«Гомоніла Україна, довго Гомоніла...» – ці слова великого українського поета Тараса Шевченка з поеми «Гайдамаки» відображають ту страхітливу реальність, з якою сьогодні зіткнувся український народ. України, у якій «лад і спокій», України, яка відносно спокійно пережила розпад СРСР, на сьогоднішній день уже немає.
Ми бачимо, як країна стає іншою – УРСР, від якої сучасна Україна успадкувала свою державність, поступається місцем зовсім іншій державі. Однак глибока рана, якої завдали всьому українському народові криваві події останніх двох місяців, дедалі більше змушує нас замислитися про те, чому це трапилося саме тут, у духовній, культурній, і, здавалося б, європейській державі з високим рівнем просвіти. Брехлива і цинічна картинка еліти, «що молиться», яку показували на релігійні свята офіційні канали, змінилася страхітливим терором, виправданням убивства мирних протестувальників й іншими злочинними діяннями, за які горе-диктатор і його прибічники неодмінно нестимуть покарання – якщо не перед людьми, то перед Богом. Сьогодні ситуацію посилило і фактичне вторгнення Росії в Україну, розгортання ще більш кривавого сценарію, можливі наслідки якого змушують цивілізований світ здригнутися.
Які позиції займали мусульманські організації України в цій непростій ситуації? Перед вірянами всіх конфесій це питання виникло ще на початку розгортання трагічних подій, після розгону «студентського майдану» в ніч на 30 листопада. Зазначимо, що серед сучасних мусульман немає єдності у розумінні питання про допустимість участі в політичному житті держав, у яких вони становлять меншість. Існує думка, що така участь є неприйнятною, а «виступ» (араб. хурудж) проти влади є гріхом. Інші релігійні авторитети, зокрема, після подій «арабської весни», допускають і навіть заохочують участь мусульман у житті «не-ісламських» держав. Чимало мусульманських лідерів висловлюють сумнів щодо правильності й доцільності трактування мирних маніфестацій як «виступу» проти законної влади, зокрема, якщо ця влада є світською, а не релігійною, цитуючи при цьому хадис «найкращий джихад – це слово істини, сказане в присутності несправедливого правителя» (Ат-Тирмізі, Аль-Хакім). Існують й інші думки, що мають різну аргументацію, вагомість і сприйняття релігійними авторитетами сучасної умми.
Українські мусульмани як невід'ємна частина українського суспільства з початку розгортання ситуації брали участь у подіях, що відбуваються сьогодні в країні. Багато мусульманськихі організацій України (зокрема Асоціація «Альраід» і Меджліс кримськотатарського народу) мають давні й активні зв'язки з одновірцями в країнах Євросоюзу, тому досвід європейських мусульман у вирішенні своїх проблем є близьким і зрозумілим для них. Зокрема, Асоціація «Альраід» є членом Федерації ісламських організацій Європи, неодноразово виступала співорганізатором й учасником різноманітних заходів, що проводяться мусульманами Польщі, Литви та інших держав Європейського союзу. Тому ідею євроінтеграції України, яка була поштовхом для початку протестного руху, підтримала значна частина українських мусульман. Меджліс кримськотатарського народу неодноразово заявляв про необхідність відновлення культурних, релігійних й економічних прав депортованих відповідно до принципів європейського права.
Підтримала євроінтеграційний курс України і Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, до складу якої входять муфтій ДУМ Криму Еміралі Аблаєв і муфтій ДУМ Україна Ахмед Тамім. 30 вересня 2013 року Рада висловила підтримку європейського вибору як історично виправданого, закликавши не протиставляти новий зовнішньополітичний вектор України традиційним відносинам з Росією. На той момент, коли керівництво країни відкрито декларувало свою позицію щодо курсу на підписання Асоціації з Євросоюзом, цей жест міг бути розцінений як своєрідна легалізація дій уряду в очах вірян.
