У Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка, відомому також як «Дім Франка», 23 липня розпочала роботу Літня франкознавча школа. ЇЇ учасниками є два десятки підлітків (учнів 9 — 11 класів), які приїхали з усієї України.
Лекційний курс розпочали відомий франкознавець та директор Музею Івана Франка Богдан Тихолоз з доповіддю «Людина, що стала генієм. Геній, що залишився Людиною» та франкознавець, доцент ЛНУ ім. Івана Франка Наталя Тихолоз, яка розповіла про сім’ю Франків та їхні родинні традиції.
Учасники впродовж тижня знайомитимуться з творчістю і біографією Івана Франка, програмою школи передбачено численні лекції, семінари, дискусії, інтелектуальні ігри та екскурсії.
Зокрема, 26 липня заплановані лекції заступника директора з наукової роботи, кандидата філософських наук Михайла Кобрина «Іван Франко і релігія» і старшого наукового працівника, кандидата філологічних наук Соломії Вівчар «Іван Франко і мусульманський світ», а також відвідини львівського Ісламського культурного центру ім. Мухаммада Асада. І це — не випадково.
— До Ісламського культурного центру слухачі цьогорічної Літньої школи франкознавства йдуть, аби познайомитися з однією з найпоширеніших світових релігій, якими цікавився Іван Франко, адже у нього є багато досить ісламських мотивів у творчості, — розповіла кореспонденту видання «Іслам в Україні» Соломія Вівчар. — Нагадаю, що однією з головних тез релігійної філософії Івана Франка було право громадянина на вільне сповідування будь-якої релігії і що він цікавився релігіями на академічному рівні. Наукова спільнота й досі не осягнула усієї глибини релігієзнавчого, зокрема й ісламознавчого, доробку видатного українського письменника, вченого і філософа.
Як нагадала пані Соломія, Іван Франко є одним з перших українських дослідників Сходу і популяризатором класичної арабської і перської літератури, а у своїх сходознавчих дослідженнях він мав щиру підтримку близького друга, геніального орієнталіста Агатангела Кримського, який консультував його з багатьох питань, пов’язаних зі східною історією та літературою .
— Добре відомі ісламознавчі зацікавлення Івана Франка, його переклади з класичної арабської літератури (зокрема, він перекладав Газаї та поезії з «Тисяча та одна ніч»), науковий реферат «До питання про перекази про Магомета у слов’ян», в якому дослідив, що знали слов'яни, зокрема й українці, про пророка Мухаммада та іслам, художні твори на мусульманські теми (серед яких — казки-поеми «Абу-Касимові капці» і «Коваль Бассім» на основі арабських сюжетів із німецькомовного збірника «Тисяча і один день»), — нагадала Соломія Вівчар. — Не забудемо й про роль письменника під час видання першого українського перекладу поеми «Шах-наме», автором якої є Агатангел Кримський (книга побачила світ у Львові у 1896 році). Тому для більш глибокого розуміння творчості Івана Франка людині не обійтися без здобуття знань з релігії, в лоні якої формувалася й розвивалася східна культура та література, що так цікавили Каменяра.
