«Сім мечетей» на Запоріжжі

Хочемо нагадати про пам’ятник давнини, який пов’язано з наявністю Ісламу і мусульман на землях сьогоднішньої Запорізької області. Це середньовічне місто в Орехівському районі, поблизу села Юрківка, на березі річки Конка. Руїнам цього міста зараз щонайменше шість століть, і, за словами вчених, його розквіт прийшовся на період Золотої Орди.

Археологічні знахідки свідчать, що територія, на якій розміщена Юрківка, була заселена ще в давні часи. На північній окраїні села стоїть група курганів, найбільші з них — Мечеть-могила і Шаврова могила. В XVI столітті Конка була кордоном між Запорізькою Січчю і татарськими володіннями. На найвищій точці лівого берега ріки — Шавровій могилі — знаходилась татарська фортеця, біля якої виріс аул з мечеттю.

Історики знайшли згадки про стародавнє місто, працюючи в запорізьких архівах над старовинними картами XVII століття з різних країн. У письмових джерелах Російської імперії його називали «Кінські води», на арабських картах він позначений як «Мертве місто», а ось італійці прозвали поселення «Сім мечетей» (швидше за все, назва походила від кількості молитовних будинків). Також серед археологів існує ще одна назва — Мечеть-могила, через курган, що знаходиться поряд з поселенням.

Як оповідає сайт Исары Горного Крыма, це давнє місто-сад було дуже великим, з міцними водопроводами і красивими будівлями: мечетями і мавзолеями, майстернями і т. д. Відкрите городище розміщено по обидва береги Конки і займає приблизно 20 гектарів. Та частина, яку розкопують зараз, знаходиться на лівому березі біля селищ Кірово та Юрківка. Саме такий територіальний розподіл був пізніше характерним для регіону: правий беріг заселяли запорожці, а лівий контролювали кримці.

Розквіт життя золото-ординського міста співпадав і повністю залежав від розвитку Шовкового шляху (III–XVI століття нашої ери), — розповідає науковий співробітник археологічної лабораторії Михайло Єльников. — Через Сім мечетей тоді часто проїздили торговці та майстри, які прямували з Криму до Китаю або вже поверталися з Піднебесної. Місто було достатньо великим. Тут жили люди різних національностей: українці, татари, монголи, грузини. Ми знайшли п’ять різних будівель: мечеть, поряд ще одна споруда, швидше за все — лазня (за мусульманськими звичаями біля молитовних будинків обов’язково має бути місце, де можна здійснити обмивання), а решта знайдених будівель імовірно — будинки жителів міста»

Зараз археологи сконцентрували свої зусилля на розкопках незвичайної мечеті.

«Ми відкрили поки тільки частину західної стіни будівлі, яка звалилася всередину молитовного будинку, — говорить Михайло Єльников. — Мечеть дуже велика, і зараз ми можемо лише здогадуватися, в якому напрямку підуть кімнати будівлі. На кути мечеті ми досі не вийшли, хоча виконали колосальну роботу»

Сама конструкція знахідки дуже цікава: на великих кам’яних глибах (що виконують функцію фундаменту) майстри з Середньої Азії викладали стіни з квадратної бурої цегли.

«Цеглина на подив міцна. Стільки часу пройшло, а вона майже як нова! — захоплено продовжує свою розповідь наш співрозмовник. — Правда, цілих майже немає. Їх вибрали давно, коли починали будуватися колгоспи. Ми досі не знаємо, для чого призначені траншеї в підлозі мечеті. Креслень молитовних будинків XIV століття просто немає, тому складно сказати, яка функція була у цих каналів»

На думку вчених, в цьому регіоні існувало близько десятка міст Золотої Орди. Більшість мусульманських споруд, в тому числі мавзолеї і мечеті, були знищені під час російсько-турецьких війн.

Дике Поле, Ханська Україна — це земля, де лунав азан, і-де судили за Шаріатом. Земля, де жили запорожці та кримці, два великих елемента України…

Джерела: Сайт Исары Горного Крыма, Блог Лілія і Півмісяць