21-річний африканський студент Осман Кумара, який навчається в Тернополі, грою на трубі та українськими піснями заробляє гроші для нашої армії. Незвичний для Тернополя квартет, в складі якого грає Осман, нині можна почути ледь не щовечора в центрі міста. Дзвінке звучання труби гармонійно поєднується з мелодіями контрабасу, акордеону та барабана. Навколо хлопців збирається кілька десятків людей, хтось не втримується і йде у танець.
— Чудово грають, тим більше, що на благо армії, я тільки «за» це, — каже тернополянин Олег, маленька донька якого залишає гроші хлопцям.
Кошти, зібрані під час виступів, юнаки віддають місцевим волонтерам, які допомагають бійцям АТО. Для себе, кажуть, залишають стільки, щоб вистачало на ремонт інструментів, коли виникає така потреба.
Про це пише місцеве видання «Наш день».
Трубач Осман Кумара приїхав до України зi Сьєрра-Леоне, де протягом одинадцяти рокiв не вщухали вiйськовi конфлiкти. Подiї на Сходi України нагадали йому ситуацiю на батькiвщинi, тож африканець вирiшив допомагати українцям, чим зможе.
Спершу я навiть говорив друзям в унiверситетi, що можу поїхати на Схiд, щоб допомагати Українi. Адже свого часу нам допомагало багато людей з усього свiту: волонтерiв, миротворцiв. Вони вiдповiдали: ти подумай добре, там такого, як ти, не сприймуть. Тож я знайшов iнший спосiб. Я можу збирати грошi для тих, хто воює, — розповів Осман Кумара.
Африканець приїхав до Тернополя у грудні 2013-го і за пiвтора року почав розмовляти українською, знайшов нових друзiв i навiть створив музичний гурт. Він знає уже близько трьох десятків українських пісень. Африканець вивчає комп’ютернi науки в Тернопiльському нацiональному економiчному унiверситетi.
Як розповів про свого колегу-музиканта барабанщик Степан Лоїк, він ще не зустрічав іноземця з такою любов’ю до України:
— Я в цій країні живу, якщо війна там не закінчиться, то вона рано чи пізно почнеться тут, і треба допомагати, безумовно… Осман розуміє нас, бо в них також були проблеми, дуже довго тривала громадянська війна. Йому взагалі дуже подобається українська культура, музика. Сам я не бачив більше іноземця, у якого було б таке патріотичне ставлення до України…
Викладач кафедри іноземних мов економічного університету Тетяна Янкова розповідає: на підготовчому відділенні студенти з інших країн вивчають українську й часто розпитують про історію, події в країні.
— Одного разу Осман попросив: принесіть, будь ласка, запис Гімну України, ми б хотіли послухати, — каже вона. — На заняттях з української мови ми вчили слова, записували ноти. Потім з кожним місяцем, з кожним днем він все більше цікавився, вивчав інші народні пісні.
Родина Османа живе у Фрітауні — столиці Сьєрра-Леоне. Вдома у нього є батьки та сестри. Він каже, що рідні з розумінням ставляться до того, чим він займається в Україні.
Незважаючи на молодий вік, на Батьківщині хлопець уже встиг відслужити в армії. Виконання стройових мелодій на трубі було одним із його обов’язків. Грати ж на інструменті навчився сам, підбираючи мелодії на слух. Саме так вчив і українські народні пісні. Розповідає: вони дуже гармонійні, тож він легко запам’ятовує ритм, а ще розуміє, про що йдеться.
Зараз в університеті, де вчиться африканець, канікули. За словами Османа, він і далі планує грати в Тернополі та допомагати українцям.
— Я дуже добре знаю, що таке війна, як складно і болісно вона проходить, — пояснює студент.
Друзі з його гурту часто виступають у вишиванках. Має свою вишиту сорочку й Осман. А ще — підвіску на шию із зображенням тризуба.
— Бачиш, навіть з Африки приїжджають! — каже літній чоловік, зауваживши біля музикантів валізу від акордеона з написом: «Для АТО».
Осман приязно усміхається, а потім пускає інструмент і співає з ледь помітним акцентом: «Рідна мати моя, ти ночей не доспала…»
