Коран знову і знову закликає правовірних до споглядання, осмислення і набуття знань, які наблизили б їх до Бога і Його творінь.
Повтори в Корані покликані відобразити у свідомості своїх слухачів певні ключові концепції. Аллах (Бог) і Раббі (Господь) згадуються в тексті Священного Послання відповідно 2800 разів і 950 разів; на третьому місці за кількістю згадок слідує слово Ільм (знання) - 750 разів.
Пророк (мир йому і благословення) завжди підкреслював, що знання необхідні кожному мусульманину, і закликав їх просуватися в пошуках знань так далеко, як це можливо, і шукати знання протягом усього життя.
Слідуючи цим настановам і традиціям, мусульманські правителі приділяли особливу увагу тому, щоб кожна мусульманська дитина отримувала відповідну до свого віку освіту, і самі робили значний внесок у розвиток навчальних закладів та освіти в цілому. Іслам багато в чому сприяє тому, що початкове навчання доступне для всіх мусульманських дітей. "Саме широта поглядів, - пише Уайлдс, - яку демонстрували вони (мусульмани) щодо освіти в школах, була одним з головних факторів стрімкого і блискучого розвитку їх цивілізації. Освіта була повсюдно настільки поширена, що у всі часи важко було знайти мусульманина, який би не вмів читати або писати ".
Згідно Скотта, в мусульманській Іспанії не було жодного села, у якому "блага освіти" не були б доступними кожній дитині найбідніших і нужденних селянин, а в Кордові знаходилось вісімсот громадських шкіл, доступних для вільного відвідування мусульманами, християнами та євреями. Лекції в них читали досвідчені викладачі. Іспанський мусульманин отримував ті ж знання, що і вчені паломники з Малої Азії та Єгипту, з Німеччини, Франції і Великобританії. У великому мусульманському університеті Кордови професорські звання здобували євреї і християни. Освіта займала в ті часи настільки значуще місце, що як вчителі, так і студенти користувалися величезною повагою з боку населення. Величезні бібліотеки, зібрані заможними землевласниками і купцями, демонстрували, що освіченість - подібно до того, як це було в епоху Італійського Ренесансу (через шість сотень років) - була одним із головних достоїнств благородної людини.
"Навряд чи в якій-небудь ще іншій культурі, - пише Педерсен, - вчене життя займало настільки значуще місце, як в ісламі. Знання (ільм), поняття якого позначає весь світ знань, представляє більший інтерес для мусульманина, ніж будь-що інше ... Життя, що спочатку виникло в мечеті, поширилася всюди, наклавши відбиток на всі хоч трішки значущі області людської діяльності. Кожне місце - від мечеті до лікарні, обсерваторії і мадраси - було місцем навчання. Вчені збирали учнів також і в своїх домівках. Аль-Газалі, Аль-Фарабі, Ібн Сіна і багато інших після лекцій в загальних школах віддалялися у свої власні бібліотеки, займаючись власними дослідженнями і продовжуючи навчати тих, "кому пощастило опинитися в числі запрошених".
Внутрішній інтер'єр Мечеті-університету в Кордобі, Іспанія. Побудовано в 785 р. н.е.
Ця всеосяжність, рівної якій немає і в наш час, прагнення до освіти цілком відповідали тим часам, і подібно до багатьох інших тодішніх досягнень були властиві лише тій епосі і більше ніколи.
Мечеть зіграла величезну роль в поширенні освіти в ісламському світі. Для Тибаві зв'язок мечеті і освіти є однією з її найголовніших характеристик протягом всієї історії. Скотт розглядає школу, як найважливіше доповнення до мечеті. Спочатку мечеть, пише Варденбург, була центром ісламської громади, місцем молитви, роздумів, релігійних настанов, політичних дискусій і школи. Скрізь, куди приходив іслам, засновувались мечеті, даючи таким чином початок основоположним настановам. Мечеті змогли розвинутися в визнані навчальні заклади, з сотнями, а іноді тисячами студентів, часто в них розташовувалися великі бібліотеки.
Перша школа при мечеті була заснована в Медині в 653 році, відкриття першої школи в Дамаску датується 744 роком. До 900 року майже при кожній мечеті була початкова школа, освіту в якій здобували і хлопчики, і дівчатка. Зазвичай діти починали ходити до школи з п'яти років. На перших своїх уроках письма вони вчилися написанню дев'яноста дев'яти прекрасних імен Аллаха, а також простих віршів Корану. Після оволодіння початковими знаннями в читанні і письмі, учням треба було вивчати Коран, іншим предметом була арифметика. Для бажаючих продовжувати навчання, у більш великих мечетях, де були доступні підвищені рівні навчання, викладалися такі дисципліни, як арабська граматика і поезія, логіка, алгебра, біологія, історія, право і теологія. Незважаючи на те, що освіта підвищеного типу зазвичай надавалася в мадраса, лікарнях, обсерваторіях і домівках учених, в Іспанії навчання (початок йому було покладено в Мечеті Кордови у 8-му столітті) відбувалося переважно у мечетях.
