своє законодавство в питанні того, чи можна Ахмету Чийгозу побачити хвору матір, яка колись у 3-річному віці була депортована. Історія завжди повторюється. І якщо ми хочемо, щоб цього не відбувалося, нам треба виносити уроки.
Керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко в своїй промові, зокрема, сказала, що історія кримськотатарського опору «живе», бо ще з нами покоління, яке це бачило:
— Це детальний виклад історії кримськотатарського національного руху, підкріплений розлогим цитуванням самвидавчої преси кримських татар і традиційно прихильних до їхньої боротьби московських правозахисних видань, добіркою документів, що їх авторка віднайшла в кримських, київських та московських архівах, а також доданим до розвідки інтерв’ю з найвідомішим і найшанованішим учасником цього руху, його загальновизнаним лідером, багатолітнім і багаторазовим радянським політв’язнем Мустафою Джемілєвим, виразно показує, що говорити доводиться водночас про два різноспрямованих опори: опір кримських татар злочинній політиці московської влади та опір злочинної влади справедливим вимогам національного руху. Попри перемогу кримських татар та їхнє повернення на Батьківщину чверть століття тому, обидва опори тривають.
Видання підготовано в рамках науково-видавничої програми Інституту критики і випущено у світ за сприяння Українського наукового інституту Гарвардського університету.
