Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина третя

Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина третя
Зборовська битва
Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина третя
Султан Мехмед IV
Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина третя
Король Польши Ян Казимир
Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина третя
Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина третя
Богдан Хмельницький і Тугай-бей: Феномен військового братства. Частина третя
29.12.2017
Оцініть статтю: 
(419 оцінки)
О. Степанченко
Зображення користувача О. Степанченко.

В середині XVII століття Львів був добре укріпленим містом. Він мав кілька фортифікаційних споруд: Високий замок і Низький замок. Після битви під Пилявцями Хмельницький і Тугай-бей розраховували на захоплення цього багатого торгового міста. Польські магнати, налякані об’єднаною козацько-татарською армією, не захотіли захищати Львів. Вони втекли до Варшави, на Сейм, де велася підготовка до обрання нового короля.

Львівський гарнізон ледь налічував 2 тис. воїнів, але незважаючи на це, здаватися городяни не збиралися. Причому, це стосувалося не тільки поляків. Значна частина жителів Львова були українцями-уніатами. Знаючи ставлення козаків до уніатів, вони не чекали милосердного ставлення до себе і тому готувалися дати відсіч спільно з поляками.

26 вересня 1648 року під Львовом з’явився авангард об’єднаної армії на чолі з Тугай-беєм. Через два дні до міста підійшли основні сили козаків і татар. Львів’яни спалили передмістя, щоб позбавити Хмельницького можливості обстрілювати місто з артилерії. Гетьман відправив свої кращі частини на чолі з Максимом Кривоносом на штурм Високого Замку. Замок був взятий, але сам Кривонос отримав в цьому бою смертельне поранення.

Жителі Львова запропонували Хмельницькому великий викуп за відмову від штурму укріплень. Гетьман викуп прийняв, зняв облогу і повів свою армію до фортеці Замостя, яку вже взяв у облогу Тугай-бей. В цей час в Польщі нарешті був обраний новий король Ян II Казимир. Всі учасники війни вже виснажилися численними битвами. Саме тому було укладено перемир’я, яке дозволяло обом сторонам конфлікту підготуватися до нових битв.

Основні приготування були завершені до травня 1649 року. Поляки були впевнені в легкій перемозі, посунувши свою армію на Волинь. Однак отримавши відомості про чисельність козацько-татарського війська, що наближалося, вони почали відступ, зупинившись біля замку Збараж. В цей час командування над польською армією взяв на себе князь Єремія Вишневецький.

На чолі кримськотатарської армії цього разу стояв сам хан Іслям III Гірей. Ймовірно, він заздрив славі Тугай-бея, який став не тільки успішним полководцем, але і зміг розбагатіти, беручи участь у війнах проти Речі Посполитої.

Козаки і татари взяли в облогу Збараж. Вишневецький у розпачі почав писати прохання Яну II Казимиру із закликом прийти на допомогу армії. У цій ситуації польський король, не чекаючи остаточного формування коронного війська, рушив з-під Любліна до Збаража. Хмельницький, залишивши частину козаків осаджувати Збараж, разом з Іслямом III Гіреєм піщов на зустріч військам Яна II Казимира.

У битві під Зборовом польське військо зазнало тяжкої поразки. Але у вирішальний момент битви хан Іслям III Гірей зажадав зупинити наступ і почати переговори з королем. Ходили чутки, що причиною цього рішення була велика грошова сума, яку поляки передали кримському хана\у. Можна з упевненістю припустити, що якби кримськотатарською армією командував Тугай-бей, подібної зради не сталося б.

В результаті переговорів було укладено Зборівську мирну угоду, яка передбачала широку автономію для України, але при цьому не враховувала повністю інтереси козацтва. Що стосується поляків, то для них мир був потрібен лише для того, щоб краще підготувати армію для нових битв.

Іслям III Гірей повернувся до Криму, суттєво поповнивши свою скарбницю за рахунок Яна II Казимира. Він розраховував, що Богдан Хмельницький стане його васалом, але український гетьман мав зовсім інші плани. Він був шокований поведінкою хана в битві під Зборовом. Саме тому Хмельницький звернувся з листом до султана Мехмеда IV про прийняття України в підданство Османської імперії.

У султанському фірмані на ім’я Богдана Хмельницького, датованому груднем 1650 року, зокрема, говорилося: «Ви, з вірною щирістю відверто висловившись, віддаєтеся під крило і під протекцію непереможної Порти нашої, і ми щиро та любовно приймаємо вас і у вірності і щирості вашій не сумніваємося.

Що ви секретно повідомляли Осман-чаушу, про те він в подробицях повідомив нам, і ми негайно до вельможного монарха хана кримського послали свій міцний і суворий указ, наказуючи, щоб він ніколи своїх очей і вух не звертав на польську сторону; навпаки, якби звідти повіяв який-небудь вітер, що несе на вас війну і гоніння, якби поляки несподівано і насильно напали на військо ваше, то щоб він негайно своїм бистролетним військом постарався подати вам допомогу, де б тільки виявилося це за потрібне.

Ми йому це суворо наказали. А поки тільки ви з усім військом вашим будете вірними, щиро відданими щасливій Порті нашій, до тих пір ведіть зносини з ханом безпечно і не обдуритесь. Уже тепер висока Порта цілком приймає вас під свою протекцію, і ви будьте в тому впевнені і нам через своїх послів в подробицях пояснюйте про все, що діється в краях ваших.

Нині ж, на знак нашої прихильності, що йде від великих монархів, цезарів, владик усього світу, при цьому нашому ясному писанні посилаємо штуку златоглаву і каптан, щоб ви з упевненістю одягли на себе цей каптан в тому сенсі, що ви тепер стали нашим вірним данником. А що ви найяснішу Порту просили, що готові данину давати, як інші наші християнські данники дають, то ми, прихильні до вас, оцінюючи ваші чесноти, тим залишаємося задоволені. А до того ж, щоб ви послів своїх, людей гідних на резиденцію сюди до нас прислали в утвердження нашої дружби, посилаємо вам це писання».

Таким чином, з кінця 1650 років Хмельницький став васалом Османської імперії. Напередодні чергової військової кампанії він заручився підтримкою однієї з найпотужніших держав Європи.

Ймовірно, про угоду між Україною та Османською імперією стало відомо в Варшаві. Саме тому Сейм затвердив в грудні 1650 року план нового наступу на бунтівні українські землі. Уже через місяць польські війська перейшли умовну межу, що відділяла територію козацької автономії від Речі Посполитої. До вирішального бою під Берестечком залишалося менше півроку.

Олександр Степанченко

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.