В Консультативному центрі мережі EducationUSA в Києві відбулося засідання дискусійного клубу «Іслам в Україні і сучасному світі від релігійних особливостей до специфіки державотворення».
Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов виступив з доповіддю, в якій виклав своє бачення історії ісламу і мусульман в Україні. Ці міркування ми пропонуємо увазі наших читачів.
У IX столітті
Коли ми говоримо про іслам в Україні, то маємо на увазі землі, які зараз входять до складу України. Розкопки, які вели українські археологи, виявили найбільш ранні мусульманські поховання в приазовських степах. Вони датуються IX століттям. У південній частині Донецької та Запорізької областей були знайдені класичні мусульманські поховання, що мають певну специфіку. Їх складно переплутати з будь-якими іншими. Небіжчик лежить рівно на боці, обличчям у напрямку до священної Мекки, в нашому випадку майже строго на південь. Сама могила має підкоп, в який вкладається небіжчик. Ніяких атрибутів, начиння, одягу, інвентарю тут немає, так як у мусульман ховають загорнутими у саван без одягу та взуття. Одним словом, археологи навчилися ідентифікувати мусульманські поховання, чітко відрізняти їх від язичницьких чи християнських. Ми можемо сказати, що перші мусульмани України - це мусульмани з кочових народів, які кочували в Приазов'ї та Причорномор'ї вже в IX столітті.
Крим як форпост ісламу в Європі
Одна з ключових дат ісламу в Україні це 1121-1122 роки, коли сельджукська армія захопила Судак і заклала на території фортеці першу мечеть, яка дійшла до наших днів. З цього моменту починається активне поширення Ісламу. На початку в Криму, а пізніше і на більш північні території. Друга мечеть, яка збереглася - це мечеть у Бахчисараї біля Зинджирли-медресе, яка була побудована в 1268 році. У 1274 році була побудована мечеть Бейбарса в старому Криму. Зрозуміло, мусульмани будували мечеті там, де була релігійна громада.
На рубежі XI-XII століть ми фіксуємо активне поширення ісламу в Криму. У цей момент Крим потрапляє під владу Золотої Орди, куди монголи включали підкорені народи, основний конгломерат яких становили тюркські племена, що вже сповідували іслам. У Золотій Орді була тотальна віротерпимість. Завдяки активній месіанській діяльності ісламських проповідників Золота Орда стала ісламізована. І за хана Узбека в Золотій Орді іслам стає державною релігією. Бути мусульманином стало престижно, це означало приналежність до домінуючої релігії. Його ім'ям названа мечеть у старому Криму, сімсотліття якої відзначали торік. Фактично ми можемо вважати, що іслам стає державною релігією в тій частині Золотої Орди, яка після її розпаду стає Кримським ханством саме за хана Узбека.
Отже, після розпаду Золотої Орди Кримське ханство стає незалежною державою з ісламом, як офіційною релігією. У чому унікальність Кримського ханства та ісламу в Криму? Це була приголомшливо віротерпима держава. Ми не фіксуємо тут ніяких конфесійних зіткнень, протягом століть тут мирно проживали мусульмани, християни - греки-уруми, караїми, які сповідували доталмудічний іудаїзм і кримчаки, що сповідували класичний іудаїзм. Це говорить про величезну мудрість і толерантність правителів Кримського ханства. Це унікальний приклад, і ми можемо пишатися тим, що українські мусульмани і Україна є в певному сенсі спадкоємцями цієї духовної традиції, бо з середньовіччя у нас мирно співіснували різні релігії та конфесії в рамках однієї держави.
Україна належить до тих європейських країн, які мають своє корінне мусульманське населення - кримських татар. Таких місць не багато. Це український Крим і балканські країни. Чим відрізняється Крим від інших територій? Тим, що кримські мусульмани дуже рано здобули свою державність, в якій іслам був державною релігією. Я припускаю, що це єдина держава, яка має таку довгу історію ісламу на території Європи. Мусульманське населення балканських країн - боснійці і албанці прийняли іслам на кілька століть пізніше. В Україні ми маємо форпост ісламу найстаріший зі збережених у Європі, це унікальна особливість і наша спадщина.
