Іслам прийшов до Південно-Східної Азії в XIII столітті, до появи «сучасних» віянь - західної концепції держави та інших глобальних тенденцій, - знецінюючих усе, що здавалося священним. Центром мусульманської общини, що утворилася близько 1400 року, стала Малакка, після чого Іслам поширився і на інші регіони, включаючи острови на території сучасної Малайзії, Індонезії, Південного Таїланду і Південних Філіппін (Мінданао).
Століття по тому, до приходу західних держав у Південно-Східну Азію, там вже утворилися соціальні інститути, засновані на Ісламі, - у сферах політики, економіки та сім'ї. Ймовірно, найбільш відчутним проявом Ісламу став султанат. Однак західний вплив і глобалізація зруйнували цей інститут, останнім бастіоном якого в Європі до певного моменту залишався Османський халіфат. У Південно-Східній Азії також існує султанат Бруней - єдиний залишок цього інституту в сучасному світі, - охоплений суперечностями між прихильниками світського та ісламського шляхів розвитку.
Що стосується Філіппін, то повідомляється, що ісламські проповідники, або махдумін, досягли південного краю Мінданао (Таві-Таві) в 1380 році. До 1450 року ісламська форма правління (султанат) була встановлена в Сулу і в Магуінданао. Два султанати разом керували значною частиною Мінданао, вільно борознили прибережні моря і правили на суші. Однак до середини наступного століття на Філіппіни прийшла Іспанія, і колонізація перервала процеси, ініційовані розповсюдженням Ісламу.
У гонитві за прянощами і торговими прибутками Іспанія прийшла на Філіппіни в 1565 році. У 1578-м в Сулу і на півночі Борнео було вперше зроблено спробу викорінити Іслам на Мінданао. Війни ознаменували і наступну епоху іспанського правління (1579-1898), до тих пір, поки Філіппінські острови не опинилися в лапах іншого колонізатора, Сполучених Штатів, які встановили ще більш жорсткий колоніальний режим, що протримався більше тридцяти років (1899-1935). Весь цей час правителі сприймали Мінданао як околицю своїх колоніальних імперій, відтісняючи Іслам на задній план. Мусульмани ставали «сторонніми».
Так розпочалося протистояння, в основі якого лежить етнічне питання, пов'язане з формуванням націй. У наші дні багато моро не сприймають себе як філіппінців, думаючи, що зовсім не належать до цієї нації. (Гасло «Ісламського фронту визволення моро» проголошує: «Ми - моро, а не філіппінці».) Вони заявляють про те, що ще до приходу колоніальних держав являли собою окремий народ, згодом помилково включений до складу держави, у будівництві якої вони не брали ані найменшої участі. Спроби відновити «втрачену ідентичність» почалися в 1968 році з утворенням «Руху за незалежність Мінданао» в області Котабато. Декількома роками пізніше група молодих фахівців заснувала «Фронт національного визволення моро» (ФНОМ).
 |
| Всередині мечеті Аль-Кудс у Замбоанга, Філіппіни |
Концепція нації з єдиною територією прийшла на Філіппіни на початку минулого століття, в період американського колоніального правління. До 1898 року Мінданао був рубежем, який треба було завоювати. Земля, якою Іспанія поступилася Америці за Паризьким договором 1898 року, була суперечливою територією, яка частково піддалася іспанській колонізації, а здебільшого перебувала під контролем моро. З цього моменту на прапорі Філіппін з'явилися три зірки, що символізують головні острови архіпелагу: Лусон, Висаї і Мінданао.
Одним із незаперечних наслідків колонізації Мінданао стало формування трьох народів: моро, лумадів і філіппінців-католиків. Значною мірою конфлікт розгортається саме між ними, особливо між моро і католиками, оскільки останні асоціюються з філіппінським урядом (тобто католицькою державою).
Обурення моро можна зрозуміти, якщо ми усвідомимо, що колонізація загрожувала самій їх ідентичності. З правителів вони перетворилися у відокремлену групу, зосереджену на невеликій ділянці Мінданао і архіпелагу Сулу. Боротьба моро за ідентичність - це також спроба відродити свою батьківщину, Бангсаморо, яку «Національний фронт визволення моро» зробив на початку 1970-х рр..
