Історія Ісламу рясніє подіями та пригодами, які можуть слугувати хорошим приводом для того, щоб нагадати мусульманам про цінності і достоїнства нашої релігії, відображення яких знаходиться в життєписі Пророка (мир йому і благословення). Особливо, дива, які відбулися з ним, є найкращими уроками та повчанням для нас. Однією з найбільш знаменних і глибоко символічних подій в житті Пророка Мухаммада (мир йому і благословення), стала його нічна подорож і вознесіння.
У Корані сказано:
«Слава тому, Хто переніс вночі раба Свого з мечеті забороненої в мечеть Аль-Акса, околиці якої благословили Ми, для того, щоб показати йому деякі Наші знамення. Воістину, все чує Він, все бачить» (Коран, 17:1).
Багато людей називають дивом те, що відбувається всупереч законам природи, і намагаються аналізувати подібні явища раціональними методами. Це відбувається тому, що в їх душі відсутня віра у Творця всього сущого. Вони забувають, що все те, що оточує нас, чи це зірки, сонце, місяць, земля і життя на ній, є диво Всевишнього, яке ми звикли вважати повсякденністю і чимось природним. Однак для людини, яка знає про присутність і буття Всевишнього, не складе великих зусиль визнати будь-яке явище, яке відбувається всупереч законам природи, дивом і повірити в нього. Адже все знаходиться в руках Всевишнього.
Перенесення в Єрусалим та вознесіння в житті Пророка (мир йому і благословення) є найбільшим дивом, яке дарував йому Аллах з тим, щоб втішити і підбадьорити його. Це відбулося після того, як Пророк (мир йому і благословення) протягом десяти років вмовляв мекканців і проповідував їм, закликаючи до Ісламу, але у відповідь він отримував тільки насмішки, приниження та образи.
Одного разу Посланник Аллаха (мир йому і благословення) відправився в Тайф і звернувся до шанованих людей цього міста із закликом прийняти Іслам. Тим не менше, жителі Тайфа відвернулися від нього і нацькували на нього своїх рабів і групу невігласів, які почали кричати на Пророка (мир йому і благословення) і кидати в нього камінням. Тоді він знайшов притулок в саду, за містом. Тіло його було в ранах, а ноги - в крові. Глибоко засмучений та розгніваний Посланник Аллаха (мир йому і благословення) звернувся до Всевишнього, просячи у Нього допомоги. Це сталося майже відразу після смерті Хадіджі й Абу Таліба, дядька Пророка (мир йому і благословення). Всі ці події слідували одна за одною так, що рік, в який вони відбулися, отримав назву «рік смутку».
Була глибока ніч, над Меккою згустилася темрява, і її жителі спали. Посланник Аллаха (мир йому і благословення) лежав, притулившись до стіни Кааби, засмучений тим, що мекканці відкидали і ненавиділи його заклик. Раптом, коли Пророк (мир йому і благословення) перебував у стані між сном і неспанням, він побачив Джібраїля (мир йому), що ніс запрошення Посланникові (мир йому і благословення) відвідати свого Господа. Потім Джібраїль розсік груди Пророка (мир йому і благословення). Він омив серце Посланника Аллаха (мир йому і благословення) і наповнив його мудрістю і знаннями, а потім повернув на колишнє місце.
Муслім призводить від Анас ібн Маліка хадис про це:
«До мене привели Бурака. Це довга біла тварина, вища від осла, але нижча за мула. Він переміщається туди, куди досягає його погляд. Я їхав на ньому, поки не досяг Байт-уль-Мукаддаса. Там я прив'язав його до кільця, до якого прив'язували своїх тварин всі Пророки, а потім увійшов до мечеті і здійснив намаз у два ракаата.
Потім, коли я вийшов із мечеті, до мене підійшов Джібраїль з двома посудинами: вина і молока, і запропонував вибрати. Мій вибір припав на молоко. Джібраїль же сказав: «Ти обрав чистоту».
Незабаром ми піднеслися на Перше небо, і Джібраїль попросив відкрити нам. Йому було сказано: «Хто ти?» Він же відповів: «Джібраїль». Тоді його ще раз запитали: «А хто з тобою?» І він промовив: «Мухаммад». «За ним послали?» - запитували знову. «За ним вже послали», - відповідав на це Джібраїль. Коли нам відкрили небесні ворота - я побачив Адама, який привітав мене і виклопотав у Аллаха для мене благо.