Саме з Криму почалося поширення ісламу на інші території. Наприклад, той феномен, який ми спостерігаємо в Європі - це польські, литовські, білоруські татари. І навіть у Західній Україні, у Львові збереглося два середньовічних мусульманських кладовища. Мова йде про кримських татар, які йшли на службу до польсько-литовських князів, і переїжджали разом із сім'ями. З часом вони втратили свою мову, але зберегли віросповідання.
Не можна говорити, що відносини між кримськими татарами й українцями завжди були ворожими. Радянська історіографія стверджує, що постійно йшла війна між козаками і татарами. Військові конфлікти траплялися, але бували і досить довгі проміжки світу, торгових відносин і навіть спільних військових походів в періоди ситуативних конфліктів. Дивовижний факт, але збереженню православ'я в Україні посприяли мусульмани. Після Берестейської унії, де було вирішено, що всі християни повинні підкорятися папі Римському, православні ієрархи і козаки закликали собі на допомогу кримських татар. Слід також зазначити, що всі конфлікти, які відбувалися між мусульманами і християнами були економічними і не носили релігійного забарвлення.
В Російській імперії
Найбільш трагічна дата в низці трагедій мусульман Криму - це ліквідація Кримського ханства маніфестом імператриці Катерини II. З цього моменту починається великий відтік мусульман-кримських татар в інші країни. До Болгарії, Румунії, в основному до Туреччини, яка культурно, ментально і в мовному плані дуже близька країна і сьогодні в Туреччині найбільша діаспора кримських татар - близько 2 мільйонів, в Криму більше 350 тисяч.
Це не випадково, бо імперія постійно тиснула на мусульман. Спочатку було засновано магометанське духовне управління в Уфі, яке було підзвітне імперії і займалося керівництвом і контролем релігійного життя мусульман. Пізніше ця інституція духовних управлінь була поширена в російській імперії, потім в радянській імперії. В інших мусульманських країнах ми не маємо прецеденту духовних управлінь.
Коли територію України взяла під контроль Російська імперія, сюди проникають і інші народи, що сповідують іслам. В епоху індустріалізації, в кінці XIX століття з відкриттям перших рудників і металургійних підприємств на Донбасі з'являється новий великий прошарок мусульман України. Вони масово переселяються з центральної частини Росії. В основному це татари і башкири волзько-уральського регіону. У великих торгових містах Одесі, Дніпропетровську, Харкові також з'являються мусульмани, які займаються торгівлею.
Я сам донеччанин і мені доводилося досліджувати це питання. Перші мусульмани в Донецьку з'явилися після відкриття Юзівського рудника. Всього було три хвилі мігрантів-мусульман на Донбас. Перша, коли тут тільки виникли виробництва. Друга - після Жовтневої революції. Причина тому розкуркулення, бо мусульмани були заможними людьми. У цій громаді був категорично заборонений алкоголь, в пошані праця і заробіток. Мусульмани займалися торгівлею, сільським господарствам. Так і моя родина потрапила на Донбас. Прадідусь займався торгівлею, вів справи з Персією і Туреччиною, мав свій ринок. Але переїхавши на Донбас, щоб врятувати свою сім'ю, він став працівником смоляного заводу. Голод у Поволжі також спровокував хвилю міграції. І третя хвиля - після ІІ-ї світової війни, коли на відновлення промисловості також приїжджали мусульмани.
Радянська епоха або ісламу в Україні немає
Найбільша трагедія для мусульман - депортація кримських татар у 1944 році. Після цієї події офіційно вважалося, що ісламу в Україні немає. Не функціонувала жодна мечеть, жоден навчальний заклад, не було офіційних священнослужителів. Мусульмани Донбасу та інших регіонів мали свої мечеті лише до епохи войовничого атеїзму, в розпал якої всі ісламські культові споруди були закриті, а священнослужителі репресовані. Все релігійне життя мусульман пішло в підпілля.
Релігієзнавці в Москві люблять повторювати, що на європейській частині Радянського Союзу функціонувала одна мечеть - Московська Соборна. Її відкривали два рази в році на Курбан Байрам і Рамадан Байрам, і вхід був тільки за партквитками. Але в підпіллі мечеті працювали. Наприклад в татарських селах в Білорусі, в Пензенському регіоні РФ, хоч і не офіційно.