Основною формою навчання при мечетях було так зване "коло учнів", більш відоме в ісламі як "Халякат аль-Ільм", або просто халяка. Ця назва, що отримала у новій "Енциклопедії Ісламу" вимову хальк, позначає "зібрання людей, що сидять у колі", або "групу учнів, що сидять навколо шейха-вчителя". Вченим гостям дозволялося на знак поваги сідати за викладачем, і в багатьох халякат для гостей завжди резервувалися спеціальні місця. Ібн Батута свідчив, що більше п'ятисот студентів відвідували халякат в мечеті Омейядів. Мечеть Амра поблизу Каїра одночасно мала більше сорока халякат, а при головній мечеті Каїра було сто двадцять халякат. Мандрівник і географ Аль-Мукаддасі розповідає, що одного разу між двома вечірніми молитвами, коли він і його друзі знаходилися в залі мечеті для того, щоб поговорити, він почув заклик: "Поверніться обличчям до класу". Лише тоді він усвідомив, що сидить між двома класами — присутніх було сто десять чоловік. Під час халякат, ведення яких здійснювали вчителі, студентам дозволялося брати участь в обговоренні, а іноді навіть суперечити і виправляти позиції вчителя, часто в гарячих дискусіях.
Викладання в більшості великих мечетей стало, згідно Макенсена, "кваліфікованою професією", і школа при мечеті набувала схожості з університетом та академією в пізні часи. Ці центри вищої освіти з часом набули такого великого значення, що багато з них існують і понині і є найстарішими університетами в світі. Серед них Аль-Кайруван і Аль-Зайтуна в Тунісі, Аль-Азхар в Єгипті, Аль-Каравійін в Фес, Марокко. Отримавши широку популярність, вони приваблювали багатьох великих мусульманських учених того часу. Випускниками мечетей Мусульманської Іспанії були Ібн Рошді, Ібн аль-Сайігі Ібн Бажжа. В іракському місті Басрі Аль-Халіль Ібн Ахмад читав у мечеті лекції з філософії. Одним із його учнів був Сібавайх, що пізніше став одним з найбільш відомих граматистів усіх часів. З початку 9-го століття і аж до нашого часу славою Каравійін стала рада вчених (улемів). Свої дослідження там проводили Ібн Халдун, Ібн аль-Хатиб, Аль-Бітруджі, Ібн Харазі, Ібн Маймун і Ібн Уаззан і, ймовірно, навіть майбутній папа Герберт, який пізніше став Папою Сильвестром II, який ввів у вжиток в Європі арабські цифри. Аль-Азхар залучив Ібн Аль-Хайтама, що пробув там тривалий час, тоді як Аль-Багдаді викладав медицину в кінці 12-го століття, а Ібн Халдун викладав там ближче до кінця 14-го століття.
 |
| Університет аль-Азхар у Каїрі. Побудований 22 липня 972 р. н.е. |
З часом мечеті стали набувати більш широких функції. Простежуючи цю еволюцію, Джордж Макдісі каже, що в 10-му столітті настав розквіт нового типу навчального закладу, в якому мечеть поєднувалася з хан (або житлом) для студентів права, які приїздили з міста. Покровителем подібних навчальних закладів, що являли собою другий етап розвитку шкіл, був Бадр ібн Хасанавайх - правитель ряду провінцій в часи династії Буйїдів - під його опікою виявилося більше трьох з половиною тисяч комплексів масжід-хан. Головна причина побудови комплексів масжід-хан, як пояснює Джордж Макдісі, полягала в тому, що студент права повинен був проходити навчання протягом тривалого періоду часу: лише базовий цикл навчання займав чотири роки, а час написання дипломних робіт не був обмежений і часто займав двадцять років, протягом яких студент допомагав своєму наставнику у викладанні. Мечеть не могла використовуватися в якості житла, за виключенням особливих обставин, і таким чином, хан ставав місцем проживання для викладачів і студентів і розташовувався неподалік мечеті. Мадраса (детально про неї буде розказано пізніше) була, згідно Макдісі, завершальним етапом розвитку мусульманської школи і поєднувала в собі освітні функції мечеті і житла хан. Це відповідало традиції, встановленій пророком (мир йому і благословіння), мечеть якого була приєднана до будови, яка слугувала школою і житлом для бідних і тих учнів, хто прийшов з інших міст.
