Розбіжності в ісламі. З основ розуміння релігії

1
«Міцно тримайтеся за верв Аллаха всі разом і не розділяйтеся. Пам’ятайте про милості, що Аллах зробив вам, коли ви були ворогами, а Він поєднав ваші серця, і з Його милості ви стали братами. Ви були на краю Вогненної прірви, і Він врятував вас від неї» (Коран, 3:103).
30.09.2009
Оцініть статтю: 
(162 оцінки)
oksana
Зображення користувача oksana.

З огляду на сьогоднішнє складне становище мусульман у світі і глобальну цивілізаційну кризу, нам як ніколи потрібне єднання і згуртованість, координація і співпраця. Іноді доводиться чути, що розбіжності, взагалі, заборонені, а мусульмани цілком здатні прийти до єдиної думки у релігійних питаннях. На превеликий подив, серед тих, хто відстоює дану точку зору, ще більше розбіжностей і конфліктів. До їхнього числа відносяться й ті, хто закликає відмовитися від мазхабів, не слідувати думкам учених, а дотримуватися «винятково Корану і сунни».

Інші наполягають на повній свободі думки і суджень, відкриваючи двері перед будь-яким твердженням, навіть якщо воно суперечить основам Ісламу. Таке розуміння вкрай небезпечне і руйнівне, і ні в якому випадку не може бути прийняте.

Існує ще один погляд - реалістичний, виважений і об'єктивний. Його ми й розглянемо у декількох тезах.

Варто нагадати, що релігійні розбіжності бувають двох видів: розбіжності, що викликають осуд і гнів Аллаха, та дозволені, неминучі розбіжності.

Всевишній Аллах у Корані говорить про розбіжності:

«Якби твій Господь захотів, то Він зробив би людство єдиною громадою віруючих. Однак вони не перестають вступати у протиріччя, за винятком тих, над ким змилостивився твій Господь» (Коран, 11:118—119).

«Не будьте схожими на тих, які розділилися і впали у розбіжності після того, як їм з'явилися ясні знамення» (Коран, 3:105).

«Міцно тримайтеся за верв Аллаха всі разом і не розділяйтеся. Пам’ятайте про милості, що Аллах зробив вам, коли ви були ворогами, а Він поєднав ваші серця, і з Його милості ви стали братами. Ви були на краю Вогненної прірви, і Він врятував вас від неї» (Коран, 3:103).

Зазначені розбіжності ведуть до ворожнечі, ненависті і розколу. Це розбіжності, що мають причини морального характеру, такі як заздрість, пихатість, вигода, національні або політичні пристрасті.

Звернемо увагу на наступні аяти: «Колись Ми дарували синам Ісраїла писання, мудрість і пророцтво, наділили їх благами і піднесли їх над мешканцями світів. Ми дарували їм ясні вказівки про веління [віри]. Але у своїй злочинності і злодіянні вони впали у суперечності після того, як їм дарували ясні вчення» (Коран, 45:16-17).

Мова у них про розбіжності у тих питаннях, які ясно і недвозначно розкриті у книзі Аллаха і вченні пророків. Причини цих розбіжностей - заздрість і несправедливе ставлення один до одного.

Всевишній закликає: «Коріться Аллахові і Його Посланникові і не сперечайтеся між собою, а то втратите мужність і успіх. Будьте терплячі, тому що Аллах — на боці терплячих» (Коран, 8:46). У цьому аяті йдеться про розбіжність, яке веде до сперечань і ворожнечі, що позбавляють мусульман мужності, сили і успіху. Такі розбіжності не лише заборонені, а й є одним із покарань Аллаха, що насилаються на мусульман за їхні гріхи і відхід від праведного шляху.

«Скажи: «Він — той, хто може наслати на вас покарання зверху або знизу, розділити вас на групи [що ворогують] і дати одним із вас зазнати жорстокості інших» (Коран, 6:65).

Однак існують розбіжності, не лише дозволені, а й, мабуть, неминучі і необхідні. Чим це зумовлено? По-перше, характером джерел Ісламу: якби Аллах Всевишній захотів, щоб мусульмани були єдині у поглядах, Він ниспослав би Коран з чіткими і недвозначними відповідями на абсолютно всі питання життя людини, родини, суспільства, держави. Але цього не було. Тексти Корану і сунни не завжди виразні, повністю ясні і недвозначні. Для чого це було зроблено? - Це милість Аллаха і прояв Його великодушності і прихильності. Аллах залишає людині пошуки змісту, надає право тлумачити і міркувати, що, природно, приводить до розходжень, але в той же час робить ісламське законодавство гнучким і універсальним, здатним пристосовуватися до різних обставин і часів.

Звичайно, тлумачення неясних місць Корану або сунни не можуть суперечити ясним і однозначним положенням цих джерел. Даракутні передає слова посланника Аллаха (мир йому і благословення): «Воістину, Аллах Всевишній поклав (на людей певні) обов'язки — так не зневажайте ж ними; і встановив межі — так не переступайте ж їх; і заборонив (певні) речі — так не порушуйте ж (ці заборони); і умовчав про (деякі) речі з милості до вас, а не через забудькуватість — так не запитуйте про них!»

Абу Дарда приводить схоже висловлення Пророка (мир йому і благословення): «Те, що заборонено у Корані, — харам, те, що дозволено у Корані, — халяль, а що не згадано — милість і великодушність Аллаха. Так прийміть милість Його, адже Аллах нічого не забуває!»