Після цього ми піднеслися до Другого неба, де Джібраїль знову попросив відкрити. Його запитали про те ж, і він відповів так само. Подібне відбувалося на кожному з небес. На Другому я зустрів Ісу ібн Марьям і Яхью ібн Закарію, на Третьому Юсуфа, якому була дарована половина краси світу, на Четвертому - Ідріса, на П'ятому - Харуна, на Шостому - Мусу, на Сьомому - Ібрахіма, що притулився до Байтуль ма'мур, до якого щодня заходять сімдесят тисяч ангелів і більше не повертаються до нього. Після цього ми з Джабраїлем дійшли до крайньої межі Лотоса і побачили листя його подібні до вух слона, а фрукти, як глеки.
Це велике дерево, створене зі світла. Воно - межа того, до чого можна добратися. Жоден з ангелів не може перейти його. Навіть Джібраїль, зупинившись перед ним, сказав: «Тут закінчується моя ступінь. О Улюбленцю Аллаха, якщо я зроблю ще один крок, то згорю».
Пророк (мир йому і благословення) пішов вперед сам, осяяний божественними променями. Тоді перед ним відкрилися завіси, і він побачив безліч таїнств та знамен Творця. Він подивився на велич і красу Аллаха. Всевишній же, наблизивши Пророка (мир йому і благословення) до Себе, звернувся до нього, говорячи з ним без посередника і перекладача і виявляючи до нього повагу. У той же час треба розуміти, що Аллах говорив зі Своїм Посланником (мир йому і благословення) поза часом і місцем.
Також в хадисах наводиться таке:
«І коли його (лотос) покрило те, що покрило за велінням Аллаха, він змінився, настільки, що жодне з творінь Аллаха не змогло би описати цей лотос через його красу. Тоді Аллах вселив мені те, що вселив, наказавши 50 намазів на добу.
Я спустився до Муси, і він запитав:
- Що наказав Господь твоїй Уммі?
Я сказав:
- 50 молитов.
І він порадив мені:
- Повернися до твого Господа і попроси полегшення: твоя Умма не винесе цього. Воістину, я випробував синів Ізраїлю, і я пізнав їх.
Я повернувся до мого Господа і попросив:
- О Господи, даруй полегшення моїй Уммі.
Тоді Аллах збавив п'ять молитов, і я повернувся до Муси, сказавши:
- Всевишній зменшив на п'ять молитов.
Однак Муса знову запропонував:
- Воістину, твоя Умма не винесе і цього. Вернись до твого Господа і попроси полегшення.
І так я ходив від Муси до Господа і назад кілька разів, поки Господь не сказав мені:
- Воістину, ці п'ять молитов на добу, за кожну з яких Я винагороджу десятикратно. Хто ж задумає зробити добро і не зробить, то Я запишу за це одне благодіяння. Якщо він зробить його, то Я запишу десять. Хто задумає зробити поганий вчинок і не зробить, то Я не запишу за ним нічого. Якщо ж він задумає і вчинить погане, то Я запишу за ним одне погане діяння.
Потім я спустився до Муси і розповів йому про все.
- Повернися до твого Господа і попроси полегшення, - знову сказав він.
- Я повертався до нього, поки не стало мені соромно, - була моя відповідь».
Найбільший урок і повчання для нас у цій подорожі - це встановлення обов'язковості намазу. Між спланованістю молитви і дивом вознесіння Пророка (мир йому і благословення) існує тонкий і тісний зв'язок, що дозволяє нам назвати намаз духовним мі'раджем.
У той час як вознесіння Посланника Аллаха (мир йому і благословення) тілом і душею було дивом, то для його Умми Аллах зробив намаз духовним мі'раджем, який відбувається п'ять разів на день. У намазі наші душі і серця підносяться до Господа, відстороняючись від пристрастей і бажань, засвідчуючи про могутність, велич і єдиність Аллаха.
Намаз - це не просто обряди й беззмістовні рухи тіла. Воістину, це школа, яка виховує у віруючих добро, любов і гідність, незважаючи на нікчемність і зло цього світу. Молитва є найбільшим діянням в Ісламі. Той, хто буде бережливо до неї ставитися, ощасливить і багато придбає для себе. У той же час той, хто нехтує нею, стане нещасним і зазнає збитків. Аллах наказав намаз Своїм рабам, щоб він був зв'язком між Ним і Його творіннями. Молитва також є нагадуванням про велич Аллаха, і вдячністю за Його милості. Тому вона є фундаментом успіху і щастя в цьому і у вічному світі, оскільки Пророк (мир йому і благословення) сказав:
«Перше, за що будуть вичитувати раба в Судний день, - це молитва. Якщо вона буде повноцінною - то будуть повноцінними й інші його вчинки, а якщо намаз буде зіпсованим - то будуть зіпсованими і всі діяння раба».