Головною метою філіппінської держави є поширення єдиної національної ідентичності серед всіх громадян. З цієї причини легко зрозуміти, чому моро відмовляються переймати філіппінську ідентичність. З часу іспанського колоніального режиму і до цього дня філіппінська держава проводить політику національного будівництва на основі принципу інтеграції. Іншими словами, єдність держави грунтується на принципі «одна нація, одна ідея» ( «ісанг банса, ісанг дива»). Однак моро вважають, що така політика спрямована на асиміляцію і перетворення їх культури на подобу культури католицької більшості.
У галузі освіти на Філіппінах проводять політику інтеграції мусульман в основні суспільні інститути, що перш за все має на увазі вивчення філіппінської мови на всіх рівнях. У вищих навчальних закладах викладається також англійська. Разом з тим у рамках національної освітньої системи діють мусульманські школи, що, безсумнівно, сприяє налагодженню стабільності в регіоні.
А от в економіці включення Мінданао до складу філіппінської держави ознаменувало появу безлічі програм з «розвитку південного кордону», які, проте, багатьма мешканцями були сприйняті негативно. Останні вважають, що уряд вступив у змову з ТНК, щоб викачувати з Мінданао прибуток, залишаючи людям, особливо корінному населенню (моро і лумадам), жалюгідні копійки.
З моменту здобуття Філіппінами незалежності в 1946 році ситуація на півдні викликала тривогу через заколот моро. Найбільш відомою подією стало повстання в Камплоні на Сулу, що відбулося в 1950-х рр.. Починаючи з 1970-х рр.. заворушення переросли у повномасштабний конфлікт, проблема якого не вирішена й досі. «Фронт національного визволення моро» оголосив урядові війну, котра тривала три десятиліття. Згідно з мирною угодою 1996 року, була створена Мусульманська автономія, проте її існування не принесло очікуваних плодів, і лідер ФНВМ оголосив про нечесність намірів уряду, що не дотримується умов угоди. Після придушення заколоту, що спалахнув у 2001 році на Сулу, він спробував сховатися, але був спійманий поліцією і доставлений на Філіппіни.
Інші організації моро на Мінданао продовжували свою діяльність, причому деякі з них переходили усі межі дозволеного. Так, наприклад, сумнозвісна організація «Абу Сайяф» здійснювала злочини, вбиваючи і викрадаючи християн, іноземців та туристів, прикриваючись релігійною риторикою і служінням в ім'я віри. Інша подібна організація - угруповання «Пентагон», що займається викраданнями і бандитизмом. (Зазначимо, що, як і в багатьох інших випадках, наприклад в Алжирі, існує досить обгрунтована думка про тісні зв'язки подібних угруповань зі спецслужбами, причому як своєї, так і зарубіжних держав. - Прим. ред. IslamRF)
Конфлікт ідентичностей в Мінданао не припиняється: здається, немає світла в кінці тунелю. «Ісламський фронт визволення моро» веде мирні переговори з філіппінським урядом за посередництва Малайзії. Екстремістські угруповання сіють жах терактами, однак вони значно ослаблені діями урядових сил. Помірні ж мусульмани, що становлять більшість мусульманської громади Філіппін, зберігають мовчання, засуджуючи при цьому звірства екстремістів, яких вони вважають «немусульманами». 
Будь-які спроби викорінити причини конфлікту достойні похвали, особливо якщо вони робляться з достатньою дипломатичністю. Проте необхідно відрізняти тероризм від законних вимог, дозволяючи здійснитися справедливості. Також важливо заохочувати діалог як основу для дій по врегулюванню насильства та нестабільності, пов'язаних з етнічними конфліктами. Релігійні організації на зразок Форуму єпископів і улемів, а також ініціативи населення по створенню «мирних зон» (демілітаризованих областей на Мінданао) - показник того, що мир, як і раніше, дорожчий людям, ніж війна.
Але найважливіше - це урядові реформи, які повинні полегшити страждання нужденних мусульман в тих країнах, де вони становлять меншість. Це особливо стосується Філіппін і Таїланду у зв'язку з їх войовничим спрощеним підходом до вирішення конфесійного питання. Невдачі в цьому напрямку засмучують умму і дають привід для «джихадистских» настроїв, збільшуючи шанси на конфлікт на шкоду миру.
За матеріалами IslamRF
Посилання на тему:
Мусульмани відкидають причетність до викрадення священика на Філіппінах і засуджують цей акт
Священний Коран перекладений на філіппінський діалект магінданао
