Заступник голови Кримської польової місії з прав людини Ольга Скрипник взяла участь у панельній дискусії «Крим. Спогади, реалії та бачення», що відбулася у Києві. Ми пропонуємо нашим читачам коротку доповідь, присвячену дотриманню права людини в нинішньому Криму, з яким правозахисниця виступила на заході.
— Для мене проблема Криму має значення не тільки як керівника Кримської польовий місії в Україні, а в першу чергу, як для кримчанки. До окупації я жила в Ялті, працювала в університеті і керувала громадською організацією, яка займалася безкоштовною правовою допомогою.
Я не можу піти від власних важких спогадів. Вже 25 лютого в Ялті біля нашого університету, в тридцяти метрах від Ялтинської кіностудії ми зафіксували присутність не просто кримської самооборони, а конкретно російських військових, російського озброєння і машин, які не соромлячись, говорили, що вони російські військові. Після цього ми почали збирати факти їх присутності. Ми всюди зверталися, кричали, що це неприпустимо, що це іноземні військові, але ситуація розвивалася так, як розвивалася. І якщо говорити про те, що відбулося далі, то закономірно, що ситуація тільки погіршилася.
Дії Російської Федерації в Криму — це міжнародний злочин, який спричинив за собою масові порушення прав людини. Найбільш страшним проявом цього було вбивство Решата Аметова. Також були вбиті двоє військовослужбовців України.
Якщо спробувати охарактеризувати, що відбувалося півтора року, то потрібно сказати, що це повне згортання фундаментальних прав і свобод, закріплених Європейською конвенцією і міжнародним гуманітарним правом. Це не разові порушення, це ціла система, яка склалася за допомогою формальних і неформальних способів. Існують цілі сфабриковані справи, які формують цю систему. Система ставить своєю метою зламати і знищити
Наступною гучною і масштабною справою стала «справа 26 лютого», за якою позбавлено волі Ахтема Чигойза, інші представники кримськотатарського народу.
Наступний напрям — спроба зламати
Прецедентом також є справа Олександра Костенко. Зараз слухається його апеляція, зрозуміло, що немає ніяких надій. Йому вже дали 4 роки і 2 місяці за те, що він кинув камінь у співробітника «Беркута». Це справа не тільки проти Олександра Костенка, але проти всього Євромайдану. У нашому розпорядженні є списки учасників Майдану, які проходять у кримінальній справі. І це ті люди, які підтримували Євромайдан не в Криму, а в Києві. Є списки з їхніми адресами, частина цих списків, а саме 8 аркушів з 250 було опубліковано на Крим. Реалії, в оглядах Кримської польовий місії. Це масштабна справа, спрямована проти активістів, що підтримують Україну і цінності Євромайдану.
Те, що сьогодні відбувається в Криму, позбавляє всіх людей: і кримських татар, і українців, і росіян ефективних способів правового захисту. Російське право ефемерне, воно якщо і застосовується, то тільки для того, щоб далі проводити репресії. Сфабриковані справи, які я називала і є його інструмент. Для чого там існує російське право? Для того, щоб людей садити, переслідувати, щоб в 4 ранку 20 людей в масках вдиралися в будинки і проводили обшуки.
Крим перетворився на закриту зону, де ліквідована свобода слова, де переслідування журналістів проводиться найжорсткішими способами — це обшуки, кримінальні справи «за екстремізм і сепаратизм». По суті, зараз там зона, де знаходяться заручники. Якщо ми говоримо про права людини, там вони завжди будуть порушуватися, поки ситуація не повернеться в міжнародне правове поле, якою вона була до березня 2014 року.
У зв’язку з цим зрозуміло, що потрібні дії і як можна більш активні. В першу чергу міжнародного характеру. Це подальший тиск на РФ, використання всіх існуючих міжнародних інструментів, а якщо їх не вистачає, створення нових.
Хочу звернути увагу і на дії України. З точки зору прав людини є різні підходи. Є територіальний, в цьому випадку ми повертаємо територію і говоримо тільки про територію. А є гуманітарний і людський, коли ми пам’ятаємо, що там більше двох мільйонів чоловік, і це наші громадяни. Україна не може здійснювати контроль над територією, але люди залишаються її громадянами. Принципово важливо, щоб усі дії, які будуть робитися Україною, не погіршували ситуацію громадян України. В першу чергу це стосується так званого статусу нерезидента, введення якого є дискримінацією кримчан в економічних та інших правах.
Наступне — це «новий порядок» перетину адміністративного кордону. На сьогодні він створив тільки проблеми. Передусім для громадян України, які прямують з дітьми. Багато хто просто не може виїхати, і це питання треба екстрено вирішувати.
Друге — це в’їзд іноземців за спецдозволом. На сьогодні практично заблокована робота адвокатів, які захищають наших громадян, а це можуть робити в основному тільки російські адвокати. Такі як Дмитро Сотников, який захищає Олександра Костенко. Через це вони просто не можуть легально потрапити до Криму. Я говорю про тих правозахисників, які знаходяться в діалозі з Україною. Ті, хто не поважає закони України, буде і далі з порушенням українського законодавства потрапляти до Криму, тим, хто не хоче це робити легально, треба надати таку можливість.
Зрозуміло, що треба приймати певні рішення в економіці, в плані торгівлі з цією територією. Однак блокада не повинна погіршувати становище населення і не повинна блокувати можливість евакуації. Якщо ми говоримо, що це окупована територія, то у людей має бути можливість у