Допомога, яка надавалася студентам у багатьох мечетях, була значною. У Каравійін, наприклад, студенти не тільки звільнялись від плати за навчання, але їм час від часу навіть видавалась грошова допомога. Байард Додж стверджує, що студенти там жили у квадратних селищах, у дво- та триповерхових будівлях. Кількість студентів, що навчалися в Аль-Азхар, завжди була високою, Аль-Магрібі згадує, що в одночасно в мечеті разом зі студентами з Єгипту проживали 750 іноземних студентів з віддалених земель, таких як Магріб і Персія. Байард Додж каже, що кожен студент, який не мав житла в Каїрі, був приписаний до певного житлового комплексу. Кращим зі студентів надавалося житло поблизу мечеті. У великих комплексах були бібліотеки. Після відвідин Дамаску мандрівник Ібн Джубайр розповідав про велику кількість різних зручностей для іноземних студентів і гостей Мечеті Омейядів, що спонукало його стверджувати: "Нехай кожен на Заході, хто шукає успіху, прийде вчитися в це місто (Дамаск), бо тут надається значна допомога. Головне - те, що студент тут звільнений від усіх турбот про харчування і житло".
 |
| Мечеть і університет Каравійін у Фез, Марокко. Побудовано в 859 р. н.е. |
Наступна розповідь проливає світло на освіту і спосіб життя мусульман того часу. За правління в Єгипті Ібн Тулуна студенти відвідували заняття у професора, який на своїх лекціях передавав їм настільки малу дещицю знань, що гроші у них закінчилися до завершення курсу навчання. Щоб купити собі їжу, вони продали все, що у них було. Після голодування протягом трьох днів вони були змушені просити милостиню. Тим не менше, ніхто із них не хотів робити настільки ганебний вчинок. Вони кинули жереб, і той, хто програв, завернув за ріг мечеті, де вони жили, просячи Бога звільнити його від цієї ганьби. І тоді до них прийшов посланець з грошима від Ібн Тулуна, якому було повідомлено у сні про необхідність допомогти їм. Їм також було передано послання, в якому говорилося, що наступного дня він відвідає їх особисто. Щоб уникнути настільки високої честі, яка могла бути сприйнята як бажання особистої слави, студенти вночі покинули Каїр. З тих пір Ібн Тулун взяв на себе всю опіку над студентами і гостями мечеті.
Іслам вплинув своєю системою освіти на Європу і згодом на весь світ у багатьох відношеннях, у тому числі універсальністю, методами викладання і видачею дипломів. Джордж Макдісі, детально розглядаючи цю тему в своїй книзі, піднімає ряд важливих питань. Іслам вплинув на хід розвитку університетської науки на Заході в таких її аспектах, як академічна свобода викладачів і студентів, написання докторської дисертації та її захист, розгляд роботи вченого колегами і винесення загального судження про неї. Відкриті наукові дискусії в мечетях мали місце за часів, коли на Заході нетерпимість у вченому середовищі правила скрізь, а будь-яка вільна наукова думка каралася спаленням на багатті. Вплив також здійснювався у формі великого кількості перекладних книг ісламських вчених, які сформували основу європейської освіти в перших університетах (в Монпельє, Болоньї, Парижі, Оксфорді ...), заснованих у 12 - 13-му століттях. Цей вплив можна спостерігати також і в інших випадках, надто численних і ємких в описі, щоб на них зупинятися в даній статті (Макдісі і Рібера описують їх максимально точно і докладно).
На основі даного огляду можна бачити, що іслам і знання з початку з самих перших кроків разом йшли пліч-о-пліч. Уособлюючи заклик Корану і Хадисів Пророка (мир йому і благословення) до людей вчитися і набувати знань, основний символ ісламу — Мечеть — стала центром освіти і науки. Дійсно, і понині в більшій частині ісламського світу слово Джаміа означає одночасно мечеть і школу - навіть тепер, коли вони розташовуються в різних будівлях, часто далеко одна від одної. "Джаміа" - слово, яке в арабській мові означає університет, - походить від Джамі, тобто мечеть. У жодній іншоій мові або культурі немає подібного словотворення - так само як немає кращого прикладу для вираження зв'язку, що існує між ісламом і вищою освітою.
Фонд наукової технології і цивілізації
Info@fstc.co.uk
За матеріалами FSTC Limited (переклад з англійської «Іслам для всіх»)
Посилання на тему:
