Саід Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма», під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі за участю членів Ініціативи «21 листопада», звернув увагу на те, що успішній анексії Криму значною мірою передувало поширення в масах витвореного Росією міфу «Крим наш» — про те, що півострів, мовляв, завжди був російський.
— Щоб виграти боротьбу за думки людей, передусім кримчан, ми маємо аргументовано обґрунтувати, що Крим — це Україна, — вважає він.
При цьому, наголосив шейх Саід, треба спиратися на історичні факти, зокрема, звертатися до історії кримськотатарського народу. Одним із вагомих аргументів може стати те, що Крим був колискою Ісламу в Україні, звідки він поширювався переважно на північний захід, і ніколи — на схід. Муфтій підкреслив, що дуже важливо створити добрі умови для збереження й розвитку кримськотатарської мови й культури, а також надати кримським татарам національну автономію у складі України — це сприятиме швидшому поверненню Криму.
— Якщо сьогодні буде прийнято на конституційному рівні закон про те, що Крим — це кримськотатарська національна автономія у складі України, це буде величезною мотивацією, передусім для кримських татар, що там живуть, — переконаний режисер, сценарист, актор театру й кіно Ахтем Сеїтаблаєв. На його думку, завдяки цьому кримські татари частіше будуть представлені в різних міжнародних організаціях на найвищому рівні, зокрема ООН, через яку вони могли б відстоювали власні інтереси й, таким чином, інтереси України. Але головний фактор, що матиме колосальну роль у вирішенні долі півострова — це українське суспільство як «хедлайнер усіх змін, що відбуваються в нашій країні». Крім того, українська позиція щодо кримського питання, на думку режисера, має стати менш компромісною, адже Путін зазвичай діє з позиції сили й будь-яку нерішучість розцінюватиме виключно як слабкість.
Тим часом філософ і публіцист Сергій Дацюк під час дискусії заявив, що в України досі немає стратегії повернення Криму, і рушієм усіх ініціатив залишається громадянське суспільство. Солідарна позиція української та кримськотатарської громад, незалежно від позиції влади, має бути зафіксована у формі меморандуму. За словами Сергія Дацюка, проблема Криму відійшла нині на другий план через військові дії на Донбасі.
— Ми не те що не воювали — ми не встигли навіть прийняти рішення, воюємо чи ні. І відсутність цього прийнятого рішення досі висить над нами як історія з минулого, — зауважив філософ. На його думку, в суспільстві відсутня солідарність щодо проблем Криму; державну політику спочатку було накреслено, проте цієї лінії не дотримуються.
— По-перше, Крим не є український, бо ми-де-факто визнаємо контрабандні відносини як з іншою територією. Ми перетворили її на анклав, дозволивши скандальний, як на мене, закон, що це якась окрема економічна зона, відділивши її від України в економічному сенсі, — заявив Сергій Дацюк, що вважає: попри заяви влади, що «Крим не продається», як виявилося, він не продається державою, але продається українськими корпораціями. — Усі позови наших олігархів у судах поза межами України про власність у Криму — це ніщо інше, як спроба виторгувати свою власність. Публічної позиції наш великий бізнес щодо своєї кримської власності так і не висловив.
Філософ висловив скептицизм щодо можливого повернення Криму, адже «реальної стратегії його повернення немає, відсутнє навіть стратегічне мислення щодо Криму, — переконаний Сергій Дацюк.
Із тезою про відсутність стратегії погодився й виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України Йосип Зісельс.
— Коли країна перебуває в ситуації багатовимірної кризи, вона живе лише тактичним мисленням: як закрити окремі проблеми, що лежать перед носом, а думати про стратегію просто нема часу, можливості, зусиль. Немає органу, який думає про це, — заявив Йосип Зісельс.
У такій ситуації, на його думку, президентська гілка влади повинна займатися стратегічними питаннями України, а уряд — вирішувати тактичні проблеми. У такому разі, зокрема, буде й менше приводів для конфлікту між двома гілками влади.
— Взагалі, Україну сьогодні веде в майбутнє не влада… а громадянське суспільство. Це корінна відмінність стану після революції Гідності, — зауважив віце-президент Конгресу національних громад України, зазначивши, що така тенденція спостерігається від часів Помаранчевої революції, коли громадянське суспільство взяло на себе ті функції, які тоді сподівалися покласти на владу.
Повертаючись до стратегії повернення Криму, Йосип Зісельс підкреслив, що важливо усвідомлювати ідентичність населення Криму: серед мешканців півострова є як проукраїнські громадяни, так і чимало прибічників «русского мира». Така ситуація ускладнить реінтеграцію Криму після повернення, враховуючи й те, що півострів стає мілітаризованою та криміналізованою територією, і там виховується молоде покоління. При цьому не варто сподіватися, що Росія сама віддасть Крим, бо історії невідомі факти, коли ця країна віддавала захоплені території. Проте не варто розраховувати й на те, що півострів повернеться внаслідок дезінтеграції Росії.
