Башкирська режисерка Кірстен Гайнет увірвалася в культурний та інформаційний простір, знявши фільм про мусульманку, дружину засудженого на довічне ув’язнення за повстання проти російської влади. Фільм отримав назву «Дружина». Поява такої стрічки в авторитарній державі — випадок рідкісний, бо сама Кірстен каже, що головна тема фільму — права людини.
QIRIM.News поспілкувалися з Кірстен Гайнет у Стамбулі, де вона живе з 2016 року.
На питання чи безпечно в Росії говорити про таких людей, та їхні сім'ї, Кірстен відповіла, що в Росії все складно як із журналістикою, так і з документальним кіно:
— З будь-яким видом мистецтва, яке говорить безпосередньо про владу або висловлює свою думку, відмінну від їхніх думок, це все небезпечно. Щодо мене, то я, щоб оминути цю небезпеку, знімала фільм про героїню. Я не знімала фільм про сфабриковану справу, не вдавалася до подробиць особистости її чоловіка та несправедливости до нього. Я зняла про жінку, про його дружину. Вона — приклад мудрости, цнотливости, терпіння. Особистість сильна й водночас слабка.
За словами режисерки, фільм вона присвятила всім репресованим мусульманам:
— Я через неї (героїню. — Ред.) показую, що в Росії це не поодинокий випадок. І фільм я присвячую всім репресованим мусульманам, їхнім дружинам, матерям та сестрам. Таким чином я оминула загрозу, яка могла торкнутися мене. Знімаючи не відкрито, я розповідаю не криком, а пошепки. Але правду.
За сюжетом героїня фільму «Дружина» сама побувала в катівнях. І хоча вона слабка фізично, без підтримки чоловіка, вона не справляє враження жертви. Кірстен Гайнет каже, що її сила — її терпіння:
— Сила героїні — в богобоязливості. Її сила в покорі чоловікові та Всевишньому. Все разом і творить образ сильної жінки. Не перша людина зауважує, що вона не схожа на жертву. Мій фільм показаний на кінофестивалі Astra Film Fest, це в Румунії, і він брав участь у програмі Women's power — «Жіноча сила».
Як зазначає Гайнет, після показу фільму було дуже багато відгуків про те, що мусульманські жінки не слабкі, вони сильні:
— Одна кінокритик написала дуже гарну статтю румунською мовою. Вона навела мою героїню як приклад зміни стереотипів про мусульманок. Вони не слабкі, вони сильні, й цей фільм ламає стереотипи. І в Німеччині також казали, що вона дуже сильна. І така покірна, що вони були здивовані, що європейський менталітет так відрізняється від мусульманського.
На думку режисерки фільму, популяризувати ісламські цінності й розкривати теми порушення прав людини цілком реально:
— Багато мусульманських режисерів знімають фільми про порушення прав. Але найчастіше теми, які вони розкривають, належать до європейських цінностей, і це породжує дисонанс між двома світами. Такі фільми, найчастіше про порушення прав людини, що живе в ісламському суспільстві та прагне до європейських цінностей, легко потрапляють на фестивалі. Це складно дається, але це можна робити. Я саме цим і займаюся. Я не переходжу межі цінностей Ісламу. Я знаю, де іслам дозволяє, а де забороняє. Не беруся за такі окремі випадки, наприклад, усередині сім'ї, феміністські теми, де, наприклад, жінка хоче піти з дому.
Кірстен Гайнет розповіла, що готуючись до зйомок фільму «Завтра настане вчора» про становище кримських мусульман у Криму, відчувала постійну небезпеку:
— Спочатку я бачила ці всі репресії, всі утиски, які чинять щодо кримських татар. Дивитися на це було просто неможливо. Якщо я знімаю кіно, то я маю знімати саме таке кіно, саме таку тему — на захист мусульман у такій державі. Відповідно, я готувалася довго. Я тоді жила в Росі <…> Бо тема дуже небезпечна. Вона завжди експресивна, вона завжди гостра. І ці в'язні, які сидять за статтею 282, екстремізм і тероризм… Там навіть є стаття щодо «підтримки тероризму». Ми розпочали в січні 2019 року зйомки, що проходили приблизно два тижні. Вони проходили в Сімферополі, Бахчисараї та по всьому Криму. Ми їздили містами, селищами, знімали, й загалом у нас жодних проблем не було під час зйомок.
Режисерка каже, що після виходу фільму 2022 року команда активно почала відправляти його на різні кінофестивалі. Проте російське вторгнення в Україну негативно позначилося на долі картини:
— Було багато петицій підписано, щоб не брати російські фільми до програм європейських кінофестивалів, і тому мені надходили відповіді з відмовами. І ми змінили навіть адресу відправлення, поставили «Туреччина».
Жінка зізнається, що поєднувати обов'язки дружини та матері маленьких дітей зі зйомками не так просто:
— Коли я знімала фільм «Завтра настане вчора», ми їздили до Криму сім'єю, з чоловіком, з татом та з дитиною. З татом ми їздили безпосередньо на зйомки, а чоловік залишався з сином. <...> Насправді Аллаг допомагає. Коли мені ідея спадає на думку, я в першу чергу звертаюся до Аллага, роблю істихару. Якщо є в цьому благо, шлях не буде складним для мене. І, альхамдулілляг, завжди мої зйомки проходили дуже легко за допомогою Аллага. Без допомоги Аллага нічого не виходить. Я дуже глибоко відчуваю підтримку Аллага.
Наприкінці інтерв'ю Гайнет розповіла як змінилось її ставлення до режисерської діяльності з приходом в іслам.
— Перед ісламом я була іншою людиною, дуже категоричною, йшла напролом. Мабуть, у мене не вистачало м'якости, терпіння <…>. Тільки з приходом в іслам я дуже сильно змінилася, альхамдулілляг… І зараз, які б складності в нас не були у процесі зйомок, я ніколи не засмучуюсь. Буває, що ми цілий день знімаємо та нормального матеріалу не зняли. Тоді я кажу: значить, Аллаг так вирішив. Це розуміння прийшло з ісламом.Терпіння та прийняття будь-яких ситуацій, які зі мною відбуваються на зйомках. До ісламу я мала інші роботи. Зараз мої роботи більш спокійні та глибші. Але у плані сюжету складніші. Оскільки я мусульманка, в хустці, мати, жінка, дружина, звичайно ж мені не властиво когось ображати, виявляти нетерпіння. Бо насамперед я мусульманка, потім уже режисер.
За матеріалами QIRIM.News.
Довідка.Кірстен Гайнет (Кірстен Мінніхановна Гайнетдінова) народилася 12 вересня 1989 року в селищі Інзер Республіки Башкортостан (РФ). У своїй творчості Кірстен фокусується на темах прав людини та збереження загальнолюдських цінностей. У 2014 році як дипломну роботу зняла документальний короткометражний фільм «Живи, солдат, живи». Фільм був показаний на багатьох міжнародних та російських кінофестивалях. 2019 року вийшов повнометражний документальний фільм «Дружина». Картина номінована на премію «Лаврова гілка». У 2022 році вийшов повнометражний фільм Кірстен «Завтра настане вчора», присвячений становищу кримських татар на окупованому РФ півострові.
