Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН), Агентство ООН у справах біженців закликають країни у всьому світі зробити більше, щоб знайти оселі для мільйонів біженців й інших людей, переміщених через конфлікти, переслідування чи події, що серйозно порушують громадський порядок.
Як засвідчив оприлюднений 18 червня 2020 року звіт, примусові переміщення зараз зачіпають понад один відсоток людства — 1 на кожні 97 осіб — і все менше й менше осіб, які втікають у пошуках порятунку, зможуть повернутися додому.
Щорічний звіт Глобальної тенденції УВКБ ООН, який оприлюднено за два дні до Всесвітнього дня біженців (20 червня), показує, що станом на кінець 2019 року було переміщено безпрецедентні 79,5 мільйонів.
Як повідомляє UNHCR The UN Refugee Agency, у звіті також відзначається зменшення перспектив біженців, коли йдеться про сподівання на швидке поліпшення їхнього становища (через зникнення причин, що призвели до вимушеної втечі з небезпечних місць — ред).
У 1990-х роках у середньому 1,5 мільйона біженців змогли повертатися додому щороку, але за останнє десятиліття ця кількість зменшилася приблизно до 385 000. Це означає, що зростання переміщення на сьогоднішній день набагато випереджає розв’язання проблеми.
«Ми спостерігаємо змінену реальність у тому, що примусові переміщення нині є не тільки значно більш поширеними, але просто вже не є короткотерміновим і тимчасовим явищем», — сказав Верховний комісар ООН з питань біженців Філіппо Гранді.
«Не можна сподіватися, що люди будуть жити в стані катастрофи протягом багатьох років без шансів повернутися додому, не сподіваючись побудувати майбутнє там, де вони є. Нам потрібно принципово нове і більш прийнятне ставлення до всіх, хто тікає (біженців — ред), у поєднанні з набагато більш рішучим прагненням до припинення конфліктів, які тривають роками і які лежать в основі таких величезних страждань».
Звіт глобальних тенденцій УВКБ ООН свідчить, що з 79,5 мільйонів, які були переміщені наприкінці минулого року, 45,7 мільйона — це люди, які втекли до інших районів своїх країн. Решта — особи, переміщені в інше місце, з них 4,2 мільйона — люди, які очікують результату звернення про надання притулку, водночас 29,6 мільйона — біженці, а інші — особи, силоміць переселені за межі своєї країни.
Щорічне збільшення кількості переміщених осіб — це результат двох основних факторів. Перше викликає занепокоєння новим переміщенням у 2019 році, особливо в Демократичній Республіці Конго, Сахелі (ред. — Сахель — тропічний Саванний регіон в Африці, який включає десять країн і 300 млн населення. З 2014 року для координації дій держав Сахеля існує міжнародне регіональне об’єднання «Сахельська п’ятірка», до якої входять Буркіна-Фасо, Мавританія, Малі, Нігер і Чад), Ємені і Сирії. Зараз Сирія на своєму десятому році конфлікту самостійно дає 13,2 мільйона біженців, шукачів притулку і внутрішньо переміщених людей і становить практично шосту частину від світової загальної кількості.
Що потрібно знати про вимушене переміщення сьогодні?
Протягом останнього десятиліття принаймні 100 мільйонів людей були змушені покинути свої домівки.
Вимушене переміщення майже вдвічі збільшилося з 2010 року (41 мільйон тоді проти 79,5 мільйонів зараз).
80 відсотків переміщених людей у світі перебувають у країнах чи на територіях, які постраждали від гострої продовольчої кризи і недоїдання, оскільки більшості з цих країн загрожують ризики кліматичних й інших катастроф.
Понад три чверті біженців у світі (77 відсотків) потрапляють у ситуації тривалого переміщення. Наприклад, ситуацію в Афганістані, яка перебуває в п’ятому десятилітті.
Більше восьми з кожних 10 біженців (85 відсотків) перебувають у країнах, що розвиваються. Як правило, тих, що сусідять із тією державою, з якої вони втекли.
На п’ять країн припадає дві третини людей, переміщених через кордони Сирії, Венесуели, Афганістану, Південного Судану і М’янми.
Звіт про глобальні тенденції підраховує все велике переселене і біженське населення, зокрема й 5,6 мільйона палестинських біженців, які перебувають під опікою Агентства ООН з питань допомоги Палестині.
Зобов’язання щодо сталого розвитку до 2030 року «не залишати нікого позаду» тепер стосується і біженців, завдяки новому показнику щодо біженців, затвердженому Статистичною комісією ООН у березні цього року.
