В уяві пересічного українця Єгипет – це така собі відстала країна, де колись фараони побудували піраміди, а тепер туди можна поїхати відпочити на курорти, але при цьому треба остерігатися релігійних фанатиків. Але як я і очікував, все виявилося не так, як твердиться галасливими мас-медія. Для мене доволі часто вгору спливали факти та явища, про які варто було б дізнатися Україні та українцям.
Каталізатором для швидкого написання цієї статті став дикунський випадок, який трапився нещодавно в Дрезденському суді, коли під час розгляду побутової справи звинувачений, колишній вихідець з Росії, вбив респектабельну єгипетську громадянку, яка відстоювала своє право не називатися «ісламською терористкою». Для жителів Дрездена, великого наукового, культурного та історичного центру об’єднаної Європи, це був дійсно шок, ніхто не може до цього часу зрозуміти, звідки походять корені такої агресії та людиноненависництва. Подія викликала різкий резонанс у світі, відповідні заяви також зробили керівники Єгипту, Німеччини та ряду інших країн. Тим більше треба звернути увагу на те, що Німеччина після 2-ї світової війни усіма силами спокутує свою провину, а будь-які прояви нацизму та фашизму (які теж бувають!) тут намагаються ліквідувати у зародку.
Треба ж такому статися, що під час описаних вище подій я перебував у Єгипті, куди вперше в житті прилетів на запрошення Університету м. Сохаг та моїх добрих друзів, з якими ми познайомилися в Дрездені. В уяві пересічного українця Єгипет – це така собі відстала країна, де колись фараони побудували піраміди, а тепер туди можна поїхати відпочити на курорти, але при цьому треба остерігатися релігійних фанатиків. Але як я і очікував, все виявилося не так, як твердиться галасливими мас-медія. Для мене доволі часто вгору спливали факти та явища, про які варто було б дізнатися Україні та українцям. До того ж треба розрізняти особливості життя та традиції у туристичних центрах Єгипту та в його глибинці. Я мав якраз чудову нагоду скласти для себе картину (звичайно ж неповну!) життя в обох частинах Єгипту, перебуваючи у м. Сохаг, Александрії та Каїрі.
Географічне розташування, клімат
Якщо поглянути на карту, то можна знайти, що Єгипет розташований в поясі 22-320 півн. широти. Подібне розташування разом з віддаленням від великих морських/океанських територій визначають посушливий спекотний клімат для cуттєвої частини країни. Температура в денні години влітку перевищує 40oС у затінку, хоча переносити спеку доволі легко через низьку відносну вологість повітря. Ніч настає дуже швидко, менше ніж за годину. Сонце ввечері стрімко скочується за небосхил, а сутінки дужі короткі.
На відміну від України чи Європи, заклопотаної отриманням тепла, для Єгипту ця проблема зовсім не актуальна, швидше навпаки. В Єгипті з його майже 80 млн. населення катастрофічно не вистачає води, доступ до якої є життєво необхідним. Більш-менш нормальну ситуацію з дощами мають території, наближені до моря. Відсутність дощів знайшла своє відображення в місцевій архітектурі, оскільки більшість будинків не мають звичних для нас дахів.
Головним джерелом води у Сохагу є повноводна і стрімка річка Ніл. Через розвинену мережу каналів та шляхом застосування помп вода доставляється на поля по обидва боки Нілу. Втім, ця полоса землеробства є вкрай вузькою, для Сохага вона не більша ніж 6 км з кожного боку, і зростає десь до 100 км в нижній течії Нілу. Все інше – пустеля.
Хотілося б звернути увагу на один показовий момент шанобливого ставлення як до води, так і до перехожих на вулицях, які потерпають від спеки. В людних місцях Ви можете зустріти хитромудрі глечики з прохолодною водою всередині, з яких кожен може втамувати спрагу. В чому секрет? Глечик виготовлений з глини таким чином, що його стінки мають пористу структуру. Вода просочується через стінки, помалу стікає і випаровується, суттєво охолоджуючи воду всередині. Для вдало виготовлених посудин охолодження порівняно з навколишнім середовищем може сягати 15-200 С! Наповнюють водою подібні глечики мешканці чи власники прилеглих будинків та крамниць, вважаючи за честь допомогти перехожому, який завітав в їх краї!
Суспільство
В глибинці Єгипту ще до цього часу збереглися традиції, які сягають коренями у глибину століть, хоча у туристичних місцях відбувається їх поступове руйнування на догоду сучасній цивілізації з усіма випливаючими наслідками. Основами суспільства є сім’я та релігія, які міцно цементують суспільні стосунки, роблять їх більш передбачуваними та надійними.
Під сім’єю тут розуміють не просто чоловіка та жінку, які живуть у шлюбі та мають дітей, але скоріше рід, багато родичів, поєднаних сімейними стосунками. Найближчі родичі, наприклад, брати разом зі своїми дружинами та дітьми можуть жити в одному будинку, займаючи різні поверхи, вести разом господарство. Для того, аби повністю ідентифікувати людину, можуть використовувати генеалогічне дерево по чоловічій лінії, яке включає власне ім’я людини, потім слідують імена батька, діда, прадіда, і т.д. В ході спілкування з моїми знайомими виявилося, що за потреби подібну послідовність вони можуть прослідкувати аж до родичів пророка Мухамеда, для цього доступні книги з відповідними записами. Взаємовідносини всередині роду є регламентованими, але у випадку будь-яких проблем кожен може бути впевнений у підтримці своїх родичів.
