У столиці сьогодні, 24 липня, відкривається виставка світлин на тему міжрелігійного та міжкультурного діалогу «Дещо спільне». Як відбувається комунікація між представниками різних релігій та культур в Україні, і як це зафіксовано у світлинах, розповідають релігієзнавець Руслан Халіков та співорганізаторка виставки, журналістка Любов Єремічева.
Чим є це «дещо спільне», і як воно реалізоване у тих світлинах, що будуть показані на виставці?
Любов Єремічева: Виставка відбудеться у приміщені Обласної державної адміністрації з 25 до 28 липня.
Ідея зародилася, коли ми усвідомили, що за півроку існування Неформальної групи міжрелігійного миру, засновницею якої я є, у нас накопичилося багато спільних світлин, які показують наш діалог трохи під іншим кутом: що ми можемо зустрічатися не тільки за круглими столами на прес-конференціях, а й відпочивати разом і просто спілкуватися.
Ця виставка покаже, що ми, представники різних релігій та культур, можемо дружити. У доказ у нас на цих вихідних відбувся міжрелігійний пікнік.
Хто взяв участь у цьому міжрелігійному пікніку?
Любов Єремічева: Це були віряни різних патріархатів православ’я, греко-католики, індуїсти, мормони, мусульмани. В нашому середовищі є ще і бахаї, і протестанти різних напрямів. Я називаю це наше середовище «тусівкою», де немає правил, де ми просто зустрічаємося, розповідаємо один одному про наші світогляди, у що ми віримо. При чому це відбувається без нав’язування та пропаганди.
Руслане, подібні акції є винятками в українському контексті чи ми, як правило, толеруємо будь-які інші культурні чи релігійні виміри?
Руслан Халіков: Я думаю, що не варто говорити про винятки. Дійсно, є тенденція, що різні віряни збираються та проводять якісь спільні акції, переважно соціального характеру, там не йдеться про нав’язування своєї богословської думки іншим. Тобто люди різних вірувань хочуть дізнатися одне про одного та поділитися своїми враженнями.
Ті представники різних релігій, з якими ви проводите спільні акції, це громадяни України чи приїжджі?
Любов Єремічева: До нашої групи долучаються люди як з України, так і з інших країн. Наприклад, у нас є американць Гаррі, який почав сповідувати бахаїзм, подорожуючи десь у Шрі-Ланці. Він живе тут, адже в Україні є невелика спільнота бахаї, це дружні і цікаві люди.
Наскільки релігія взагалі присутня в житті українців. Ми навіть часто чуємо, що в нас ледь не клерикальна держава, чи відповідає це дійсності?
Руслан Халіков: Якщо, наприклад, порівнювати з поляками, то українці не є такими клерикалами, а якщо порівнювати з чехами, то українці більш клерикально налаштовані. Дійсно, практикуючих вірян в Україні, наприклад, більше, ніж в Росії, і релігійних організацій в нас набагато більше, ніж в інших країнах. Значною мірою в нас люди релігійні, але загальна кількість агностиків та атеїстів приблизно дорівнює світовому рівню — 12–20%.
Чи існують ці мури, про які ви пишете в анотації до виставки, і хто їх зводить між представниками різних релігій?
Любов Єремічева: Ми говоримо про мури на побутовому рівні, коли виникають непорозуміння в родині, якщо хтось прийняв іншу віру чи обрав собі партнера з іншими релігійними переконаннями. Інколи говорять, що всі мусульмани терористи чи всі мормони забобонні. Але коли просиш людину навести конкретний випадок, як правило, з’ясовується, що це просто уявлення з пліток.
Джерело: Громадське радіо
