Відомі історики і культурологи Юлія і Юрій Мизун довели, що Омар Хайям - великий поет і мислитель, що жив на території Таджикистану в 1048-1122 роках, ніколи не був оспівувачем насолод вина і жіночих принад.
Саме таким постає геніальний поет у традиційних перекладах. «Довгий час нам подавали неправильне уявлення про творчість великого містика, який пияцтвом і блудом ніколи не захоплювався», - підкреслюють відомі культурологи.
У європейській традиції переважило зовсім невірне розуміння текстів Омара Хайяма, засноване на поверхневому трактуванні слова «вино» і нерозумінні архіскладної символіки образів таджицької і перської поезії. Основу такої традиції в Європі заклав у середині позаминулого століття англійський літературознавець Едвард Фіцжеральд.
«Вино» у перській містичній поезії означає не алкогольний напій. У цього слова набагато більш глибокий і метафізичний смисл. «Вино» у містичній поезії Хайяма означає і справжні цінності Буття, і потік живих пристрастей, і перебіг часу, намертво звалюючого абсолютно всіх. Зрештою, вино - це людська кров, а наповнена чаша означає завершення відміряного людині життя.
Нові переклади Омара Хайяма, засновані на глибокому проникненні в гру смислів його містичної поезії, на жаль, завзято замовчуються. Мова йде про грандіозну працю перекладача Івана Голубєва «Омар Хайям. Бібліотека поезії», випущену смоленським видавництвом «Русич» в 2002 році й широкому читачу майже невідомому. Звичайно, і цей переклад - лише етап на шляху до глибокого розуміння великих таємниць Омара Хайяма. Але тепер перед читачем з\'являється не балагур-пиятик, який говорив філософські банальності, а загадковий містик, який передбачив багато відкриттів науки. Поступове відкриття справжнього Хайяма наводить на запитання про якість перекладів і інших великих поетів Сходу - Хафіза, Руми, Низами.
За матеріалами ІсламНьюз.Ру.
