Ісламський культурний центр ім. Мухаммада Асада разом із Львівським національним літературно-меморіальним музеєм Івана Франка 15 червня провели цікавий захід «Ex Oriente Lux! — Зі Сходу світло!», під час якого йшлося про творчість Каменяра, що проявляв знання східної культури і традицій.
Така співпраця музею та ІКЦ рано чи пізно мала б відбутися, адже директор Дому Франка (Franko House) у Львові Богдан Тихолоз — не випадкова людина на цій посаді: творчістю Івана Яковича він захоплюється досить серйозно. Його зацікавили частини біографії та творчого доробку поета, що, здається, нині в Україні не досліджені, зокрема науковий реферат «До питання про перекази про Магомета у слов’ян» і вірші про пророка Мухаммада (мир йому і благословення). Тож очільник музею сконтактував з Ісламським культурним центром Львова, запропонувавши спільну зустріч. На захід вирушили імам ІКЦ Мурат Сулейманов і його дружина Афізе.
Як зазначають співорганізатори:
— Франко — інтелектуал, поліглот, людина багатогранних інтересів — не обійшов своєю увагою східну культуру, зокрема їхню літературу, філософські твори. Навіть говорив: «Жаль, що я не орієнталіст».
«У Багдаді, славнім місті,
Тому літ не сто, не двісті,
Як халіфи ще жили…», — так, це Іван Франко і всім відома з дитинства його казка «Абу-Касимові капці», — нагадують у Домі Франка.
Під час заходу багато говорилося про сходознавчі зацікавлення Івана Франка, зокрема про його науковий реферат «До питання про перекази про Магомета у слов’ян» розповіла старший науковий працівник музею, кандидат філологічних наук Соломія Вівчар.
Завідувач експозиційного відділу, старший науковий працівник Віолетта Чернієнко ознайомила присутніх з Франковими перекладами з класичної арабської літератури. Учасники заходу дізналися, що особливе місце у казковому доробку поета посідають дві арабські казки — «Абу-Касимові капці» і «Коваль Бассім». Як наголосила доповідачка, вони привертають увагу насамперед своєю екзотичністю:
— Наприкінці ХІХ ст. Схід був для українського читача своєрідною terra incognita, а достовірної інформації і контактів зі східними країнами майже не було. Літературні сюжети також були незвіданими. Іван Франко перший в українському письменстві використав арабські сюжети, запозичивши їх з багатотомника «Тисяча і один день», німецькомовне видання якого він надибав в одній з Віденських антикварних крамниць.
Крім літературознавчої частини, відбувся і міжрелігійний діалог з імамом Муратом та його дружиною Афізе. Пан Сулейманов розповів про основи Ісламу, про діяльність львівського ІКЦ, пояснив, хто такий Мухаммад Асад, а також вказав на певні паралелі між Асадом і Франком, що жили у Львові приблизно в один і той самий час. Присутні мали чимало запитань як до самого імама, так і до його дружини. Цікавим був обмін думок і поглядів на певні моменти суспільного життя.
Адміністрація музею вже зацікавилася подальшою співпрацею з ІКЦ Львова, й зараз плануються подібні зустрічі. Як розповів Мурат Сулейманов, обговорюється ідея влаштувати «зворотний зв’язок» з арабською культурою, що стала одним із джерел натхнення для поета: перекласти вірші Франка арабською мовою та попросити когось із носіїв мови їх продекламувати. На щастя, у львівському ІКЦ серед відвідувачів є такі, тож імам не бачить проблеми знайти волонтера на поетичний вечір.
Мусульманам також влаштували екскурсію музеєм Франка, показали робочий кабінет митця, кімнати членів його родини.
На завершення вечора Мурат Сулейманов подарував музеєві два примірники перекладу Корану українською мовою, а також книгу про історію Ісламу в Україні.
