Критерій правової та ціннісної зрілості суспільства — ставлення до засуджених

В українській столиці 17 січня стартував ІІ Мистецький фестиваль «#Арт_Примирення», присвячений творчості засуджених на довічне позбавлення волі. Захід триватиме до 20 січня включно в культурно-мистецькому центрі «Пасіка» Національного університету «Києво-Могилянська академія».

У програмі фестивалю — виставка творчих доробків засуджених, фотоекспозиція — портрети жінок, що відбувають покарання, ток-шоу та круглі столи, вільні мікрофони, публічне інтерв’ю з родичами засуджених, музичні вітання від капелли бандуристів імені Майбороди, виступи студентів Київського національного університету культури і мистецтв і навіть вистава, яку на завершення подарує учасникам та гостям заходу Театр TUT lab (режисер Тіна Єрьоменко).

18 січня в рамках круглого столу «Ставлення до довічно ув’язнених як критерій правової та ціннісної зрілості суспільства» йшлося про духовні і релігійні потреби ув’язнених. Слово взяли й мусульмани — муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов, голова Управління духовного служіння для ув’язнених (ДУМУ «Умма») Камран Джалілов та журналіст Тетяна Євлоєва. Вони в своїх промовах погоджувалися з тим, що можливість творчого самовираження для ув’язнених має стати не винятком, а обов’язковим елементом як своєрідна арт-терапія. Але разом з тим важливішою є можливість духовної реабілітації, створення в закладах пенітенціарної системи умов для задоволення релігійних потреб засуджених, особливо довічників.

Звертаючись до присутніх, муфтій Саід Ісмагілов нагадав, що мистецтво має дуже велику силу:

— У людини, яка займається творчістю, розкривається зовсім інше бачення життя, з’являється «інше дихання», інше сприйняття світу і нове усвідомлення себе в ньому. І тому дуже добре, що люди, навіть ті, які перебувають у місцях позбавлення волі, роблять ще щось власноруч «для душі» — малюють, вишивають тощо. В мистецтві вони знаходять якусь втіху, реалізують свої потреби у самовираженні. Це допомагає їм зрозуміти, що безнадійних ситуацій не буває, — наголосив Саід-хазрат.

Як приклад на користь цього твердження муфтій навів суру зі Священного Корану про пророка Юсуфа, якого за несправедливим звинуваченням кинули за грати — але приречений на довічне скніння у в’язниці він через свою віру, через надію на Господа не просто став вільною людиною, а фактично другою особою в державі. Муфтій роз’яснив, що Всевишній навів цю історію в Корані, аби дати зрозуміти, що людина не має впадати у відчай:

— Шляхи Господа нам невідомі, і ми не можемо знати, як воно повернеться. Людина мусить вірити, мусить мати надію.

Як підкреслив Саід Ісмагілов, спілкуючись під час цього фестивалю та подібних йому заходів, релігійні та громадські діячі, науковці, волонтери, чиновники та інші небайдужі збагачують один одного досвідом своєї роботи й напрацьовують нові підходи до вирішення проблем «духовної реанімації» засуджених:

— Ми можемо говорити не лише про проблеми ув’язнених та ділитися досвідом роботи. Під час спілкування обов’язково виникнуть пропозиції з духовної та релігійної підтримки ув’язнених, нові концепції організації цієї допомоги, — сказав Саід Ісмагілов.

Проаналізувавши багаторічну статистику й публікації щодо жіночих в’язниць та зон, представниця ДУМУ «Умма», журналістка Тетяна Євлоєва у своїй промові говорила про особливості місць позбавлення волі для жінок: обривання родинних зв’язків ще у період досудового слідства (здебільшого чоловіки вимагають розлучення від дружини, що підозрюється у скоєнні злочину), неможливість спілкування з дітьми, обмеження в доступі навіть до тих дітей, що народилися в неволі тощо.

Голова Управління духовного служіння для ув’язнених Камран Джалілов розповів про досвід духовної підтримки людей, що перебувають в місцях позбавлення волі, про те, як допомогти їм прийти до каяття перед Аллагом, наскільки важливим у перевихованні ув’язненого є практика читання Корану й Сунни, аби людина знов відчула себе щирим богобоязливим мусульманином.

Організаторами і цього заходу, і, власне, самого фестивалю виступила Громадська організація Союз «Золотий вік України» в особі президента Яни Баранової й координатора проектів Карини Гарбузенко.