Жінки в Єгипті за переконанням чоловіків займають почесне становище. Чоловік при одруженні повинен підтримувати дружину належним чином матеріально, вона при цьому досить часто не працює і є берегинею сім’ї, доглядаючи за домом та дітьми. Показовий приклад поцінування жінки – вироби з золота в Єгипті можуть носити лише жінки, а чоловікам призначаються вироби лише зі значно дешевшого срібла (Іслам забороняє чоловікам носити вироби із золота, а також одяг із шовку. - Прим. ред.) Незвичною для європейців є можливість для чоловіка бути одруженим більше ніж на одній жінці. Але за твердженням моїх знайомих, це можливо лише тоді, коли чоловік здатний надати своїй другій дружині стільки ж тепла та підтримки, як і першій. Інший випадок – овдовіла жінка (скільки таких було після війни!), тоді аби мати право без порушення традицій входити в дім та підтримувати осиротілих дітей чоловік-сусід чи родич має взяти її за дружину і тримати її на рівних з першою. Чого тут більше – втіхи чи відповідальності – сказати важко. Але такі традиції глибинки Єгипту, які у певному сенсі стабілізують суспільство, даючи кожному впевненість та захищеність. Крім того, з наведеного прикладу випливає, що в Єгипті дуже цінується приватність будь-якої жінки. Одного разу, користуючись метро у Каїрі, я мало не потрапив у халепу. По незнанню я мало не заскочив в вагон, призначений виключно для жінок. Звичайно ж, мене б за це не вбили, але я мав би заплатити штраф у розмірі 10 єгипетських фунтів (~15 гривень) за порушення заведеного порядку, і це доволі немала для Єгипту сума, бо вартість проїзду в метро складає 1 фунт. Тут треба розставити акценти: перебувати у такому вагоні жінкам не є їх обов’язком, це їх право. Я зустрічав немало жінок без супроводу їх чоловіків, які з власної волі їхали разом з чужими чоловіками у змішаному вагоні.
Традиційно жінки-мусульманки носять хіджаб, який має прикривати все тіло жінки за винятком кистей рук та обличчя, подекуди обличчя буває також повністю закритим. Своїми коренями цей звичай сягає у глибину століть задовго до появи ісламу. Сьогодні Ви можете легко встановити віросповідання жінки (звичайно ж, якщо вона не туристка!) по носінню хіджабу. Жінки-християнки ходять з непокритою головою, але в іншому у побутових традиціях єгипетські віруючі обох віросповідань мають багато спільного.
Без сумніву можна сказати, що серце суспільства в Єгипті – це мечеті. Якщо навколишні будинки можуть бути збудованими абияк, то мечеті – це дійсно шедеври, до творення яких прикладаються всією громадою.
Мусульмани складають більшість в Єгипті (~90%), рештою є переважно християни. Правовірний мусульманин має 5 молитов щодня, найголовніша відбувається в мечеті опівдні, причому її початок в кожному місті відповідає моменту, коли сонце знаходиться в найвищій точці на небесній сфері. Мечеть є фактичним місцем зустрічі людей, які проживають поруч, але можуть бути не поєднаними родинними стосунками. Це створює додатковий фактор підтримки всередині суспільства, бо всі знають про проблеми сусідів і за потреби готові допомогти ближньому. Скоріше це їх обов’язок, бо кожен мусульманин має виділяти частину своїх прибутків на допомогу ближньому. Будучи в Берліні на головному залізничному вокзалі разом з своїм знайомим з Сохагу, я став свідком повчальної історії, яка трапилася між ним та одним іракцем. Бачачи зовнішність мого друга, той підійшов і поскаржився, що в нього на банківській картці скінчилися гроші і він не має за що доїхати додому, тому він просить позичити 25 євро. Я довго переконував, що на мою думку він забере гроші з кінцями, але мій друг твердо вирішив віддати ці гроші іракцю (бо той просив!), і навіть якщо той не поверне, то списати на допомогу нужденним. Іракець записав телефон мого друга, і яке ж було моє здивувавння, коли він через місяць переслав тому позичені гроші! Тут слід зауважити, що в єгипетському суспільстві категорично заборонено давати гроші під відсотки (Лихварство категорично заборонене в Ісламі. – Прим. ред).