Після подій горезвісної ночі з 30 листопада на 1 грудня, коли студентську демонстрацію на підтримку євроінтеграції розігнали силовики, багато релігійних організацій висловили обурення як насильствмо, так і провокаціними діями біля Адміністрації Президента (утім, сьогодні цю сутичку чимало людей розцінюють як стихійний бунт, а не спробу здійснення провокації). Спільноти українських мусульман, занепокоєні й обурені такою гострою несправедливістю, публічно висловили свою позицію щодо зазначених подій. Уже 2-го грудня Духовне управління мусульман України «Умма» оприлюднило звернення, у якому засудило застосування сили проти демонстрантів. 3-го грудня з'явилася і заява лідера найбільш численної і впливової організації українських мусульман, муфтія мусульман Криму Еміралі Аблаєва. Муфтій підтримав євроінтеграційний курс України, а також закликав владу, опозицію і всіх учасників масових протестів не порушувати демократичні принципи, не піддаватися на провокації, не допускати кровопролиття і «справедливим шляхом вирішити ситуацію, що склалася, на користь інтересів українського народу».
Свою позицію муфтій Еміралі Аблаєв підтвердив і на загальнокримському мітингу, приуроченому до Міжнародного дня прав людини. що відбувся 10 грудня. Крім того, муфтій згадав і про події середини жовтня, коли кілька мечетей постраждали від умисних підпалів (винних у скоєному, як і в більшості подібних випадків, не було знайдено): «Наш обов’язок – вимагати відновлення порушених прав. Але ми повинні пам'ятати, що людяність – це основна риса, яка об'єднує всіх людей, незважаючи на їх національність, віросповідання, расову приналежність». Дії ДУМ Криму повністю узгоджувалися з позицією Меджлісу кримськотатарського народу, який з початку розгортання ситуації в країні підтримував протестувальників. під час того ж загальнокримського мітингу голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров проінформував громадськість про те, що відразу після зібрання частину учасників заходу буде відряджено на евромайдан до Києва. За його словами, аж до 70-ї річниці депортації кримських татар – 18 травня 2014 року, Меджліс буде організовувати мітинги з метою спонукання уряду до вчинення конкретних дій. Фактично того ж дня ДУМ Криму підтримало звернення кількох релігійних організацій, у якому ті закликали до забезпечення діалогу і здійснення необхідних поступок з боку уряду. За останні два місяці ДУМ Криму оприлюднило ряд заяв, у яких закликало чинну владу і опозицію до мирного вирішення протиріч. Меджліс кримськотатарського народу, очолюваний Рефатом Чубаровим, виступав з прямою підтримкою дій активістів Майдану.
Однак кримські мусульмани не обмежилися заявами. Акцію на Майдані Незалежності в Києві неодноразово відвідував народний депутат Мустафа Джемілєв (виступаючи з трибуни в ніч з 18 на 19 лютого, коли ВВ і «Беркут» розпочали так звану «антитерористичну операцію»), заступник муфтія Айдер Ісмаїлов, глава Меджлісу Рефат Чубаров і багато інших представників кримськотатарського співтовариства. Жодне «народне віче», що проводилося на Майдані Незалежності, не обходилося без участі кримськотатарських активістів. Десятки, а в деякі дні сотні кримських татар відвідували Майдан Незалежності в Києві, брали участь у всіх громадянських акціях. Підтримували протести і «нові мусульмани», зокрема, етнічні росіяни й українці, які висловлювали позицію мусульман у соціальних мережах й іншими способами, намагаючись пояснити її своїм співвітчизникам інших віросповідань.
Після фактичної втечі Януковича і його найближчого оточення з України й подальшого загострення ситуації в Криму, саме Меджліс кримськотатарського народу першим організував пікет біля Верховної Ради АРК з вимогою про недопущення вчинення сепаратистських дій. Показовим є те, що всі заходи, координовані Меджлісом, мали формат принципово мирних цивільних протестів. Намагання деяких ЗМІ дискредитувати кримських татар (заяви про вигаданих «збройних бойовиків», «ваххабітів, які повернулися з Сирії», «екстремістів» тощо) зазнали поразки, адже жоден з фактів не був підтверджений. Після збройного захоплення будівель Ради Міністрів АРК і Верховної Ради АРК, Рефат Чубаров закликав кримських татар розійтися по домівках, а муфтій мусульман Криму «не піддаватися на провокації з боку невідомих людей». Водночас, глава Меджлісу кримськотатарського народу не визнав нелегітимним «обраний під дулом автомата» уряд АР Крим. На сьогоднішній день саме виважена і впевнена позиція кримських татар є серйозною проблемою для всіх тих, хто намагається розпалити міжнаціональну ворожнечу в Криму. Навіть організації на кшталт «Хізб ат-Тахрір», що діють незалежно від Меджлісу і Муфтіяту, зайняли позицію-очікування і не втручаються в процес. Не забуваймо й про той факт, наскільки болісно кримські мусульмани сприйняли трагедію масового вбивства мирних протестувальників на вулиці Інститутській. Муфтій Еміралі Аблаєв закликав поховати героїв на Майдані Незалежності в Києві. Цей жест глибоко символічний і свідчить про солідарність українських мусульман з християнами: в ісламській традиції, нагадаємо, полеглих на Господньому шляху мучеників прийнято хоронити саме на місці їхнього подвигу. Згідно з останніми новинами, кримські татари мирним протестом перешкоджають російським підрозділам увійти до українських військових частин.
