Всеукраїнська Рада релігійних об’єднань (ВРРО) за сприяння Українського інституту національної пам`яті 11 квітня 2019 року під час прес-конференції в агенції «Укрінформ» повідомила про свою ініціативу щодо запровадження Дня свободи совісті і віросповідань (День релігійної свободи) з метою актуалізації проблеми вільного розвитку церков і релігійних організацій, а також задля вшанування пам’яті вірян, які постраждали за свої релігійні переконання в Україні у часи тоталітарних режимів і на початку ХХІ століття.
Духовне управління мусульман України «Умма», яке входить до складу Всеукраїнської Ради релігійних об’єднань, представляв Муфтій — шейх Саід Ісмагілов.
«Нагода, з якої ми проводимо цю прес-конференцію, є надзвичайно актуальною і важливою, — сказав шейх Саід. — Я усвідомив важливу річ, що цінувати свободу (і особливо — релігійну) починаєш лише тоді, коли її втрачаєш. І ми, мусульмани, добре відчуваємо цю проблему. Наприклад, нещодавно, 27 березня, у Криму окупаційна російська влада провела потужний каральний рейд у домівках кримських татар. Обшуки проведено у 25 помешканнях. Це рекордна кількість за один день».
Муфтій нагадав, що арештовували не лише тих людей, в оселях яких проводили обшуки, а й тих осіб, які підтримували одновірців, безпідставно звинувативши їх у скоєнні злочинів, які вони не вчиняли.
«Вони не вбили, не вкрали, не вчинили нічого незаконного. Їх позбавили волі за релігійні погляди. Тобто, там, де немає релігійної свободи, людину можуть ув’язнити за те, що вона думає; за те, які книжки вона читає; за те, у що вона вірить», — зауважив пан Ісмагілов.
На думку Муфтія, найбільше відчувають несправедливість й утиски українці, що опинилися на окупованих територіях Криму і Донбасу.
«Репресії щодо мусульман і християн, зокрема щодо Православної Церкви України, протестантських деномінацій, здійснюються як у Криму, так і на окупованих територіях Донбасу. Це призвело до того, що, наприклад, Духовне управління у так званій «ДНР» не має жодної мечеті. До початку окупації там було п’ять громад, жодна з яких зараз не функціонує, оскільки окупаційна влада наклала заборону на їх існування», — зазначив Саід Ісмагілов.
Пан Муфтій наголосив, що треба обов’язково цінувати те, чим наділив нас Господь, сказавши таке: «Він наділив нас Україною і свободою, зокрема і релігійною свободою. Ми повинні шанувати і цінувати цей дар, зберігаючи його. Тому необхідність започаткування Дня релігійної свободи, на мою думку, існує не лише для того, щоб цей день нагадував про релігійну свободу і ту легкість, з якою люди в Україні можуть сповідувати й проповідувати свою віру, але й для того, щоб обговорювати проблеми, які виникають на ґрунті релігійної нетерпимості. Якщо ми не розповідаємо про існуючі проблеми, не озвучуємо їх, то вони не зникають, а накопичуються. Отже, потрібно розповідати про них, необхідно вимагати від будь-якої влади, від будь-кого дотримання тих прав і свобод, які дав нам Господь і які передбачає надзвичайно демократичне українське законодавство».
У своїй промові Муфтій ДУМУ «Умма» навів висновки порівняльного аналізу рівня релігійних свобод в Україні і республіках колишнього СРСР. Муфтій вважає, що Україна вигідно відрізняється з-посеред інших:
«Порівнюючи стан у мусульманських громадах у республіках колишнього Радянського Союзу, у мене виникає (можливо, суб’єктивна) впевненість у тому, що рівень релігійної свободи і толерантності в Україні є найвищим з-поміж усіх (абсолютно усіх!) республік. До прикладу, порівняймо нашу державу з країнами Балтії, зокрема з Литвою (шанованою нами братською державою, дуже близькою українцям), де фіксуємо такий феномен: «є традиційні релігії, а є всі інші». Традиційні, наприклад, фінансуються з державного бюджету, а інші — ні. Тобто, навіть незважаючи на те, що йдеться про країни Євросоюзу, все ж є певні особливості, певні феномени. Україна демонструє значно вищий рівень релігійної свободи, адже у нас — за законом, усі рівні, усі однакові (перед законом — ред), усі мають однакові права і обов’язки. На мою думку, це — правильно, демократично і толерантно, адже абсолютно відповідає ситуації у державі, а також бажанням і потребам більшості українців. Тому, вважаю, що потрібно зберігати цю релігійну свободу і толерантність».
