З історії відомо, що в X–XI століттях багаточисельні кипчацькі племена рушили з регіонів річок Іділь (Волга) і Джаік (Яік — Урал) на захід, у Причорноморські степи, де й оселилися. Вся ця територія отримала назву «Дешт-і-Кипчак» («кипчацькі — половецькі степи»). Багато цих племен оселилися тоді в Криму, де змішалися з нащадками таврів, гунів, хозарів і печенігів, що жили тут, і згодом утворили з ними етнічну основу сучасних кримських татар.
Після приходу Ісламу до Криму (X століття) серед місцевого населення широко поширилося безліч релігійних оповідей, а також такі усні поеми арабського фольклору, як «Юсуф і Зулейха» і «Лейля і Меджнун». В результаті тривалого відбору, що здійснюється тисячами виконавців і слухачів, відшліфовані і збережені такі легенди та оповіді, пісні і казки, прислів’я і приказки, в яких найвиразніше відображені історичні особливості духовного складу народу, його ідеали, надії, художні смаки, побут.
Одним із найпоширеніших жанрів усної народної творчості є прислів’я і приказки. Вони висловлюють світогляд народу, який створив їх, думи і сподівання людей, їх погляди на навколишній світ, на явища особистого та суспільного життя. Стислість і лаконічність прислів’їв сприяють швидкому їх запам’ятовуванню і допомагають слідувати тим моральним нормам, які в них закладені. Тематика цього жанру дуже різноманітна: патріотизм, єдність, знання, сім’я і родинні стосунки, працьовитість, дружба, вихованість тощо. В Ісламі, який сповідують кримські татари, всі ці поняття розглядаються дуже глибоко. Кожному з них виділяється велика увага, тому що саме на них будуються взаємини, формується мораль і духовна культура народу. Отже, прислів’я і приказки, розкриваючи духовне життя народу, є своєрідною літературною пам’яткою, що містить його мудрість, релігійність і багатогранність.
А тепер ми наведемо лише кілька прислів’їв, які підтвердять наші міркування.
«Традиція — половина віри». Це прислів’я говорить про те, що багато традицій народу не суперечать нашій релігії Іслам, а навпаки, виникли з його приходом. Якщо витоки тієї чи іншої традиції походять з Ісламу, то їх можна і необхідно зберігати.
«Совість — половина віри». Якщо людина не робить нічого, навіть дрібного, проти своєї совісті, то вона не може бути невіруючою. Тому що немає кращого контролера, ніж власна совість. А совість закладена Всевишнім у кожну людину без винятку.
«Терпіння — ключ від Раю». Тяжко бути терплячим, але якщо людина знає, що нагородою є обіцяний Рай, то, без сумніву, буде стриманою. Людині в схожих ситуаціях властиво поводитися по-різному. Але, розуміючи, що досягнення успіху та отримання нагороди можливі лише за терплячості, вона докладе всіх зусиль. А чи існує нагорода краще, ніж Рай?
«Самотність (тобто єдиність) притаманна лише Аллагу». Людині не можна виділятися, вважаючи себе єдиною і неповторною, кращою чи досконалою, оскільки все це властиво лише Аллагу.
«Хто послав недуг, Той дасть і лікування». Якщо вірянин захворів, то завжди повинен сподіватися на одужання, оскільки в Корані сказано, що Аллаг не посилає хвороб, від яких немає лікування.
«Основа дружби — справедливість». Дружба лише тоді можлива, коли кожна зі сторін дотримується справедливості. Дуже шкода, що прояв дружби у наш час трапляється все рідше і рідше. А все тому, що зникає справедливість, а коли вона зникає, то не залишається нічого, що могло б надати цінність життю.
«Той, що трохи дає — дає від душі, хто багато дає — від багатства скарбниці». Пожертвування, зроблене небагатою людиною, може бути щирішим, ніж пожертвування людини з достатком. Оскільки небагатий і без того відчуває нестачу, тоді як багатий може навіть не відчути цих витрат.
«Чим на світі прокляттям вважатися, краще у Бога милість просити». Людина, здійснюючи гріхи (крадіжка, грабіж, обман, перелюб), часто виправдовує себе безвихідністю або слабкістю. Цим самим вона викликає у людей ненависть і прокляття. То чи не краще працювати і не забувати просити милість і блага у Аллага?
«Свій секрет відкрив ти другу, але він розкаже другу, і піде секрет по колу». Нерідко плітка є результатом чуток. Передання чуток серед людей відбувається дуже легко. І найчастіше кожен, хто передає чутку, додає що-небудь від себе, перетворюючи її на плітку. Але ж відомо, що плітка є одним з найтяжчих гріхів.