Свою позицію озвучило і Духовне управління мусульман України «Умма». Протягом трьох місяців протестів ДУМУ «Умма» висловлювало осуд насильницьких дій, закликало до налагодження діалогу, необхідності примирення і посередництва міжнародних організацій. Муфтій Саід Ісмагілов виступав з лекціями про історію ісламу і мусульман в Україні в рамках діяльності «Відкритого університету Майдану», а також у прямому ефірі «ГромадськогоТВ», де закликав до миру і припинення кровопролиття.
Активно висвітлювала події в Україні громадська Асоціація «Альраід». Інформаційні ресурси українських мусульман, близькі до «Альраіду» («Укрпресс»), а також арабомовний сайт Асоціації, стали одним з найбільш достовірних джерел інформації про події в Україні для засобів масової інформації держав арабського світу. Представники Асоціації «Альраід» (зокрема, відомий ісламський учений з Криму Сейран Арифов) неодноразово давали розгорнуті коментарі арабомовним телеканалам, висловлюючи зважені й об'єктивні думки про події, здійснюючи багатоаспектний аналіз.
Інші ісламські організації України, зокрема, ДУМ України і Духовний центр мусульман Криму, уникали прямих коментарів щодо громадянських протестів. Після кривавих подій на вулиці Інститутській Духовне управління мусульман України висловило глибоку скорботу за загиблими і постраждалими під час силових протистоянь у Києві, «закликавши всіх згуртуватися з метою збереження цілісності нашої держави і недопущення її поділу». 28 лютого з'явилося звернення глави ДЦМК Рідвана Велієва, у якому він «закликав усіх мусульман до згуртованості, збереження миру і стабільності». Не обійшлося, утім, і без курйозів: ДУМ України довелося спростовувати інформацію про приналежність до організації Олександра Кривоносова, який кілька разів виступав на Майдані Незалежності в Києві. Один із членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, муфтій Ахмад Тамім, був учасником зустрічі з в.о. Президента України Олександром Турчиновим. Однак під зверненням Ради від 2 березня, у якому ряд християнських й іудейських організацій України засудили агресію Росії, підпис ДУМ України відсутній.
Чимало заяв було зроблено в останні дні і мусульманами інших країн. Народні протести в Україні мали позитивний ефект на позицію мусульман Єгипту, Марокко та багатьох інших країн, де існують проблеми авторитаризму й обмеження прав людини. Єгипетська організація «Брати-мусульмани» в одному зі своїх офіційних звернень підтримала ініціативи Евромайдану; у процесі фактичного початку російської агресії окремі заяви звучали з Туреччини та інших держав. Лідери російських мусульман переважно обмежилися заявами загального характеру: наприклад, у зверненні від 28 лютого муфтій Татарстану закликав до миру і засудив спроби «побудувати демократію на тиранії натовпу», що може бути неоднозначно витлумачено. Водночас незалежні від влади ісламські організації (наприклад, НОРМ) публікували звернення з підтримкою демократичних змін в Україні.
Робимо висновок про те, що ситуація в країні буде залишатися напруженою ще тривалий час, свідченням чого є, перш за все, агресивні дії північного сусіда. Але навіть у цей складний час український народ усвідомлює, що мусульмани – це частина суспільства, яка вірно служить справі будівництва вільної і демократичної держави. Маємо надію на те, що після мирного вирішення протистояння розшириться представництво мусульман у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій, більшими правами і можливостями будуть наділені кримські татари. Мусульмани України повинні використовувати всі доступні права для власного розвитку і того блага, яке вони зможуть принести всьому суспільству. У цьому, на нашу думку, і полягає наслідування шляху Пророка (мир йому), про який Всевишній у Священному Корані сказав: «Ми послали тебе тільки як милість для мешканців світів!» (Коран, 21:107).