Звідси не дивно, що намаз є основою всіх вчинків людини. Воістину, стійкість в його досконалому виконанні, виявляючи страх перед Аллахом, зміцнює в душі відчуття того, що Аллах нас завжди бачить. А хто знає про Його присутність, той буде боятися Його, і буде прагнути до того, щоб Аллах був задоволений ним. Приміром, такий мусульманин буде правдивим, коли говорить, буде виконувати те, що обіцяє, буде повертати довірене, виявляти терпіння в труднощах і дякувати за добро, виявлене до нього.
У Корані сказано:
«Воістину, створена людина нетерплячою, неспокійною, коли торкається її біда, жадібною, коли дістається їй добро, крім тих, хто читає молитву щоразу, коли це потрібно» (Коран, 70:19).
Шановні мусульмани, пам'ятаймо: хто буде по-справжньому знати, що Аллах його бачить, той обов'язково утримається від усього, що викликає гнів Всевишнього. Така людина не вчинить перелюбу, не буде брати відсотки, не буде ненавидіти, заздрити, топтати права оточуючих, своєї родини, сусідів і близьких родичів.
Як сказано в Корані:
«Воістину, молитва застерігає від мерзоти і ганебного».
Також, брати, знайте: хто не буде виявляти смирення в молитві, той, у чиїй душі не утвердиться думка про те, що Аллах його бачить, стане непокірним. Він буде гідний покарання Аллаха, оскільки Пророк (мир йому і благословення) сказав:
«Молитва, яка не застерігає людину від мерзоти і ганебного, тільки віддаляє від Аллаха».
Більш того, милістю Аллаха є й те, що намаз здійснюється п'ять разів на добу. І щоразу наближення часу молитви нагадує людині про її Творця.
Під час мі'раджу Пророк (мир йому і благословення) не дарма вибрав молоко. Адже воно є природним продуктом, що символізує собою природність, властиву Ісламу. Сучасна цивілізація і науково-технічний прогрес нав'язують людині дотримання якихось нових, неприродних для неї правил поведінки, але наша душа прагне їх позбутися, щоб вести себе у відповідності зі своєю природою. Тим же єдиним, що відповідає всім природним потребам людини, є Іслам.
Ще хотілося би підкреслити і такий момент: Пророк (мир йому і благословення) був перенесений до Єрусалиму невипадково. Таким чином Всевишній хотів показати гідність цього священного місця і те, що воно належить мусульманам на всі часи. Також Він наказав нам оберігати це місце від домагань ворогів Ісламу. Мусульмани не повинні боятися їх і принижуватися перед ними, відстоюючи свою священну землю.
Хто знає, може Салахуддін Аюбі, натхненний історією мі'раджа, і проявивши небувалу хоробрість і відвагу, дав відсіч полчищам хрестоносців, які спокусилися на землю і життя мусульман. Він знищив їх і звільнив цю священну землю, повернувши її до рук послідовників Ісламу.
Наприкінці хотілося б зробити деякі уточнення з питання, що іноді викликає невірні тлумачення. Подорож до Єрусалиму, і мі'радж (вознесіння) Пророка (мир йому і благословення) були здійснені ним і тілом, і душею. Це сталося не уві сні, а наяву. На цьому одноголосно зійшлися всі авторитети Ісламу. Оскільки, якби події, описані Посланником Аллаха (мир йому і благословення) відбулися би тільки уві сні, то мекканці не відкидали б цього. Адже уві сні могло статися і щось більш дивне, і будь-хто, навіть невіруючий, може опинитися в ролі сновидця. Крім того, язичники Мекки не попросили би Пророка (мир йому і благословення) описати Байт-уль-Мукаддас і його околиці.
З історії мі'раджа можна взяти багато корисного і повчального. Повторюючи і переказуючи цю історію, розмірковуючи над нею, ми можемо отримати щось нове для себе. А це, у свою чергу, зміцнить в нашій душі Іман (віру) і любов до Ісламу.
За матеріалами «Іслам для всіх»
