28 травня 2019 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка встановлює 22 серпня як «Міжнародний день вшанування жертв актів насильства на основі релігії чи віри».
Головним спонсором резолюції, що отримала підтримку 88 країн, серед яких такі як Сполучені Штати, Канада, Бразилія, Єгипет, Ірак, Йорданія, Нігерія і Пакистан, була Польща.
Але як саме ця резолюція може сприяти релігійній свободі і запобігати насильству на релігійному підґрунті?
Марія Лозано, представниця Church in Need (ACN — Церква у потребі), у матеріалі для видання Aleteia) відповідає на це питання так:
«Поки що відповідь міжнародної спільноти на насильство, що ґрунтується на релігії, і переслідування взагалі можна віднести до категорії «занадто пізно». Ця резолюція посилає чітке повідомлення, що дії насильства, заснованого на релігії, не будуть допущені ООН».
Захист тих, хто страждає від релігійного насильства, є визнанням релігійної свободи. Це прийняття соціологічної реальності релігії у суспільстві, визнання позитивної ролі релігії у забезпеченні плюралізму і сприянні економічному розвитку.
Як заявив папа Бенедикт XVI, фундаментальне право кожної людини — шукати істину, шукати трансцендентного, шукати Бога.
Саме уряди і громадянське суспільство повинні зробити так, щоб ця символічна дія — запровадження 22 серпня як Міжнародного Дня вшанування жертв актів насильства на основі релігії чи віри — мала велике значення.
Кінцева мета полягає у запобіганні виникненню актів релігійного переслідування у майбутньому. Але це не станеться в одну мить, оскільки на сьогодні відсутня необхідна інфраструктура.
Важливим моментом є створення спеціальної платформи ООН, куди, наприклад, представники переслідуваних груп або організацій, що працюють з ними, можуть надати інформацію про ситуацію на місцях.
Ці тематичні дослідження слугуватимуть основою для виявлення тенденцій переслідувань, допоможуть визначити винуватців скоєних злочинів й усвідомити, яким чином вони діють, як і ким вони фінансуються; допоможуть розробити спеціальний план дій для запобігання переслідувань у майбутньому або перешкоджанню їх трансформації у масові злочини, такі як геноцид.
Одним із необхідних заходів, які потрібно вжити, є усунення нинішньої безкарності тих, хто є відповідальним за релігійні переслідування.
Йдеться про покарання осіб, які несуть відповідальність за релігійне переслідування, і про всебічну правову допомогу жертвам геноциду.
Наприклад, жертвам геноциду з боку «IДIЛ» має бути наданий всеосяжний правовий доступ до правосуддя.
ООН повинна працювати над створенням міжнародного трибуналу, у коло діяльності якого увійде розв’язання проблеми безкарності за акти насилля на релігійному ґрунті з боку різних груп, зокрема таких як «Боко Харам», «Аш-Шабааб» й «IДIЛ».