В Україні таких мечетей не було, а релігійне життя в підпіллі зводилося до похоронно-поминальних обрядів. Цікаво, що під час радянського періоду мусульманам не заборонялось мати свої кладовища, вони були у всіх великих містах. Тоді були так звані мулли-самоучки, які попередниками старшого віку були навчені основним молитвам, якимось главам Корану. Вони проводили похоронні обряди і навіть підпільні релігійні шлюби. Пости і свята були недоступні. Поминальні обряди проводилися таємно на будинках. Все це я бачив у дитинстві. Навіть постили в місяць Рамадан таємно. Мало того, в школах дітей і підлітків в місяць Рамадан насильно примушували прилюдно їсти.
Іслам і мусульмани в незалежній Україні
Після здобуття Україною незалежності у нас починається бурхливе відродження ісламу. Повертаються на півострів кримські татари, з підпілля виходять мусульманські громади в інших регіонах. Але 24 роки незалежності - це дуже короткий термін для відродження повноцінного релігійного життя. Зараз ми знаходимося лише на початковому шляху відродження ісламу.
Часто виникає питання: скільки мусульман в Україні? Офіційної статистики немає. Різні держоргани кажуть, що до 600 тисяч, деякі мусульманські діячі - до 2 мільйонів. Моя оцінка - близько мільйона, до 400 тисяч мусульман було в Криму і приблизно 250-300 тисяч на Донбасі, плюс інші регіони.
Мусульманське співтовариство України не однорідне. Найбільший етнос - кримські татари. Але не тільки жителі Криму, а й Херсонської, Миколаївської, Запорізької областей. Навіть на півдні Донецької області є великі громади кримських татар. Це ті, хто не зміг доїхати до Криму, точніше їх не пустили на півострів в радянські часи. Наступний етнос - це татари і башкири, а також інший депортований народ - турки-месхітинці. Великі поселення турків-месхітінців були в районі Слов'янська на Донеччині. Інші етноси - це араби з різних країн, турки, вихідці з Північного Кавказу і Середньої Азії.
Різні народи в українській уммі і кожен приїжджає в Україну зі своїм розумінням ісламу і релігійною традицією. На момент здобуття незалежності ми мали слабку релігійну культуру. До нас почали приїжджати місіонери-проповідники з арабських країн, Туреччини і навіть Ірану. На мусульман України почали впливати різні вектори сили. Мусульманська умма не єдина, вона розділена на кілька великих організацій, духовних центрів. Найбільшим було духовне управління мусульман Криму, яке об'єднувало переважна більшість мусульман півострова, а муфтій мусульман Криму виступав найбільшим релігійним авторитетом. На момент початку окупації Криму у нас було 7 духовних управлінь, 4 з всеукраїнським статусом і 3 регіональних. Відносини складаються не просто. Є богословські відмінності і як результат відсутність релігійної єдності. Є різні погляди на віровчення Ісламу, а це тягне за собою різну практику, відсутність молитовної єдності. Частина мусульман не молиться з іншими мусульманами, не визнає інших мусульман. Причина - богословські відмінності.
Є мусульманські організації, що фінансувалися з Росії, яка завжди мала в зоні свого інтересу не тільки православних, але і мусульман України. Тому деякі російські організації безпосередньо фінансували своїх ставлеників. Торік, на святкуванні 700-річчя мечеті хана Узбека в Криму, на жаль, з України не було жодного представника. Зате величезна кількість муфтіїв приїхала з Росії. Коли Крим був український, за 23 роки ніхто не приїжджав з російських мусульманських діячів, але коли Крим окупували поїхали караваном.
Зараз, після окупації Криму і частини Донбасу, мусульманська умма знаходиться в підвішеному стані, у нас відірвали найбільш густонаселені мусульманами території. У певному сенсі це трагедія для нас, оскільки завжди ми апелюємо до певної спадкоємності і для мусульман України вона сходить до Криму, де почав масово поширюватися іслам, де існують давні ісламські інституції, історичні мечеті, навчальні заклади. Окупація Криму - це трагедія для мусульман України, бо найбільший вплив на мусульман України завжди мали мусульмани Криму. Це частина нашої історії і ми ні в якому разі не можемо від неї відмовитися. Від нас відірвали наш витік.
Зараз, після окупації Криму і частини Донбасу, мусульманська умма знаходиться в підвішеному стані. Нас чекає перебудова всередині мусульманського співтовариства, воно буде трансформуватися, але як ми поки не знаємо.