«Рука, що дає, вище тієї, що бере». Коли людина дає, то її рука знаходиться вгорі, а та, що бере, під нею. Отже, мудрість цього прислів’я полягає в тому, що перевагу має не та рука, яка бере, а та, яка дає. Адже Аллаг примножує блага лише тому, хто дає, а не тому, хто бере.
«Любов до батьківщини від віри». Почуття патріотизму, любові до батьківщини від духовності. Якщо в серці людини немає любові і віри в Аллага, то і для любові до батьківщини в ньому не знайдеться місця.
«Лікування від недуги — Віра в Аллага». Істинно віруюча людина ніколи не страждає психічними захворюваннями. Дейл Карнегі як психолог стверджує, що: «Лікарі-психологи переконані в тому, що сили віри і слідування канонам релігії достатньо для подолання тривог, неврологічного напруження і зцілення від багатьох захворювань».
«Там, де є віра, немає злоби». Істинно віруюча людина ніколи не заподіє шкоди нікому, а значить, не зробить зла. Мусульманин — це той, хто ніколи не заподіює шкоди іншому мусульманину ні язиком, ні руками…» // хадис від Абдулли бін Амр аль-Аас // Муслім
«Хто не потрібний у світі цьому, зовсім не потрібен у світі вічному». На жаль, ми живемо в такий час, коли людям лінь часом навіть просто посміхнутися, а що вже говорити про шляхетні вчинки. Яке ж місце такі люди займуть у світі вічному! Та гідність, за яку більшість людей увійдуть в Рай, це їхня набожність і хороша поведінка». // хадис від Абу Хурейра // Ат-Тірмізі
«Майно світу залишиться в ньому, справи і вчинки в інший світ заберемо». Людина схильна забувати про свою справжню сутність, стаючи жертвою навколишнього світу, занурюючись в нього і уподібнюючись тваринам. Все майно, нажите людиною в цьому світі, залишиться в ньому. Лише вчинки і справи будуть супроводжувати нас у світ вічний.
«Тирану — гніт, а пригноблюваному — Бог». Жорстокі люди отримують масу задоволення від прояву насильства, користуючись владою в цьому світі, не замислюючись про Вічне життя, в якому нестимуть відповідальність за всі гноблення. Тоді як пригноблений сподівається лише на Аллага. Сильний серед людей, слабкий перед Аллагом.
«Погладити сироту по голові — це теж воздаяння». Прояв милосердя і співчуття до сироти є чеснотою. Не буде помилуваний той, хто сам не проявляє милосердя до інших». // хадис від Джаріра бін Абдуллага // Сагіг аль-Бугарі. Нехай навіть це буде добре слово або просто увага.
«Нехай ліва рука не знає те, що дає права». Кожен мусульманин, здійснюючи дрібну або велику витрату власних коштів, чим допомагає своїм братам у вірі, робить богоугодну справу, яка піднімає і зміцнює моральні якості мусульман в цілому. Але ця справа жодним чином не повинна бути показною, заради слави.
«Для дерева опора його коріння, а для людини його родичі». Неможливо уявити дерево без кореня. Адже лише завдяки йому воно росте і зміцнюється. Якщо дерево відокремити від коренів, то незабаром воно неодмінно загине. Тож як же може існувати людина без своїх родичів і близьких?
«Якщо побажаєш сусідові добра, то повернеться до тебе воно сповна». Виявляючи доброзичливість або допомагаючи сусідові, людина, напевно, від нього отримає подяку. Але вдячність, яку проявляє людина, незначна, в порівнянні з благами, які дарує нам Аллаг. Тому треба прагнути творити тільки добро, щоб Всевишній віддав нам за це.
«Не бійся смерті, бійся марного життя». Кожен з нас, від самого народження, неухильно рухається до смерті. Людина залишає цей світ, щоб ніколи не повернутися, і входить у світ, в якому залишиться назавжди, де отримає свою відплату. А якою вона буде, залежить від справ і вчинків у цьому житті.
Таким чином, прислів’я і приказки, які відображають повсякденне життя і побут народу, дуже різноманітні. Але всі вони закликають людину до моральної чистоти, виховуючи в ній такі поняття, як честь, справедливість, обов’язок, милосердя, патріотизм і засуджуючи лицемірство, заздрість, гордість, малодушність, честолюбство та інші негативні якості. Одним словом, вчать тому, чому вчить нас наша релігія Іслам!
Ленуре Ях’яєва
