Всесвітній день хіджабу щороку відзначають 1 лютого. Але українські мусульманки, провівши низку заходів у цю дату, організували ще кілька акцій у перший тиждень лютого.
Велика частина культурно-просвітницької діяльности громадських організацій українських мусульман спрямована на подолання стереотипів та упереджень у сприйнятті Ісламу, а найпоширеніші помилки стосуються статусу жінки в Ісламі. Думка про «безправну, гноблену мусульманку», яку батьки й чоловіки «змушують» проти її волі вбиратися в закритий одяг, стоїть на другому місці після вигадок про «агресивність» Ісламу. Однак щороку більше й більше жінок-немусульманок на День хіджабу покривають голову хусткою — на знак підтримки співвітчизниць, що визнають Іслам.
7 лютого в ісламському культурному центрі столиці відбувся вечір, присвячений хіджабу та правам мусульманки. У програмі заходу були лекції про хіджаб і його значенні, виступи мусульманок із розповідями про те, як вони вирішили носити хіджаб, і про те, що традиційний закритий одяг може бути стильний, модний та сучасний.
За словами однієї з гостей вечора, Вікторії Нестеренко, голови правозахисної організації «Разом з законом», хіджаб для неї насамперед — належність до Ісламу:
— Це мій захист у тому плані, що люди навколо бачать мене як мусульманку та розуміють, що до мене не можна ставитися [так], як вони звикли ставитися до інших жінок. Це захист мого особистого простору, це межа й вимога поваги до цих кордонів, це знак того, що я не потерплю неповажного, фривольного, панібратського ставлення до себе. Я бороню себе від зайвої уваги з боку чоловічої статі. <...> Це — мої особисті кордони.
Вікторія зазначає, що в Україні не існує явного негативного ставлення до мусульман, у тому числі до жінок у хіджабі, але, можливо, існує якась прихована дискримінація.
— Я не чула за останні кілька років, що десь нападали на мусульманок чи зірвали хустку. Але можна відчути іноді якісь косі погляди, можна відчути якусь упередженість до мусульманок, однако в Україні це системного характеру не має — принаймні у великих містах, — каже правозахисниця.
Для Вікторії Нестеренко День хіджабу не свято:
— Це всесвітній день, спрямований на підтримку прав мусульманок. Якщо ми кажемо про право носити хіджаб, то це, зокрема, й боротьба з дискримінацією, тож святом це складно назвати.
Багато мусульманок у своїх виступах на зустрічі в ІКЦ розповідали про те, як прийшли до рішення покритися, як поєдналися їхні зовнішній і внутрішній хіджаб, з якими проблемами їм довелося стикнутися, і як їхнє рішення сприйняли ті, хто поруч.
— Моє життя перед приходом в Іслам було схоже на десятибальний шторм: я не знала, в який бік мені плисти, де шукати цю розраду і спокій, — каже одна з мусульманок. — Я абсолютно не вагалася, абсолютно не сумнівалася в Аллагові, була впевнена на сто відсотків, що як Аллаг у цьому бурхливому морі дав мені соломинку, і я за неї вхопилася, то Він уже ніколи мене не лишить. Але, — як зізнається жінка, — сумніви таки закрадалися: було важко зважитися вперше вийти за межі свого будинку в новому образі. Побоювалася, як це сприймуть інші, чи не підуть на поводі стереотипних уявлень про мусульман, чи не побачить у цьому якусь небезпеку для себе. Але потім прийшло розуміння, що боятися треба не осуду людей, а Бога, що велів це, і якщо цього не додержувати — значить переступити Його волю. <...> Я зрозуміла тільки одне: доки ми боятимемося носити хустки, люди боятимуться нас. Головне — це та енергія, той меседж, що ми несемо. Не бійтеся бути доброзичливими, не бійтеся бути чуйними, не бійтеся бути уважними до людей! Щойно вони побачать, що жінка в хіджабі не несе ніякої агресії, а несе любов, порозуміння, повагу, терпіння, смиренність, підтримку — ставлення зміниться кардинально. І що більше ми показуватимемо людям, що Іслам красивий, що в ньому нема агресії, що в ньому нема війни, нема заклику до тероризму, що це все якісь домисли та стереотипи — [то скоріше] весь негатив упаде, а краса Ісламу — вона залишиться.
Після виступів відбулися майстер-класи з різних способів вив’язування хустки або шалі. Була передбачена можливість, відвідавши «Намет перевтілення», постати в образі жінки з певної мусульманської країни, примірявши на себе традиційне вбрання та сфотографувавшись у такому образі на фото. Організатори подбали і про популярний майстер-клас мехенді (розпису тіла хною) — охочі могли прикрасити п’ясті рук вишуканими візерунками. Багато хто з гостей узяли участь у конкурсах і квестах, де мали шанс отримати в подарунок тематичні кухлик, блокнот і магнітик. Наприкінці вечора присутніх чекало частування — солодощі та напої — та неформальне спілкування за чашкою чаю чи кави.
Всесвітній день хіджабу — прекрасна можливість донести суспільству неспотворену інформацію про релігію та її послідовників, про справжній статус жінки в Ісламі та про те, що хіджаб не став перешкодою для повноцінної реалізації в науці, творчості, громадському та політичному житті для дуже й дуже багатьох мусульманок. А найголовніше — привернути увагу до того, що якщо мусульманки й зазнають тиску, то часто зовсім не з боку чоловіків-одновірців.
