Бажання творити добро — незмінне: мусульманки відвідали інтернати Коростишева та Новоград-Волинського

Жіноча організація «Мар’ям» і волонтерський рух «Мар’ям» і далі допомагають дітям, що опинилися в обставинах, які змушують багатьох переглянути своє ставлення до життя. Ці діти — сироти. При цьому хтось утратив батьків, від когось безсердечна мати відмовилася в пологовому будинку, хтось має батьків і родичів, але з різних причин малюків узяла під опіку держава. Багато з них мають різні соматичні та психічні хвороби, хтось відстає в розвитку. І всі вони потребують уваги, адже персонал таких закладів, хоч як дбає, та не може надолужити дефіцит спілкування!

Усвідомлюючи це, активістки-мусульманки вже давно зробили обов’язковою частиною свого життя щотижневі поїздки до Боярки, де в інтернаті перебувають їхні підшефні малюки. Разом із теплом сердець і бажанням полегшити долю дітей жінки привозять потрібні медикаменти, іграшки, речі, санітарно-гігієнічні засоби. А крім цього кілька разів на рік влаштовують «каравани доброти» до дитячих будинків Коростишева та Новоград-Волинського.

Укотре мусульманки відвідали підопічних цієї неділі. Своїми враженнями про те, як їх зустрічали, та фотозвітом поділилася у Facebook Ольга Абдалла.

В інтернаті живуть діти від 7 до 18 років, — пише про мешканців Коростишівського інтернату Ольга. — Не всі сироти, багато хто має батьків або інших родичів, але через різні обставини вони не живуть у родині. Декого родичі відвідують, забирають на вихідні чи канікули, а хтось живе тут цілий час. У всіх складні долі, у багатьох проблеми зі здоров’ям. Хлопцям живеться нелегко, та які ж вони дружні, щирі, веселі. Легко йдуть на контакт, розповідають про своє життя, про захоплення, плани, надії. Найменші (7–10 років) обіймаються, тримають за руку, відповідають на будь-який вияв уваги та ласки. Серце стискається в ці хвилини. Що ми можемо зробити, як їм допомогти? Подарунки, гості, спілкування та розваги — це дуже добре і дуже потрібне, але кожній дитині потрібне людина, що любить саме ї, і кому дитина може подарувати свою любов.

Діти знали про приїзд гостей і готувалися:

— Першими нас зустріли маленькі кухарчата. Усі в жовтих фартушках, (приготувалися до майстер-класу з узбецького плову). Вони радісно махали нам із вікон. Дехто з дітей допомагав розвантажувати машини з подарунками, інші разом з волонтерами дружно накривали солодкий стіл.

Як зазначає Ольга Абдалла, завдяки допомозі небайдужих людей, що надали підтримку організаторам поїздки, було що поставити на стіл:

— Завдяки вашій активній допомозі він був дуже гідний! — пише Ольга.

Привезли волонтери з собою й великий казан, щоб готувати плов, та, звичайно, всі інгредієнти для страви. Під час обіцяного майстер-класу діти не тільки з задоволенням опановували кулінарні секрети, а й допомагали по змозі.

— Усе було чудово, — пише Ольга. — І діти, й дорослі дізналися багато нового, смачно пообідали, поспілкувалися та чекають шефа навесні з новими кулінарними майстер-класами.

Візит волонтерів «Мар’ям» до Коростишівського інтернату збігся зі святом української мови — діти виступали, читали вірші, співали пісень.

Гості багато спілкувалися з дітлахами, грали з ними в рухливі ігри, а погода дуже сприяла бою сніжками на вулиці.

— Дуже шкода їхати, хотіли провести з дітьми цілий день. Обов’язково постараємося наступного разу побути з ними довше. Плануємо приїхати навесні. Є багато цікавих ідей можливих майстер-класів. Друзі, всі хто хотів поїхати з нами, але з якихось причин не зміг, готуйтеся до весни! І ще раз дякуємо всім, завдяки кому ця поїздка сталася. Дякуємо й від дітей, і від керівництва інтернату, і від нас усіх за ваші тепло та увагу, — пише Ольга.

