27-29 березня 2012 року у столиці Іраку – древньому Багдаді – відбувся саміт ЛАД. Саміт відбувся у той знаменний та історичний період, коли Арабський світ переживає бурхливий період широкомасштабних трансформацій, які отримали назву «Арабська весна».
Останній, саміт було проведено в 2010 році у Лівії, у місті Сірт. Наступний саміт мав відбутися в 2011році, але кардинальні зрушення на Близькому Сході внесли свої суттєві корективи, як у термін проведення саміту, так і його порядок денний.
Головіні питання, які обговорювалися на саміті, гарячі дискусії щодо шляхів вирішення багатьох актуальних проблем Арабського світу, зіткнення позицій, події, візити та переговори, які відбувалися протягом роботи саміту навколо близькосхідних проблем – все це віддзеркалювало сутність та особливість сучасного етапу розвитку «Арабської весни», її головні проблеми.
У цьому зв’язку головною, центральною темою багдадського саміту стала сирійська проблема. Саме навколо неї ламалися списи, виріли пристрасті. Обговорення сирійської проблеми стало своєрідним тестом, який доволі точно позначив сьогоднішні лінії розлому в арабському просторі, розстановку сил та зовнішньополітичну орієнтацію головних арабських країн та їхніх лідерів.
Практично, на саміті зіткнулись дві позиції стосовно сирійської кризи. Першу позицію відстоювали країни, що входять до Ради співробітництва арабських держав Затоки, передусім Саудівська Аравія і Катар.
Її сутність полягає, по-перше, у вимозі до сьогоднішнього сирійського президента Б.Асада негайно залишити свою посаду та до необхідності відкритої допомоги зброєю сирійській опозиції.
Інша позиція, яку відстоювали Ірак та низка арабських країн, полягає у тому, щоб змусити сирійського президента припинити кровопролиття та розпочати політичний діалог сирійської влади з опозицією з тим, щоб досягти виходу із кризи на шляху політичного розв’язання кризи руками самих сирійців. Прем’єр-міністр Іраку Н.Малікі у своїй промові на саміті наголосив, що збройна допомога тій чи іншій стороні конфлікту, вестиме до розв’язання регіональної та міжнародної війни у Сирії і що такі дії, як надання зброї тій чи іншій стороні сирійського конфлікту, створюють сприятливий ґрунт для іноземної військової інтервенції в Сирії.
Відчуваючи ще до саміту, що їхній план жорстких дій проти Б.Асада не буде підтриманий, Ер-Ріяд та Доха вдалися до демаршу і понизили рівень свого представництва на багдадському саміті до мінімально можливого.
За основу резолюції саміту щодо ситуації в Сирії його учасники взяли план спеціального посланця ООН і Ліги арабських держав, екс-Генерального секретаря ООН К.Аннана, який складається з шести пунктів. К.Аннан навіть напередодні саміту відвідав Москву і Пекін, щоб схилити їх до підтримки свого плану. Навіть, буквально за день до відкриття саміту, сирійський президент Б.Асад повідомив про своє погодження із планом спеціального представника. Та більшість аналітиків схиляються до думки, що такий крок диктатора є відволікаючим маневром.
Головними пунктами резолюції багдадського саміту щодо ситуації в Сирії є: вимога до сирійського уряду стосовно негайного припинення насильства; участь сирійського уряду й усіх опозиційних сил у виконанні плану К.Аннана з тим, щоб розпочати серйозний національний діалог; заклик до опозиції про об’єднання її рядів, початок серйозного діалогу із сирійським режимом.
Потрібно зазначити, що на останній пункт резолюції опозиція відгукнулася оперативно. Буквально на другий день саміту сирійська збройна опозиція оголосила про створення нової командної структури з тим, щоб об’єднати розрізнені збройні загони опозиції та проголосила про створення єдиного командування Сирійської визвольної армії.
Однак, на відмінну від опозиції, сирійський президент Б.Асад заявив під час роботи саміту, що не сприйматиме будь-яку ініціативу, запропоновану Лігою арабських держав.
Напередодні саміту у Багдаді провели зустріч міністри фінансів та торгівлі арабських країн із тим, щоб обговорити нагальні економічні проблеми Арабського світу, насамперед, ситуацію з сучасним станом туристичної ґалузі, гострою нестачею водних ресурсів, яка незабаром може стати найгострішою проблемою на Близькому Сході. Так, фахівці вказують, що через 50 років зникнуть ґрунтові води в Об’єднаних Арабських Еміратах, Йорданії, висохне Мертве море тощо. Отже, арабські країни гостро потребують колосальних зусиль, ресурсів для того, щоб не допустити катастрофи з водними ресурсами.
