Ще довго мета і значення близькосхідного турне американського президента обговорюватимуться аналітичним середовищем. Надто незвичним, можна без перебільшення сказати, унікальним був він з точки зору складності, багатоаспектності тих завдань, які вирішувалися президентом США впродовж його терміну.
На відміну від свого першого візиту на Близький Схід у червні 2009 року, другий, нинішній відбувся у принципово нових умовах. Штормові вітри «арабської весни» змели авторитарні режими і їх лідерів у Тунісі, Єгипті, Лівії та Йемені; у розпалі загальнонародне повстання проти нинішнього сирійського режиму Б. Асада. Відбувається якісно нове переформатування Арабського світу на основі відновлення його цивілізаційної ідентичності і нового балансу сил. Водночас не спостерігаємо жодних змін на краще у близькосхідному мирному процесі, який, фактично, призупинився. Іран швидкими темпами наближається до оволодіння ядерною зброєю, не зважаючи на нові, більш жорсткі міжнародні санкції.
До цієї картини додався ще й кількарічний конфлікт із прем`єр-міністром Ізраїлю Б. Нетаньяху, який розпочався у відкритих формах ще з 2009 року й мав сталу тенденцію до загострення ледве не до останнього візиту Б. Обами. В основі цього конфлікту було відкрите й достатньо різке неприйняття ізраїльським прем`єр-міністром бачення американським президентом кордонів майбутньої Палестинської держави, його закликів до негайного припинення будівництва нових єврейських поселень на палестинських землях і майбутнього статусу Єрусалиму. Фактично, Б. Нетаньяху протягом 2010—2012 років провалив реалізацію планів Б. Обами щодо створення Палестинської держави у кордонах 1967 року.
Напад у травні 2010 року ізраїльських командос на «Флотилію свободи», яка направлялася до Сектору Гази із гуманітарною допомогою, під час якого загинуло 9 турецьких громадян, операція «Хмаровий стовп» у листопаді 2012 року — всі ці опції Ізраїлю не лише віддаляли перспективи встановлення миру між ним і Палестиною, а й призвели до замороження відносин між Ізраїлем і Туреччиною — двома найважливішими стратегічними партнерами США на Близькому Сході.
Такі дії руйнували стратегічні плани Білого Дому щодо перезавантаження відносин із тим арабо-мусульманським світом, який нині народжується, і, як наслідок, створили серйозну небезпеку тій системі американського впливу на Близький Схід, що останнім часом старанно розбудовувалася командою Б. Обами.
Отже, головним надзавданням президента було відновлення ефективної системи впливу США на нинішні трансформаційні процеси в регіоні відповідно до тих нових викликів, що постали протягом останнього часу. Виникла потреба у побудові порядку денного візиту у такому форматі, який би дозволив американському президентові не лише висловити бачення щодо своїх інтересів, а й надати могутній імпульс лідерам регіону і суспільству стосовно необхідності їхнього належного врахування.
У цьому контексті, на нашу думку, Б. Обама знайшов найбільш оптимальний формат реалізації своїх цілей. Його головні меседжі були спрямовані не стільки на політиків і лідерів, скільки на суспільство, особливо молодь, з метою прискорення визрівання таких змін у настроях і громадській думці як ізраїльського, так і арабського суспільства, які б дозволили Ізраїлю та Арабському світові вийти на якісно новий рівень відносин на основі партнерства і співробітництва. Без таких змін будь-яка нова ініціатива, будь-який новий план мирного врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту приречений на поразку. Саме тому Б. Родс, заступник радника з питань національної безпеки США, попередив на початку візиту: «Ми висловлюємось дуже чітко, що візит не спрямований на просування нової ініціативи чи на завершення нашої роботи з окремого питання».
Серед головних тем візиту Б. Обами були близькосхідний мирний процес, іранська ядерна загроза, сирійська криза та деякі інші. Але вирішальною була, на наш погляд, саме тема перспектив близькосхідного мирного процесу. І не лише тому, що саме тут американському президентові довелося говорити «поверх голів» лідерів — Б. Нетаньяху, М. Аббаса та інших. А ще й тому, що на перспективі відновлення близькосхідного процесу, його поступу були безпосередньо зав’язані такі проблеми як узгодженість дій щодо іранського питання, сирійської трагедії, формування нової парадигми взаємовідносин Ізраїлю з арабо-мусульманським світом.