З Коростишева шлях волонтерів лежав до Новоград-Волинського.

Як пише Ольга Абдалла, через складні дорожні умови до наступного пункту волонтери дісталися трохи пізніше, ніж планували, і ми не могли провести з дітьми стільки часу, як хотіли. Але спілкування відбулося, хоча разом з позитивними емоціями залишається й гіркий присмак від усвідомлення того, скільки дітей, що мають батьків, мусять жити в інтернатах:

— Найдовше затрималися в старшій групі. Більшість діток із цікавістю розглядали гостей, підходили, йшли на руки, щось розповідали, грали. Дуже зраділи бананам. Видно, що чудово знають, що це, й люблять. Тут окрема подяка адміністрації, що намагається забезпечити дітей усім потрібним. Багатьох малюків ми впізнали. Хтось запам’ятався з минулих поїздок, хтось приїжджав до Києва на консультації та лікування. Нам здалося, що у старшій групі багато дітей, більше, ніж було перед тим. Велика частина діток, принаймні зовні, виглядає здоровими: милі веселі малюки, цілком розвинені за своїм віком. Як то так виходить, що вони мусять жити в дитячих будинках? Дітки трохи менші майже всі просяться на руки та ні за що не хочуть назад до манежу. Дуже шкода, що ми обмежені в часі. У групі для дітей-інвалідів, навпаки, начебто, стало дітей менше.

Написала активістка й про дитину, що в її долі багато членів як жіночої організації «Мар’ям», волонтерського руху «Мар’ям», так і просто небайдужі, взяли активну участь:

— Ми, звичайно, побачилися з Андрійком. Малюк багатьом знайомий — він їздить до Києва на реабілітацію, і багато хто з вас, друзі, особисто беруть участь у його долі. Хлопчик дуже радів, простягав ручки, посміхався. Нянечки розповідають, що Андрійко, незважаючи на важкий діагноз і на те, що не розмовляє, все розуміє. І якщо у когось із малюків щось болить, в Андрійка теж слізки, розуміє і жаліє інших. І це не перебільшення — доктор у київській клініці підтвердив, що в дитини зберігся інтелект, і вона все розуміє. Тим більша його трагедія: розум і душа замкнені в безпорадному тілі. На все воля Божа! Друзі, не забувайте його у своїх молитвах, не лишайте без допомоги!

На думку активістка, аж надто треба на рівні держави змінювати підхід до питання сирітства:

— Діти не повинні жити в дитячих будинках навіть із чудовою матеріальною базою, — переконана Ольга Абдалла.

Невідомо, чи буде щось змінюватися на державному рівні. Одне не зміниться: щире та безкорисливе прагнення активістів і волонтерів «Мар’ям» хоч трохи полегшити життя знедоленим дітям, не зникне й бажання численних доброчинців поділитися коштами для надання допомоги. Ольга Абдалла від імені волонтерів дякує всім причетним, усім, хто зробив свій посильний внесок в організацію цих та інших поїздок:

— Друзі! Ще раз дякую вам усім. Від адміністрацій дитячих будинків і від нас. За вашу допомогу, підтримку, молитви! Сподіваємося, що й надалі зможемо хоч трохи допомагати цим малюкам, — пише Ольга й нагадує, що наступна поїздка до Коростишева і Новоград-Волинський запланована на весну 2017 року.

А поки волонтери продовжать щотижневі поїздки до Боярського будинку дитини:

— Там живуть дітки до 6 років, багато інвалідів. Їм так само потрібна ваша участь та увагу, допомога в оплаті курсів лікування/ реабілітації у спеціалізованих клініках України, медикаменти, одяг-взуття й памперси… Список довгий. Поїдьте з нами хоч раз, познайомтеся особисто з малюками, і ви самі відчуєте, як потребує ця малеча вашого піклування та уваги, і, як це не сумно, у найзвичайніших речах… Ми дуже сподіваємося на вашу постійну допомогу.

Якщо ви хочете допомогти дітям фінансово: карта «Приватбанку» 5168 7556 2456 3348

З усіх питань звертатися: (063) 919 18 27 (Сабрін);
(066) 367 41 00 або (097) 077 08 23 (Ольга)