Український релігієзнавець дагестанського походження Руслан Халіков дав інтерв'ю інформаційно-медійному агентству QIRIM.News.
Розмова була про ліберальність українського законодавства, практику секуляризації, а також про добровольчі мусульманські батальйони.
На початку інтерв'ю релігієзнавець пояснив, як сталося, що в Україні релігію (християнство) загнали в церкви, молитовні будинки та, можливо, де-не-де в сім'ї, і чому таке саме не вийде зробити з ісламом, що регулює всі сфери життя.
— В Україні є принципи відокремлення релігії від держави, а школи, відповідно, від релігії. Це таке подвійне розмежування, наслідок радянської, безумовно, політики та радянського конституційного ладу. <…> На питання, як можна відокремити іслам від будь-чого й від державних інституцій у суспільстві, відповідь проста: це можна зробити або протягом тривалого часу — за допомогою ідеології, або швидко — за допомогою репресій, — вважає Руслан Халіков.
За його словами, українське законодавство — одне з найліберальніших, у нас багато чого дозволено:
— В Україні зареєструвати релігійну громаду легше, ніж у будь-якій країні світу. В Україні муфтію не присилають текст хутби з якоїсь центральної мечеті, що контролюють спецслужби. Це в Росії може бути, наприклад. В Україні можна входити або не входити в будь-яке релігійне управління, створювати власне та здійснювати практику без реєстрації. <…> Більше того, ти можеш молитися в будь-який час, коли та з ким тобі зручно. Ти можеш їсти халяльну їжу, можеш робити жертвопринесення на свята, чого в деяких європейських країнах ти вже не можеш зробити, або це принаймні набагато важче зробити.
Пан Халіков зазначає, що Україна — досить вільна держава, з погляду релігії:
— Хоча офіційно жодна релігія не може претендувати на державний статус, але всі послідовники будь-якої релігії можуть більш-менш вільно її сповідати.
Окремо в розмові Руслан Халіков згадав про військовослужбовців-мусульман, що боронять Україну в лавах ЗСУ та добровольчих батальйонах:
— Це священний обов'язок — захистити свою сім’ю, своє майно, свою батьківщину, тому українські мусульмани продовжують бути такими громадянами, які не протистоять своїй батьківщині, а захищають її від зовнішнього ворога. Ми бачимо таких людей серед кримських татар: це батальйон «Крим», представники Меджлісу, це Мустафа Джемілєв. А якщо не з кримських татар, то це Саід Ісмагілов, який склав обов’язки муфтія, ставши військовим медиком; батальйон ім. Шейха Мансура, різні добровольчі формування. Бачимо сьогодні постання капеланства мусульманського. У нас є капелани-мусульмани, є халяльна їжа в мусульман-бійців. <…> Мусульмани є абсолютно природною групою в українському суспільстві. Вони сьогодні на фронті є захисниками України і свого способу життя в Україні.
Наприкінці інтерв'ю релігієзнавець зауважив, що нині не час створювати джамаати, де буде «законсервована праведність», натомість варто працювати над рівноправністю мусульманської громади України з іншими:
— Питання в тому, щоб створити суспільство, де мусульмани будуть абсолютно рівноправною частиною, скільки б їх не було. Навіть якщо буде 10 мусульман в Україні, й вони будуть усі політично активні, це дозволить краще захищати права українських мусульман, аніж буде 10 консервативних джамаатів, які ні на що не впливають, а тільки всередині плекають благочестя.
