18 травня в Україні щороку вшановують памʼять жертв депортації кримськотатарського народу. З нагоди трагічної дати відбуваються меморіальні заходи, що сполучають молитву, історичну правду, культурну пам’ять та громадянську солідарність.
У Києві день розпочався вшануванням жертв геноциду в офісі Меджлісу кримськотатарського народу. Трохи спущені державний та національний кримськотатарський прапори, хвилина мовчання та спільна молитва-дуа зібрали представників народу, релігійних діячів, дипломатів та активістів.
Участь у заході взяли, зокрема, голова Меджлісу Рефат Чубаров, посол України в Туреччині та перший заступник голови Меджлісу Наріман Джелял, муфтій ДУМК Айдер Рустемов, представники Кримського Фронту та інші громадські лідери.
У Сквері миру біля Меморіалу пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу відбулася основна церемонія вшанування пам’яті депортованих у 1944 році. У заході взяли участь високопосадовці, духівництво, представники уряду, дипломатичних місій, військові, лідери кримськотатарського народу: Олександр Корнієнко, Олена Ковальська, Рефат Чубаров, Мустафа Джемілєв, Наріман Джелял, Мурат Сулейманов, Айдер Рустемов тощо.
Від імені Президента України Володимира Зеленського покладено квіти до меморіалу. Звучали промови про історичну тяглість репресій: від депортації 1944-го до сучасної окупації Криму. Муфтій Айдер Рустемов прочитав дуа за загиблими внаслідок тих трагічних подій.
Постійна Представниця Президента України в АР Крим Ольга Куришко наголосила у своєму слові на багатовіковому характері колоніальної політики Росії щодо Криму. Особливу увагу вона звернула на послідовні й систематичні порушення прав людини на окупованому півострові: незаконних затримання, тортури, політичні переслідування.
— Ми намагаємося шукати й підтримувати зв'язок із громадянами України в окупації. Разом з громадськими організаціями, Міністерством закордонних справ ми продовжуємо акцію «Листи до вільного Криму», залучаємо небайдужих і пишемо листи до політв'язнів, що потребують підтримки. Також діє програма публічного менторства над кримськими політв’язнями. Голоси цих людей мають бути почуті. Власне кажучи, ми і є їхніми голосами, — підкреслила Постійна Представниця.
Під час заходу працювала інформаційна виставка, що охоплювала основні етапи геноциду, а ще охочі мали змогу долучитися до акції «Листи до вільного Криму», написавши послання підтримки політв’язням.
Захід організований під патронатом Президента України та за участи Кримської платформи, Меджлісу, Кримського дому, Центру «Кримські студії», НаУКМА, Музею Революції Гідности й міжнародних партнерів.
У рамках ушанування 81-х роковин депортації кримськотатарського народу в Києві в Національній філармонії України відбувся концерт «Мій Крим» — прониклива музична подія, що стала виявом пам’яті, скорботи й культурної гідности.
Під керівництвом диригента Ділявера Османа прозвучали твори кримськотатарських композиторів різних поколінь, зокрема Симфонія № 1 Ельвіри Емір — зворушлива музична сповідь, що поєднує тишу й надрив, особистий біль і силу спільного переживання; а також фортепіанний концерт Усеїна Бекірова — яскравий твір на перехресті класики та кіномузики.
Перед початком концерту слово мав голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Він поділився з присутніми своїми спогадами про дитинство в засланні, мріями про Крим і болем розлуки з матір’ю, що її не бачив 11 років через російську окупацію:
— Непокаране зло повертається, і якщо ми його не зупинимо, воно знову прийде по нас. Ця війна має завершитись не лише звільненням, а і справедливим покаранням! Зло повинно бути покаране.
Культурна платформа «Культурні сили» презентувала пісню Ey, güzel Qırım («Мій прекрасний Крим», відео за посиланням. — Ред.), написану під час депортації. Цього разу її виконали українські цивільні й військові артисти кримськотатарською мовою на знак солідарности з народом, що страждає та бореться.
Серед виконавців — Олег Скрипка, Ярина Квасній, Сергій Мартинюк, Ісмаїл Курт-Умер. На сазі грав — Джеміль Каріков, на бандурі — Тарас Столяр.
Одеса вшанувала памʼять жертв геноциду кримськотатарського народу заходом у Музеї геноциду «Територія пам’яті», присвяченим подіям 1944 року.
У програмі був показ фільму «Чужа молитва», що емоційно передає історію порятунку дітей під час депортації, та відкрита розмова з істориками, активістами та представниками кримськотатарської громади, зокрема з депутатом одеської ОДА та головою ГО «Кримські татари Одещини» Февзі Мамутовим.
У Львові відбулася низка меморіальних заходів до роковин трагічної події. Один з них — у музеї «Територія Терору», де завдяки особливій атмосфері все відчувається гостро і справжньо. Амет Бекір поділився історією своєї родини, болісною та зворушливою. Утім, подібну історію має кожна кримськотатарська сім’я; у кожного свої рани, що досі не загоїлися.
У заході брав участь імам Ісламського культурного центру ім. Мухаммада Асада, шейх Ібрагім. Він прочитав молитву-дуа за загиблими внаслідок депортації, а також за перемогу й мир для України, за повернення всіх українців і кримських татар до рідного дому.
До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та Дня пам’яті жертв політичних репресій закордонні дипломатичні установи України трохи спустили державні прапори та провели пам’ятні та освітні заходи, щоб нагадати світові про злочини тоталітарного радянського режиму.
«Ми вшановуємо памʼять тих, кого позбавлено дому, свободи й життя. Світ не має права забувати й не має пробачати злочини проти людяности — ні в історії, ні сьогодні. Зло завжди повинно отримувати справедливе покарання», — повідомляє міністерство.
18 травня 1944 року — дата, що стала раною для кримськотатарського народу. Цього дня радянський режим розпочав масову депортацію понад 200 тисяч кримських татар із рідного Криму до республік Центральної Азії, Сибіру та інших далеких регіонів. Трагедія, визнана за акт геноциду, забрала десятки тисяч життів, розлучила тисячі родин, викорінила цілі громади.