Омар ібн Абдулазіз говорив: «Мене не радувало б, якщо сподвижники Пророка (мир йому і благословення) не розходилися у поглядах. Адже хтось може слідувати думці одних із них, а хтось - думці інших, і в цьому легкість і широта (релігії)».

Така природа людського розуму: люди не можуть думати і міркувати однаково. Посланник Аллаха сказав: «Може трапитися, мій хадис передаватиме людина, що вивчила його, і почує його той, хто краще першого зрозуміє його зміст».

Крім того, арабська мова настільки багата і образна, що прийти до єдиного розуміння усіх текстів Корану і сунни неможливо. У Корані є ясні й неясні, однозначні й багатозначні аяти, омоніми, вирази у прямому й переносному значенні.

Аллах закликає нас до єдності, але, у першу чергу, до єдності духовної, до братерства сердець, а також до одностайного дотримання всіх ясних основ і недвозначних приписів Ісламу.

Посланник Аллаха (мир йому і благословення) сказав: «Рука Аллаха із громадою»; «Остерігайтеся поділу, адже шайтан буває з однією людиною, а від двох він далі»; «Хто вийшов із громади хоч на п'ядь і помер, той помер смертю джахілії». Ці та багато інших хадисів зобов'язують мусульман триматися разом і підтримувати братні узи, навіть тоді, коли вони дотримуються різних думок.

Якщо ж розбіжності у розумінні Ісламу приведуть до фанатизму і ворожнечі, тоді краще негайно припинити такі суперечки і залишатися при своїй думці. Краще залишити брата з його неправильною думкою і відкласти виправлення цього на слушний час, ніж намагатися виправити його негайно, якщо така спроба може привести до конфлікту і розділення.

У хадисі передано: «Читайте Коран, поки ваші серця єдині, а якщо ваші серця розділяються при читанні Корану, зупиніться і розійдіться» — тобто, коли починаються розбіжності у розумінні Корану, то в серцях виникають образи, а у стосунках з'являється холод.

Згадаємо історію двох братів-пророків - Муси і Харуна (мир їм обом).

Розбіжності неминучі, вони траплялися навіть між пророками, про що нам оповідає Коран.

«Муса, повернувшись, запитав: «О Харун! Коли ти побачив, що вони зійшли зі шляху істини, що перешкодило тобі дотримуватися моїх вказівок?» [Харун] відповів: «О син моєї матері! Не смикай мене за бороду і не тряси голови моєї. Воістину, я боявся, що ти станеш звинувачувати мене і скажеш: «Ти вніс розкол між синів Ісраїла й ослухався мого веління» (Коран, 20:92—94).

«Згадай також Дауда і Сулеймана, коли вони судили про ниву, яку потруїли чужі вівці. Адже Ми були свідками їхнього суду. Ми підказали Сулейману це рішення, і Ми дарували обом [пророчу] мудрість і уміння [відрізняти добро від зла]. Ми зробили підвладними Дауду гори і птахів, щоб вони славили [Аллаха], і Ми це здійснили» (Коран, 21:78—79).

Пророк (мир йому і благословення) говорив про кращі часи Ісламу - його часи і часи двох наступних поколінь. При цьому ми знаємо, що сподвижники Пророка розійшлися у добрій сотні релігійних питань і дотримувалися різних думок, але не допускали фанатизму, ворожнечі чи ворожого ставлення один до одного.

Якщо мусульмани будуть щирі, богобоязливі і справедливі, розбіжності не зштовхнуть їх - головне не дотримуватися крайнощів і надмірностей і не захоплюватися порожніми суперечками.

Ібн Аббас передає слова Посланника (мир йому і благословення): «Остерігайтеся крайнощів і надмірностей у релігії, адже тих, хто був до вас, погубили надмірності у релігії».

У Корані сказано: «Він — той, хто ниспослав тобі Коран. У ньому є ясно викладені аяти, у яких суть Писання, інші ж аяти вимагають тлумачення. А ті, у серцях яких хвороба, слідують за аятами, що потребують тлумачення, прагнучи спокусити [людей істини] і тлумачити Коран [на свій розсуд]» (Коран, 3:7).

Віруючі повинні знати, які думки вчених існують, щоб через свою необізнаність не починати непотрібної суперечки і не звинувачувати іншого мусульманина у помилці чи омані.

Також необхідно враховувати, що багато розбіжностей і суперечок виникають через просту плутанину у поняттях і термінах, таких, наприклад, як іман, куфр, ніфак, шаріат, джахілія, ширк, акида, харам і халяль. Ці поняття вживаються іноді не до речі, іноді занадто узагальнено або вузько. Можливо, це й буде темою однієї з наступних статей.

Сейран АРІФОВ

За матеріалами газети «Арраід»

Посилання на тему:

«Мазхабізм», іджтихад, таклід. З основ розуміння релігії

Важливість слідування думці вчених. З основ розуміння релігії

Вся влада належить Аллахові

Розуміння релігії: відсторонення від забобонів

Розуміння релігії. Джерела, що не можуть бути доводами Шаріату

Розуміння релігії. Друга основа - джерела Ісламу

Проблема розуміння релігії (частина 2)

Проблема розуміння релігії (частина 1)

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.