Саміт став серйозним випробуванням для сучасного Іраку та його політичного керівництва і засвідчив, що Ірак повертається на арабську арену та в арабський політичний простір. Це був перший за останні 20 років саміт Ліги арабських держав на іракській землі. Іракська влада витратила на підготовку до саміту майже 2,5 млрд. дол. США, безпеку саміту охороняло близько 100 тис. військовослужбовців і поліціянтів. У роботі саміту взяв участь емір Кувейту Сабах аль-Ахмед ас-Сабах.
Його візит був першим візитом лідера Кувейту до Іраку з 1990 р., з часу, коли війська С.Хусейна брутально захопили Кувейт. Прем’єр-міністр Іраку Н.Маліки влаштував йому урочисту зустріч. Багдадський саміт став важливим, етапним кроком у подальшій нормалізації відносин між Кувейтом та Іраком, що, безумовно, позитивно впливатиме на арабську єдність.
Водночас, саміт продемонстрував, що Ірак робить лише перші кроки на шляху до повного повернення в арабські лави і до нормалізації відносин із аравійськими монархіями. У цьому році лідерська роль у Лізі арабських держав перейшла від Катару до Іраку, що не могло не позначитись на змістові головних рішень саміту, в першу чергу, стосовно Сирії. Шиїти складають більше 60% населення Іраку, прем’єр-міністр країни Н.Маліки – шиїт. Ірак змушений балансувати між сунітським арабським світом та шиїтським Іраком, уникає втягнення до прямої конфронтації з цим грозним сусідом. Все це позначилось на позиції Іраку у сирійському питанні.
Примітно, що буквально у дні роботи багдадського саміту до Ер-Ріаду прибула Держсекретар США Г.Клінтон. Вона обговорила з королем Саудівської Аравії Абдуллою ситуацію в Сирії у контексті взаємовідносин між Арабським світом та Іраном і загальної ситуації на Близькому і Середньому Сході. Американському гостю навіть довелось стримувати керівництво Саудівської Аравії від застосування на сучасному етапі більш жорстких заходів проти режиму Б.Асада. США сьогодні побоюються, що відкрита передача зброї до рук сирійських повстанців загрожує Сполученим Штатам бути втягнутими до нової громадянської війни на Близькому Сході. Та й у США розуміють, що зараз збройна опозиція у Сирії ще занадто слабка й розпорошена. Тому наголос на переговорах із саудівським керівництвом було зроблено на належній підготовці до наступного «стратегічного форуму» між США та його аравійськими союзниками, спрямованого на координацію спільної політики щодо Іраку та його союзників, першим з яких є сьогоднішній сирійський режим.
Логічним підсумком американсько-саудівських переговорів стали рішення другої конференції «друзів Сирії» (1 квітня, Стамбул), в якій взяли участь представники понад 60 країн та 10 міжнародних організацій. Учасники зустрічі визнали опозиційну Сирійську національну раду «законним представником сирійського народу» і вирішили надати йому матеріальну фінансову допомогу. Президенту Сирії Б.Асаду запропоновано безвідмовно розпочати використовувати план ООН і ЛАД стосовно сирійського врегулювання, інакше Дамаск чекають нові жорсткі санкції. Сирійська національна рада отримала на конференції статус «основного партнера» «друзів Сирії». «Ми закликаємо всі опозиційні сили об’єднатися під його егідою», – заявив голова МЗС Франції. Рада також отримає значну матеріальну і фінансову допомогу. Для цього створено спеціальний фонд, фінансовий потенціал якого буде задіяно для матеріальної допомоги бойового крила опозиції – Вільної Сирійської армії.
Таким чином, багдадський саміт доволі чітко виявив сьогоднішній розклад сил в арабському політичному просторі, існуючі розбіжності серед арабських країн щодо форматів вирішення найголовніших питань Близькосхідного регіону, та, у першу чергу – сирійської проблеми, яка зараз знаходиться в епіцентрі сучасного етапу «Арабської весни».
В’ячеслав ШВЕД , провідний науковий співробітник відділу Азії й Африки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, віце-президент Всеукраїнської громадської організації «Український центр ісламознавства»
Посилання на тему:
Фіаско: роздуми з приводу близькосхідної політики Росії