Доволі затишно в Єгипті почуваються християни, які з’явилися тут до появи ісламу. Як відомо, Александрійська церква існувала в Єгипті ще на початку християнської ери. На сьогодні, на відміну від очікувань декого, стосунки між християнами та мусульманами кращі, ніж в Україні між християнами різних конфесій. Зазвичай християни і мусульмани живуть як добрі сусіди, часто спілкуються і ходять один до одного на свята. Навіть звичаї інколи мають спільні: перед входом в церкву чи мечеть відвідувачі мають знімати взуття та залишати назовні. Як твердить мій знайомий, всі дотримуються принципу «Віра в кожного своя, але країна одна для всіх», що дозволяє людям з різними віросповіданнями жити в мирі та спокої. Звичайно ж, ласі до сенсацій ЗМІ намагаються роздувати до небачених розмірів проблеми, які інколи з’являються між християнами та мусульманами, але поки що це не переходило небезпечної межі. Мешканці Єгипту добре знають наслідки правила «Розділяй та володарюй». Для стабільності не останньої на Близькому Сході країни суспільна злагода є вкрай важливою.
В підтвердження співіснування протягом тривалого часу в Єгипті обох релігій наводжу фото та внутрішнє оздоблення Білого та Червоного християнського монастиря, які були засновані близько 5 століття нашої ери. Багато елементів з їх оздоблення збереглися до наших днів.
Стабільності суспільства також сприяє заборона на вживання алкоголю. Нині в Єгипті ведеться дискусія щодо можливості паління, оскільки воно теж руйнує тіло, а багато єгиптян палять тютюн. Вдень навіть якби хтось хотів випити алкоголю, то це суттєво дасться взнаки через спеку. А от ввечері, коли вона спадає, цьому нічого не заважає, але на заваді стоїть суспільна мораль. Якщо хтось наважиться вийти п’яним на вулицю, то це щонайменше буде образою для присутніх, а якщо п’яного помітять підлітки, то він ризикує нарватися на добрячі стусани. Значною мірою тому, що в суспільстві майже нема пияків, кожен може відчувати себе безпечно в побуті та в вечірній час, коли запалюється нічна ілюмінація та оживає публічне життя.
Наука та освіта
Як це не дивно, на цей час Єгипет має 5 Нобелівських лауреатів, які в свій час отримали університетську освіту в Єгипті: Anwar al-Sadat (премія миру за 1978 рік), Naguib Mahfouz (премія з літератури за 1988 рік), Yasser Arafat (премія миру за 1994 рік), Ahmed Zewail (премія з хімії за 1999 рік) та Mohamed ElBaradei (премія миру за 2005 рік). Серед наведеного списку хтось може побачити політичну складову і засумніватися у справедливості присудження деяких премій, але для мене безсумнівною є якість університетської освіти в Єгипті, яку отримали наведені лауреати, що пізніше допомогло їм дістатися вершин світової слави та впливовості.
Звичайно ж, однією з причин такого успіху є те, що Єгипетська наука сягає коренями в глибину тисячоліть. Не слід відкидати й увагу урядів всіх часів у плані підтримки розвитку найкращих студентів. В Єгипті протягом останніх десятків років на державному рівні виділяються стипендії, які дозволяють найбільш талановитим молодим людям вчитися тривалий час за кордоном. В суспільстві помітне реальне пошанування освічених людей, хоча можливо зарплати науковців та викладачів не є аж надто високими за європейським міркам. Свою роль в підтримці освіти та науки також починають відігравати приватні фонди, засновані заможними єгиптянами. Наприклад, я помітив подібне оголошення про конкурс на навчання в аспірантурі та постдоківську позицію з оплатою відповідно 12 та 24 тисячі єгипетських фунтів щорічно. Відчутна різниця на фоні зарплат некваліфікованих працівників (близько 300 фунтів).
Серед позитивних на мою думку моментів – це використання англійської мови для публікації одержаних результатів, що дозволяє легше інтегруватися в світову науку. Наприклад, в бібліотеці Університету Сохага я знайшов відділ з магістерськими та докторськими роботами. Всі вони були написані англійською мовою, вона є практичною умовою отримання відповідного ступеня. Більше того, навіть невідомі в світі єгипетські наукові журнали приймають статті лише англійською мовою. Цікавий момент помітної підтримки вивчення іноземної мови: кілька разів бачив по місцевому телебаченню, що англомовні фільми не перекладаються голосом на фоні заглушеного оригінального мовлення, а субтитруються, що може допомогти зацікавленому глядачу в вивченні мови, а гостю-знавцю мови фільму почувати себе комфортно в чужій країні. Корисний досвід, який чомусь не береться до уваги в Україні.
Серед іншого для навчання студентів та приїзду на роботу викладачів досить корисним є курсування спеціальних автобусів Університету, які доставляють їх до навчальних корпусів. Типу українського «Шкільного автобуса», але на вищому рівні. Ці ж автобуси періодично вивозять студентів та викладачів за потреби в різноманітні поїздки та експедиції по Єгипту. Взагалі наукове життя тут є доволі активним, я мав нагоду відвідати засідання кафедри хімії, яке запланували на 8-у годину вечора і де відбувався передзахист студентської роботи. В активній дискусії на рівних брали участь викладачі кафедри (серед них – кілька жінок-професорів) та студенти.
Вячеслав ХАВРУСЬ, в.о. старшого наукового співробітника Відділу каталітичних синтезів на основі одновуглецевих молекул Інституту фізичної хімії ім.Л.В.Писаржевського НАН України, громадський діяч.
(Наводиться у скороченні)
За матеріалами Maidan.org.ua