Центральним моментом зусиль Б. Обами щодо зрушення з місця застиглих ізраїльсько-палестинських відносин став його виступ перед студентською молоддю у Єрусалимі. Головною ідеєю цього виступу стали слова: «Мир творять народи, а не виродки» і «мир є єдиним шляхом до справжньої безпеки». Американський президент підтвердив позицію Сполучених Штатів щодо підтримки безпеки Ізраїлю, але закликав аудиторію замислитися над тим, як забезпечити її у довгостроковій перспективі.
Б. Обама зазначив, що «продовження поселенської активності є контрпродуктивним для справи забезпечення миру, і що незалежна Палестина має стати життєздатною з реальними кордонами». Він підкреслив, що «враховуючи демографію на Західному березі Йордану, єдиний спосіб для Ізраїлю залишитися і єврейською, і демократичною державою полягає у реалізації життєздатної і незалежної Палестинської держави». Президент США зауважив, що зростає розчарованість міжнародної спільноти і виникає необхідність для ізраїльтян «відкотитися з ізоляції». Він також зазначив, що завдяки лише воєнним заходам неможливо забезпечити повну і довгострокову безпеку. «Який «залізний купол» здатний захистити від усіх без винятку ворогів?» — висловив він риторичне запитання .
Б. Обама закликав молодих ізраїльтян подивитися на світ очима палестинців і побачити, що «палестинська дитина не може зростати у власній державі», щодня змушена відчувати присутність іноземної армії, яка контролює кожен її рух, життя її батьків і дідів. Промовець намагався закликати ізраїльську молодь подивитися на палестинську проблему крізь призму своєї історії, пронести через свій біль, відчути і зрозуміти краще почуття і мрії палестинців.
Ці ключові моменти виступу Б. Обами особливо вразили аудиторію і супроводжувалися щирими оплесками.
Б. Обама провів також прямі переговори з питань близькосхідного мирного врегулювання із прем’єр-міністром Ізраїлю Б. Нетаньяху і президентом Палестини М. Аббасом. Б. Нетаньяху під тиском президента США і необхідності координації з ним дій щодо Ірану сказав на спільній прес-конференції, що «Ізраїль так само є повністю прихильним рішенню — дві держави для двох народів. Ми протягуємо руку миру палестинському народові».
У переговорах із президентом Палестини Б. Обама заявив, що дводержавне вирішення палестинсько-ізраїльського конфлікту є можливим, незважаючи на заклики про те, що будівництво ізраїльських поселень розбило мрії палестинців про свою державу. Як заявив на мирних переговорах представник Палестини С. Еракат, «президент Аббас схвалив виступ Обами в Єрусалимі, у якому йшлося про досягнення миру в результаті існування двох держав у межах кордонів 1967 року, і розцінив його як шлях до досягнення безпеки Ізраїлю і Палестини». Таким чином, президент США домігся визнання необхідності відновлення переговорів між Ізраїлем і Палестиною щодо кордонів 1967 року і, по-друге, фактично зняв проблему поселень як головну перешкоду для отримання згоди палестинців на відновлення переговорного процесу.
Надзвичайно важливою і достатньо напруженою була тема іранської ядерної загрози. У ході переговорів фактично вдалося подолати розбіжності у поглядах щодо цієї проблеми, які існували між Б. Обамою і Б. Нетаньяху. Раніше ізраїльський прем’єр-міністр допускав можливість односторонньої ізраїльської воєнної атаки проти Ірану, навіть без попередніх консультацій зі США. Таким чином, існувала реальна загроза втягування США в ізраїльсько-іранський воєнний конфлікт без врахування інтересів США та з усіма можливими наслідками цього.
Ізраїльське керівництво визнало, по-перше, необхідність координування всіх своїх дій щодо цього питання з Вашингтоном. По-друге, було визнано пріоритетність на сьогодні дипломатичного, а не воєнного вирішення іранської проблеми, свідченням чого стала доповідь президента Ізраїлю Ш. Переса під час спільного виступу із Б. Обамою. Також Б. Нетаньяху погодився з оцінкою Б. Обами про можливість отримання Іраном ядерної зброї через 1 рік, а не через декілька місяців. Узагальнюючи спільну платформу США та Ізраїлю стосовно іранської проблеми, американський президент наголосив: «Ми зійшлися на тому, що ядерний Іран представлятиме загрозу для Ізраїлю, регіону і світу. Ми не дотримуватимося політики струмування, стратегія нашої політики полягає у зупиненні ядерної програми Ірану і для цього ще є час».
