Мусульманські військові формування в Україні в період революції 1917–1918 рр.

З'їзд мусульман 1917
Бунтівний Севастополь
Мусульманський корпус
Курултай 1917

Перша світова війна призвела до створення численних національних військових формувань. Цей феномен, раніше не властивий унітарним імперіям, зіграв свою роль у розвалі старої системи світоустрою і став одним із поштовхів до створення незалежних національних держав у Європі.

Після Лютневої революції 1917 року впала Російська імперія. Серед 14,5 мільйонів мобілізованих у російську армію для участі в Першій світовій війні було близько 1,5 мільйонів мусульман. Уже в березні 1917 року пройшли перші збори і були сформовані ініціативні групи зі створення окремих військових частин, що складалися з солдатів, які сповідують Іслам. У травні цього ж року в Москві пройшов перший з’їзд військовослужбовців-мусульман, який обрав орган управління та координації − Всеросійське мусульманське військове шуро (рада). Перша мусульманська рота на території України була сформована наприкінці травня в Одесі.

Про те, які цілі ставилися перед мусульманськими військовими частинами, зрозуміло з листа командира Кримського кінного полку О. Ревішина до виконувального обов’язки таврійського муфтія Д. Култуганського. На думку Ревішина, було необхідно «надати татарам підтримку, яка може вилитися у форму існування такої частини, яка комплектувалася б винятково кримськими татарами. Хоча Кримський полк і є такою частиною, але досвід мирного і воєнного часу показав, що цього недостатньо… Вважаю найкращим, щоб, зберігши Кримський кінний полк, була сформована, при полку або окремо, піхотна частина, через лави якої проходила б решта кримських татар… Така організація, даючи можливість мусульманам служити разом і дотримуватися всіх правил релігії, як бойова одиниця дасть великі переваги, оскільки буде цілком однорідна за своїм складом стосовно національності та релігії та згуртована через приналежність окремих солдатів до одних і тих самих сіл, міст, повітів».

У вересні 1917 року військове командування російської армії під тиском ісламських військових організацій погодилося на створення трьох мусульманських корпусів. I-й Мусульманський корпус, який повинен був складатися з 3 дивізій і дислокуватися у зоні відповідальності Румунського фронту, доручили сформувати генерал-лейтенанту М. Сулькевичу.

Генерал Масей (Мохаммед-бек) Сулькевич народився 20 липня 1865 року. Він походив з родини служивих литовських татар (липки) Віленської губернії. Сулькевич пішов слідами свого батька, ставши професійним військовим. Він отримав блискучу освіту, закінчивши Академію Генерального штабу. Брав участь у російсько-китайській (1900–1901) і російсько-японській (1904–1906) війнах. За час служби нагороджений шістьма бойовими орденами та іменною Георгіївською зброєю «За хоробрість».

Сулькевич активно цікавився своїм родоводом, вивчав праці з історії Кримського ханства, Османської імперії та Великого князівства Литовського. У 1902 році він за свої гроші перевидав в Одесі працю польського сходознавця А. Мухлінського «Дослідження про походження і стан литовських татар», до якої написав передмову.

У формуванні І-го Мусульманського корпусу були задіяні ресурси 3 армійських корпусів і 8 піхотних дивізій Румунського фронту. Значну частину військовослужбовців корпусу становили кримські татари. Штаб дислокувався у румунському місті Ясси. Йому були передані 144 легкі гармати, 24 гаубичні мортири, аероплани, броньовики і значні грошові кошти. До грудня 1917 року чисельність корпусу становила близько 20 000 чоловік. Для офіцерського складу підрозділу була розроблена спеціальна емблема: на блакитному полі натягнутий лук зі стрілою. Офіційно ця військова частина називалася «І-м армійським імені Чингізхана мусульманським корпусом».

Проте завершити формування корпусу так і не вдалося. Більшовицький переворот 7 листопада 1917 року став початком хаосу і розкладання в російській армії. Нова влада дала наказ про припинення «націоналізації» військових частин. Спроба перекинути І-й Мусульманський корпус до Криму на допомогу новій кримськотатарській державі закінчилася невдачею. У березні 1918 року німецькі та австро-угорські війська, які ввійшли на територію України, роззброїли частини корпусу. Генерал Сулькевич разом з групою офіцерів-мусульман виїхав до Криму, де вже в травні очолив крайовий уряд.

До грудня 1917 року у військових частинах колишньої російської армії було створено 4 фронтових, 13 армійських, 12 окружних, 98 гарнізонних, більше 150 дивізійних (всього близько 300) мусульманських комітетів. У жовтні 1917 року в Сімферополі відбувся з’їзд солдатів-мусульман Одеського військового округу, на якому був створений «Окружний комітет для військових чинів-мусульман», який повинен був сприяти «мусульманізації» військових частин округу.

На виконання цього рішення протягом жовтня-грудня 1917 року в Криму був сформований I-й Кримський мусульманський полк «Урієт». Його першим командиром став поручик Аблаєв, призначений відповідно до наказу Директора (міністра) з військових і зовнішніх справ Кримської Народної Республіки Д. Сайдамета. У штаті полку повинно було бути 4 батальйони і 16 рот. «Урієт» формувався винятково з військовослужбовців кримськотатарської національності. Це стосувалося також й офіцерського складу, серед якого були представники старої знаті, що ведуть свій родовід з часів Кримського ханства: князь Усейн Балатуков, прапорщик Юсуф Мансурський, поручик Якуб Яшлавський.

22 грудня полк прийняв присягу і став «на захист основних законів Курултаю». Інформації про те, чи брав полк участь у бойових діях проти більшовиків, немає, відомо тільки, що після розформування у другій половині січня 1918 року частина офіцерів була розстріляна матросами Чорноморського флоту.

17 грудня Д. Сайдамет видав «Наказ по Кримським військам», метою якого було створення регулярних частин Кримської армії. І-й та ІІ-й Кримські кінні полки були об’єднані у кавалерійську бригаду. Її командиром призначили полковника Г. Бакса. У новому військовому формуванні служили не лише мусульмани, а й представники інших національностей і віросповідання. Загальна кількість різних мусульманських військових частин, підпорядкованих Курултаю, до кінця грудня 1917 року налічувала близько 6000 чоловік.

На початку січня 1918 були сформовані також декілька національних частин із жителів півострова: грецький батальйон, а також загони з євреїв, вірмен і поляків, які готові були підтримати Кримську Народну Республіку. Але цим планам не судилося збутися − заколот російських комуністів, який почався в Севастополі, призвів до ліквідації всіх національних військових формувань на півострові.

З іншими матеріалами із серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.

Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.