За переписом населення 1939 року в СРСР налічувалося 75 763 карачаївця, з яких 70 301 особа проживала в Карачаївській автономної області, що становило 46,8% населення. У середині серпня 1942 року на цю територію вступили німецькі війська. Вже в перший період окупації Карачаївська область зазнала значних втрат в людських і матеріальних ресурсах. Було замучено і розстріляно багато росіян, карачаївців, осетинів, абазинів і представників інших народів. Знищено 150 тис. голів худоби, зруйновано підприємства, перетворено на стайні місцеві школи.
У січні 1943 року область звільнили від німецьких військ. Свої невдачі в перші місяці і роки війни радянська влада оголосила наслідком дій «зрадників і ворогів народу». Указом ПВС СРСР № 115/13 від 12 жовтня 1943 року «Про ліквідацію Карачаївської автономної області і про адміністративний устрій її території» було поставлено завдання переселити всіх карачаївців в інші райони СРСР, а Карачаївську автономну область ліквідувати. Її територія була розділена між сусідніми суб’єктами і пропонувалася до заселення «перевіреними категоріями трудящих».
Депортація карачаївців була здійснена 2–5 листопада 1943 року. Для силового забезпечення виселення були задіяні військові формування чисельністю в 53 327 осіб. Всього було відправлено 34 ешелони, 2000–2100 осіб у кожному, вагонів було близько 58 в ешелоні, останні 3 склади вийшли
У своїх спогадах Анастас Мікоян, що вірно служив радянській владі і зробив кар’єру від секретаря Північнокавказького крайкому ВКП(б) до голови Президії Верховної ради СРСР, так охарактеризував прийняте Сталіним рішення про тотальну депортацію народів:
«… Протягом
Гнітюче враження на мене справило те, що Сталін домігся виселення цілих народів − чеченців, інгушів, калмиків, карачаївців, балкар, кабардинців, німців Поволжя та інших − з їхніх споконвічних земель в європейських районах і в Закавказзі, а також татар з Криму, греків з Закавказзя вже після того, як німці були вигнані з територій, де проживали ці народи.
Я заперечував. Але Сталін пояснював це тим, що народи були нелояльними до Радянської влади, співчували німецьким фашистам. Я не розумів, як можна було звинувачувати цілі народи мало не в зраді, адже там же є партійні організації, комуністи, маса селян, радянська інтелігенція! Було багато мобілізовано в армію, воювали на фронті, багато представників цих народів отримали звання Героїв Радянського Союзу! Але Сталін був упертий. І він наполіг на виселенні всіх до єдиного з обжитих цими народами місць… », − писав Мікоян.
У Середню Азію були депортовані не тільки ті карачаївці, які волею долі опинилися в німецькій окупації. Згодом з армії звільнялися всі військовослужбовці карачаївської національності і також відправлялися на заслання на спецпоселення. Разом з репресованими народами були виселені деякі представники інших народів, чия депортація не передбачалася.
Про скорботну дату в історії карачаївців згадують в соцмережі Фейсбук представник Чеченської Республіки Ічкерія в Естонії, призначений ще за часів першого президента Ічкерії Джохара Дудаєва Імран Ахаєв, Анар Гаджиєв і багато інших користувачів:
Зокрема, Рамазан Узденов процитував уривок вірша, що свідчить про любов карачаївців до рідної землі:
…Однажды друга встретил с чемоданом.
— «Ну, что везешь? Успел богатым стать?»
— «Останки матери я вырыл» — он ответил,
— «Везу на Родину, чтоб их земле предать!»
− У 1943–44 роках, коли понад 15 000
− У 1957 році карачаївцям дозволили повернутися на батьківщину, перший ешелон на Північний Кавказ прибув 3 травня.
− Російська імперія показала свою сутність. Вона завжди була підступною. І ось «білого царя» замінив «червоний цар», настав час нових випробувань для народів. Тиран Сталін, який влаштував в Україні жахливий Голодомор в 1932–33 рр., цілком імовірно, задумував тотальну депортацію й українців та інших великих народів, але переселення 50 млн осіб − проект, який опинився технологічно і технічно непосильним навіть йому. Тому імперська сила в
«Карачай − нейтральний народ, що живе біля підошви Ельбрусу. Відрізняється вірністю, красою і хоробрістю», − колись сказав
− Так сталося, що депортація стала невід’ємною частиною історії наших народів. Маленькі народності особливо відчули на собі імперський каток. У нескінченному сталінському етапі в Сибір і на Колиму йшли і йшли, втрачаючи друзів і рідних, цілі сім’ї. І ця депортація здавалася нескінченним лихом. Але тирану не вдалося знищити цілі народності. Силу духу не подолати ніколи. Нехай буде проклятий тиран, імперія і насильство! Нехай буде проклятий Сталін і його команда. Горіти їм усім у Пеклі іншаАллаг.