Про зняття основних суперечностей з іранської проблеми між Вашингтоном і Тель-Авівом засвідчило повідомлення про початок переговорів щодо багатомільйонної воєнної допомоги США терміном на 10 років після закінчення дії нинішньої подібної угоди у 2017 році.
Під час свого близькосхідного візиту Б. Обама приділив чимало уваги такому важливому стратегічному союзникові США як Йорданія. Така увага до Хашимітського Королівства і його лідера короля Абдалли ІІ полягає у такому. Король, незважаючи на достатньо складну ситуацію як у самій країні, так і на її кордонах, спромігся запустити широкомасштабну програму внутрішніх реформ, яка унеможливила виникнення небезпечних потрясінь для Йорданії. По-друге, ця близькосхідна країна відіграє особливу роль як у близькосхідному мирному процесі, так і у боротьбі з режимом Б. Асада в Сирії. У процесі американсько-йорданських перемовин президент США високо оцінив реформи Абдалли ІІ, зауважуючи, що вони «справжні і мирні», і що вони «включають сильні політичні партії, ефективне управління і транспарентність влади».
Особливе місце відведено проблемі гуманітарної допомоги Йорданії, яка сьогодні дуже потерпає від наслідків сирійської кризи. На території країни сьогодні перебувають 460 тис. сирійських біженців, що складає десяту частину від кількості її населення. Б. Обама пообіцяв Йорданії додаткову матеріальну допомогу і заявив, що працює з Конгресом США щодо виділення Йорданії додаткових 200 млн. дол. допомоги.
Головним завданням, над вирішенням якого працював Б. Обама з метою налагодження сирійського питання під час свого візиту, було створення єдиного антибашарського фронту країн, які є сусідами Сирії. Це дозволить, на думку президента США, прискорити падіння Б. Асада і не допустити поширення сирійської кризи в інших країнах регіону. Під час прес-конференції із Б. Нетаньяху Б. Обама заявив: «Ми повинні зупинити кровопролиття, яке спостерігаємо останні два роки. Ми зацікавлені у тому, щоб не допустити потрапляння хімічної зброї до рук терористів, і я знаю, що найкращим способом для здійснення цього є забезпечення ефективної співпраці з іншими країнами регіону і США».
Яким чином можна розцінити результати візиту Б. Обами на Близький Схід? Чи зумів він забезпечити досягнення своєї найважливішої стратегічної мети? Мабуть, справедливим і правильним варіантом є ствердна відповідь на це запитання.
По-перше, американський президент, фактично, з’єднав розірвану вісь Вашингтон — Тель-Авів— Анкара—Амман. Основними кроками реалізації цього завдання були такі: примушення керівної верхівки Ізраїлю, насамперед прем’єр-міністра Б. Нетаньяху, до тісної координації своїх дій стосовно Ірану зі США, що означає безумовну підпорядкованість інтересів Ізраїлю інтересам США.
Не менш важливим моментом стало те, що Б. Обама змусив ізраїльського прем’єр-міністра у його присутності у телефонній розмові вибачитися перед турецьким прем’єр-міністром Ердоганом за напад на «Флотилію свободи». Вибачення було прийняте, що означає відновлення турецько-ізраїльського стратегічного партнерства, зняття блокади із Сектора Гази. Б. Обама також підтримав нинішній реформаторський курс йорданського короля Абдалли ІІ, який дозволяє йому уникнути долі багатьох колишніх лідерів Близького Сходу, скинутих хвилею «арабської весни».
По-друге, Б. Обама змусив лідерів Ізраїлю і Палестини висловити свою підтримку формулі дводержавного вирішення палестинсько-ізраїльського конфлікту у кордонах 1967 року і розпочати новий тур переговорів.
Державний секретар США Дж. Керрі, говорячи про підсумки візиту президента США, зауважив: «… це був відкритий, відвертий і гарний початок». Візит здійснив перезапуск механізму управління, стратегії реалізації національних інтересів США в умовах нинішньої нестабільної ситуації у Близькосхідному регіоні.
В`ячеслав Швед, провідний науковий співробітник
Інституту світової економіки
і міжнародних відносин НАН України,
віце-президент ВГО «Український центр ісламознавства»