Саід Ісмагілов висловив абсолютну впевненість у тому, що ініціатива з запровадження в українському календарі визначних дат Дня релігійної свободи має бути реалізована:
«Впевнений, що існує необхідність у визначенні Дня релігійної свободи для вшанування таких цінностей як свобода совісті, релігійна свобода і толерантність. Не потрібно, щоб він був вихідним, але важливо інформувати про цю дату, можливо, шляхом проведення заходів, досліджень, присвячених цьому дню, і на державному, і на церковному рівнях. І науковці, і всі інші люди, які незаангажовано досліджують ситуацію [релігійну] в суспільстві, повинні про це говорити, повинні це досліджувати. Якщо існують проблеми, то їх потрібно обговорювати. Що більше ми будемо говорити правди, то більш демократичним і вільним ставатиме наше суспільство. Тому мусульмани підтримують цю ідею, і, відчуваючи несправедливість на окупованих територіях, ми пишаємось тим, що на вільних територіях України ми зберігаємо цю надзвичайну свободу, що дозволяє людині вільно дихати і думати; дозволяє побороти страх, що її заарештують за те, що вона вірить «не так» чи за те, що не ту книжку прочитала, або ж за те, що в неї «інші» думки. Хоча ніякого злочину вона насправді не вчинила. Тому я маю надію, що ці питання (запровадження Дня релігійної свободи — ред) будуть розглянуті на державному рівні, а релігійні організації підтримують цю надзвичайно важливу ініціативу, з якою ми спільно виступаємо на цій прес-конференції».
На завершення своєї промови Муфтій ДУМУ «Умма» дещо відійшов від теми прес-конференції, зважаючи на зростання напруженості перед наближенням другого туру президентських виборів, і закликав співвітчизників зберігати спокій, поважати політичні вподобання інших й об’єднуватися заради майбутнього України:
«Користуючись нагодою, хочу звернутися до всіх українців, яким доводиться відчувати надмірну напруженість напередодні другого туру президентських виборів в Україні. Впевнений, що політичні вподобання кожного з нас не повинні стати підґрунтям для конфліктів і поляризації українського суспільства, якому зараз потрібна єдність. Незважаючи на електоральні симпатії, попри різні бачення майбутніх виборів, ми не повинні розколювати Україну і вороже ставитися до інших, протиставляючи українців один одному. Я як донеччанин був свідком такої ситуації у 2004 році, коли місцеві журналісти, політики протиставляли Донбас усім іншим регіонам України. Я добре пам’ятаю, як під час виборів у 2004 році намагалися утвердити думку про те, що існують «нормальні українці» і є вся інша Україна, яка поділяє країну на якісь частини… Безумовно, такий підхід — помилковий, адже ми повинні гуртуватися, єднатися, захищаючи Україну, наші права, свободи і вільне майбутнє України. Тому я закликаю абстрагуватися від усього, що відбувається на тлі політичних маніпуляцій з метою поляризації суспільства, і демонструвати повагу, братерство, взаєморозуміння. Якщо українці будуть єдині, не будуть роз’єднуватися, розколюватися, то жоден ворог не зможе здолати їх. Адже Україна неодноразово довела, що наша сила — у єдності, консолідованості, патріотизмі і захисті інтересів України».
Серед учасників прес-конференції були такі особи: Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті; Алла Баранова, голова ВРРО, секретар Релігійної організації «Національні Духовні Збори Бахаї України»; Людмила Филипович, вiце-президент ГО «Українська асоціація релігієзнавців»; Ігор Козловський, член правління ГО «Українська асоціація релігієзнавців»; Олександр Духовний, головний рабин Києва і України громад прогресивного юдаїзму, духовний лідер Релігійного Об’єднання громад прогресивного юдаїзму України; Стефан (Негребецький), митрополит Київський і всієї України, предстоятель Апостольської Православної Церкви в Україні; Тетяна Кісельова, член «Національних Духовних Зборів Бахаї України»; Михайло Марченко, голова «Об’єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри».
«Радянський тоталітарний режим протягом ХХ століття знищив мільйони українців не тільки за національними або соціальними ознаками, а й за релігійними. Причому утиски відчувала не тільки українська православна церква або УАПЦ, а й інші конфесії, а також мусульмани і юдеї. Знищення будь-яких релігійних віросповідань було одним з головних чинників створення так званої нової радянської людини. Тому переслідування за релігійними ознаками ставимо в один ряд з політичними репресіями», — заявив директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Він зазначив, що в Україні є День пам’яті жертв політичних репресій, який відзначається у травні. Однак у День свободи совісті і віросповідання «хочеться більше згадувати не стільки про жертви, скільки про їхню перемогу, їх внесок у боротьбу за утвердження в Україні повної свободи віросповідання».
«З цієї точки зору Український інститут національної пам’яті підтримує ініціативу про внесення такого дня до Державного календаря свят і пам’ятних дат», — зазначив пан В’ятрович.
На його думку, таким днем могла б стати дата ухвалення верховною Радою УРСР Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року.
Як зазначила під час прес-конференції вiце-президент ГО «Українська асоціація релігієзнавців», завідувач відділу історії релігії та практичного релігієзнавства відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Людмила Филипович, релігійне життя в Україні динамічно розвивається. Спостерігається тенденція до збільшення кількості зареєстрованих у нашій країні релігійних організацій, об’єднань і церков, яка на цей час становить близько 37 тисяч.
«За даними Департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культури України, станом на 1 січня 2019 року в Україні налічується близько 37 тисяч релігійних організацій. Це майже на тисячу більше, ніж у позаминулому році. Це свідчить про те, що релігійне життя в Україні не зупиняється, не перебуває у стані стагнації, а динамічно рухається і розвивається. Цей розвиток відбувається іноді драматично, а іноді — миролюбно», — зауважила пані Филипович.
Людмила Филипович зазначила, що наочним підтвердженням того, що в Україні релігійна свобода є цінністю, є видання нового журналу під такою ж назвою.
