У Львові впродовж трьох днів, з 24 по 26 травня, тривала робота ХХVI Міжнародної наукової конференції «Історія релігій в Україні». Цей захід, що його було приурочено до 90-річчя з дня народження доктора історичних наук, професора Ярослава Дашкевича, зібрав провідних вчених з України та інших країн світу, священнослужителів, представників релігійних громад, громадських діячів та інших зацікавлених осіб.
Серед запрошених до участі в роботі міжнародної конференції був і муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов.
Теми, запропоновані організаторами наукового форуму до обговорення: християнство в домодерну епоху; держава, релігія та суспільство; конфесії, національні рухи і тоталітарні режими; філософія, політологія та соціологія; окрему секцію було присвячено сакральному мистецтву. Розглядалися міжконфесійні та державно-церковні відносини, зокрема й ті, що існували за часів СРСР, згадувалась радянська система покарання за віру (зокрема, репресивна політика на західноукраїнських землях, події 1946 року – львівський псевдособор, ліквідація Української греко-католицької церкви та чернечих спільнот, ув’язнення священнослужителів тощо).
Велику увагу було приділено актуальним питанням сьогодення, зокрема проблемам і перспективам релігієзнавчої науки України – про це йшлося в доповіді знаних далеко позамежами нашої країни науковців – заслуженого діяча науки і техніки, президента Української асоціації релігієзнавців, заступника директора Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України Анатолія Колодного та завідувач відділу історії релігії та практичного релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України Людмили Филипович.
З доповіддю щодо сучасного етапу християнсько-мусульманського діалогу в Україні виступив муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов, в якійй торкнувся також тем військових конфліктів, великої хвилі міграції, гібридних війн та тероризму.
− Всі ці проблеми зачепили і нас, оскільки Україна – це частина Європи, − зауважив шейх Саід. – Я маю на увазі військові конфлікти, гібридну війну, міграційні процеси, ризик виникнення ісламофобії. Потрібно якось долати ці фобії. Покарання злочинців – це право відповідних органів – поліції, спеціальних служб тощо. А ось саме діалог, пошук порозуміння між мусульманами, християнами та послідовниками інших віровчень – це вже проблема релігійних, громадських діячів, можливо, політиків. Що може запропонувати Європі та іншим країнам Україна? Це – наш досвід того, як налагоджувати діалог та інтегрувати мусульман в європейське суспільство.
Оскільки під час конференції йшлося й про так зване «зіткнення цивілізацій» (термін, що його ввів в обіг Самуель Філліпс Гантінгтон — американський політолог, директор Інституту стратегічних досліджень у Гарвардському університеті, автор «теорії Гантінгтона» про зіткнення цивілізацій в сучасну епоху), Саід-хазрат висловив свою точку зору на цей процес:
− Я вважаю, що зіткнення цивілізацій вже почалося – але не так, як вважав Гантінгтон, − сказав шейх Саід. – Це не зіткнення «західного світу» та «мусульманського світу». Це – зіткнення західного і пострадянського проросійського світів. А мусульмани, як і християни, можуть бути як на одному боці, так і на іншому – що ми зараз і спостерігаємо: ІДІЛ фактично діє в інтересах Росії та її союзників, а, наприклад, Туреччина виступає в цьому конфлікті на боці західної цивілізації.
Відповідаючи на запитання, чи потрібен взагалі діалог – міжкультурний та міжрелігійний, Саід Ісмагілов відповів:
− Діалог можливий і необхідний … Часто вірні (і не лише мусульмани) запитують: «Навіщо він, діалог, потрібний? Щоб все чесні отці збирались та казали один одному приємні речі?». Я відповідаю: якщо все обмежиться лише приємними словами, то це вже непогано. Адже краще розмовляти один з одним, бо там, де немає діалогу, де немає знайомства − виникають фобії та недовіра одне до одного. Але я вважаю, що діалог не повинен обмежуватись лише самими розмовами, потрібна спільна праця. І тут постає питання – якою вона має бути, в чому можлива співпраця? Я б дав таку відповідь: це проповідування і захист інтересів України, проповідування моральних цінностей, активні спільні дії в пропагуванні та організації волонтерства, капеланства, благодійних програм, − сказав муфтій.
По поверненні Саіда Ісмагілова з конференції наш кореспондент мав змогу поспілкуватися з ним, уточнити деякі твердження. Зокрема, ми попросили навести якісь приклади можливої співпраці мусульман та немусульман.
− Коли волонтери-мусульмани збирають кошти, одяг, речі, їжу і відправляють їх в зону АТО, цим користуються усі: і мусульмани, і християни. Ліки та продукти, передані в шпиталі, призначені для всіх пацієнтів, незалежно від їхнього віросповідання. Коли в Ісламському культурному центрі організуються дні донора – мусульмани й немусульмани разом здають кров, якою рятуватимуть громадян України на мирній території та тих, що постраждали в АТО. Коли мусульманки-волонтерки щотижня їдуть в дитячі будинки з допомогою – вони везуть її для дітей всіх національностей і віросповідань, коли беруть «під крило» хворих дітей-сиріт, що потребують реабілітації, вони не запитують, яке походження в тієї дитини. Коли я буваю як капелан у військових частинах, до мене підходять і мусульмани, і немусульмани, аби порадитися з тих чи інших питань чи дізнатися, що Іслам про це каже.