— Американці не допустять розвалу Росії, бо для них страшна ситуація, коли ми маємо справу з розпеченими уламками, озброєними ядерною зброєю, і американці зроблять усе можливе, щоб не дати Росії розпастися й залишити ці ядерні ресурси в одних контрольованих руках під авторитарним правлінням.
Перспектива повернення півострова дедалі примарніша, зізнається Йосип Зісельс.
— Чому так? Що ми бачимо на аналогічних територіях: у Придністров’ї, в Абхазії, Південній Осетії? Це криміналізація, мілітаризація, це контрабанда, це наркотрафік. Це, на жаль, очікує й Крим, хоч Крим анексований, а ті території — ні. Проте, враховуючи стан Росії сьогодні, саме це ми вже бачимо за два роки, — заявив виконавчий віце-президент Конгресу національних громад.
На думку підприємця, викладача й громадського діяча Валерія Пекаря, проблеми в Криму пов’язані з тим, що Україна «не знає, хто вона й що вона робить».
— Нема відповіді на просте питання: що в нас, мир чи війна? — і це призводить до того, що ми втрачаємо не лише території — ми втрачаємо мільйони людей, втрачаємо міжнародну репутацію.
Відсутність стратегії — це проблема відсутності суб’єктності. Україна не вважає себе суб’єктом геополітичного процесу, — заявив Валерій Пекар.
— Українська політична еліта не хоче підняти голос від імені України. Ми завжди виконуємо чиїсь вказівки. Росія від нас вимагає це, Євросоюз вимагає це, Америка вимагає це, — зауважив громадський діяч. — Відповідно, слабка держава, що не може дати відповіді на прості стратегічні запитання людей, втрачає довіру в їхніх очах… Громадянське суспільство повинно розробити спільний план дій — дипломатичних, культурних, мистецьких — щодо Криму, щоб протягом року, щотижня порушувати тему Криму, щоб її обговорювало суспільство.
— Крим — це передусім люди, і треба будувати діалог, — зазначив протоієрей Георгій Коваленко. За його словами, вирішувати проблему Криму варто лише цивілізованими способами, прийнятними в сучасному світі, за участю громадян усієї країни.
— У такому цивілізованому діалозі беруть участь не тільки жителі цих територій, не тільки представники окремого народу — у цих обговореннях, голосуваннях і референдумах беруть участь громадяни всієї країни, до якої належить територія. Тобто цей спосіб працює і він фактично не призводить до збройних конфліктів. Ба більше, саме так вирішено тривалі конфлікти в різних країнах, — зазначив священик. Зважаючи на це, долю Криму має вирішувати народ Криму — разом із народом усієї України та світовою спільнотою. Водночас, треба окремо врахувати думку кримськотатарського народу як корінного, зауважив протоієрей. На його думку, доцільна послідовність дій — це аналіз світового досвіду, залучення міжнародної спільноти, демілітаризація Криму, його деокупація, а після цього — організація широкого діалогу та, можливо, референдуму.
— Ми програли Крим «у головах», і ми маємо його завойовувати «в головах», — підкреслила Саша Кольцова, співачка, автор і громадський діяч.
Вона наголосила, що сьогодні українські медіа дуже мало висвітлюють події в Криму, при цьому держава фактично не має культурної політики щодо Криму — це виглядає як злочинне недбальство. Розробка комплексу заходів для підтримки української спільноти на окупованому півострові має стати одним із першочергових завдань.
— Прийнявши, скажімо так, Крим на баланс, росіяни набагато завзятіше взялися за те, що відбувається там, ніж ми за власну територію, за яку хочемо боротися, — зауважила Саша Кольцова.
Громадські діячі наголосили, що повернення півострова буде неможливе, якщо цього не бажатимуть самі кримчани. Змінити негативне ставлення багатьох мешканців Криму до України зможуть тільки позитивні трансформації нашої країни — проведення ефективних реформ і боротьба з корупцією. На думку Саші Кольцової, лише після цього в Криму з’явилися б раціональні підстави замислитися про те, «що наш суспільний договір вигідніший для них, ніж російський».
Нагадаємо, в березні 2014 року Росія анексувала український Крим, організувавши «референдум» з його самовизначення. Самопроголошена кримська влада заявила, що 96,77% висловилися за приєднання Криму до Росії. 18 березня в Кремлі підписано так званий «договір» про прийняття до складу РФ Криму та Севастополя. Країни Заходу не визнають анексії Криму та запровадили низку економічних санкцій проти РФ.
ДЖЕРЕЛО: Український кризовий медіа-центр
