Так уже склалося, що Україна небагата на гучні і впливові ісламські події, які б набули широкого розголосу в мусульманському світі. Ми поки що знаходимося десь на узбіччі глобальної ісламської цивілізації. З одного боку це обумовлено недостатньою чисельністю мусульманської умми України і високим рівнем її інертності. Наші мусульмани не поспішають самостійно розвивати власне релігійне і культурне життя, вкладати кошти у відродження ісламу в Україні, і надають перевагу очікуванням зарубіжних інвестицій, наївно сподіваючись, що хтось приїде й усе тут облаштує для нас. Це безумовний мінус.
З іншого боку мусульманська умма країни прагматична й обережна. Наші одновірці не поспішають реагувати на заклики фанатичних проповідників радикальних ідей, кричати, руйнувати, бунтувати і влаштовувати інші неподобства проти цинічних і відвертих провокацій, на які був урожайним 2012 рік. Це вагомий плюс. Останнім часом все частіше згадується, що іслам і мусульмани — невід’ємна частина історії, культури й менталітету української землі. І як не погодитися з цим твердженням, якщо наші мусульмани чинять точнісінько, як це прийнято в українців: у своїй хаті з краю сидять і тихою сапою чекають на «покращення» і допомогу закордону. Але навіть коли «тиха украинская ночь», мають місце знакові для нас події, про які можна згадати, аналізуючи підсумки 2012 року. Саме вони певною мірою визначають тенденції розвитку ісламу в нашій країні у майбутньому. А в цілому, я б назвав 2012 рік «роком халяльного прориву».
Отже, представляємо тренди року, що минув (а відповідно й року прийдешнього):
1. Займися наукою
Незважаючи на відверте ігнорування ісламу, його історії, культури і тенденцій розвитку в Україні як з боку органів державної влади, так і з боку великих наукових центрів країни, завдяки зусиллям окремих учених-ентузіастів, журналістів, релігійних і громадських організацій відкриваються незвичайні історичні факти, здійснюються дослідження, пишуться статті, монографії, проводяться конференції і літні школи для вчених-ісламознавців.
Поки посилено культивується міф про те, що Україна — християнська країна, очікувати іншого ставлення до питань дослідження ісламу не доводиться. Ну і гаразд, ми не просимо, щоб нам допомагали, аби не заважали. Зазвичай ефект від незалежних поодиноких досліджень набагато більший, ніж від державних, у яких коло обраних займається не стільки безпосередньо дослідженнями, скільки розпилюванням бюджету і написанням тонн макулатури про те, куди все було безповоротно витрачено.
Серед помітних подій у сфері науки особливо варто звернути увагу на другу міжнародну науково-практичну конференцію «Іслам та ісламознавство в Україні», яка була проведена в Донецьку у вересні 2012 року. Серед наукових заходів в Україні, присвячених ісламській тематиці, цій конференції відведено особливе місце.
По-перше, її учасниками стають все більше гостей з ближнього і далекого зарубіжжя, які представляють ісламські наукові і духовні центри своїх країн. Це створює умови для розширення горизонтів ісламу в Україні і можливості для здійснення досліджень, порівняльного аналізу тенденцій розвитку ісламу в інших країнах. Цього року в конференції взяли участь гості з Грузії, Молдови і Білорусі. Сам формат конференції дозволяє вести плідну наукову полеміку між представниками ісламу і незалежними ученими, що вивчають іслам поглядом з боку.
По-друге, з невідомої причини її ігнорують провідні столичні релігієзнавці країни, чи то усі занадто зайняті, чи то участь у конференції в Донецьку не відповідає їх високому статусу. Проте конференція від цього тільки залишилася у виграші. З'явився повноцінний майданчик для дискусій і доповідей зрілим дослідникам і молодим ученим з регіональних наукових центрів країни, таких як Луганськ, Донецьк, Севастополь, Сімферополь та ін. Вони не перестають дивувати своєю науковою зрілістю, цікавими дослідженнями і археологічними відкриттями.
Приміром, на конференції археологи Східноукраїнського національного університету імені В.Даля повідали про унікальну для нашої країни археологічну знахідку. У Луганській області була виявлена літня ставка мусульманського правителя Золотої Орди хана Абдаллаха (1361-1370 рр.). Були знайдені і продемонстровані заготовки для друку ханських монет і велика кількість інших артефактів, що засвідчують, що це ніщо інше як резиденція хана Золотої Орди.
В іншій країні ця знахідка викликала б величезний інтерес, а у нас вона ніяким чином не "влізає" в концепцію українського християноцентризму. Ще б пак, адже це означає, що треба визнати наявність ісламської державності на українських землях ще до утворення Кримського ханства! Історики і без того старанно замовчують факти ісламської історії України, представляючи усі степові землі "диким полем", на яких чомусь ніхто не жив, а тут — ставка правителя величезної середньовічної мусульманської держави посеред цього "дикого поля"...
Конференція засвідчила, що професійний потенціал регіональних учених залишається надто недооціненим. Хоча це характерно для нашої країни: зі столиці ніколи не видно можливостей і потенціалу провінцій.
Щодо молодих учених, за якими майбутнє української науки, то спеціально для них у червні Український центр ісламознавства й Асоціація "Альраїд" провели літню школу ісламознавства в Сімферополі. Власне феномен школи для молодих учених, що досліджують різні аспекти ісламської релігії і цивілізації, не є новим. Але ця школа, по-перше, замислювалася як щорічний науковий майданчик для перспективних дослідників, а по-друге, у ній можуть взяти участь фахівці з будь-якої сфери наукових знань. Головна умова — причетність їх досліджень до ісламської традиції.
Очікування виправдалися, оскільки в школі взяли участь релігієзнавці, філософи, політологи, історики, соціологи, журналісти і навіть архітектори. Географія школи так само перевершила усі очікування. Її учасниками були представники Києва, Донецька, Дніпропетровська, Одеси, Львова і Сімферополя. Організатори, натхненні успіхом, вже оголосили про намір провести подібну школу ісламознавства і в 2013 році.
Окрім цих подій, звичайно ж варто згадати про щорічні конференції, які проводяться Кримським відділенням асоціації "Альраїд" в Сімферополі. На цих заходах ось уже не перший рік учені з півострова обговорюють шляхи гармонійного і мирного міжнаціонального і міжрелігійного співіснування.
2. Перекладай книги
Українським мусульманам гостро необхідна якісна й авторитетна ісламська література державною українською мовою. І в першу чергу потрібен канонічний переклад смислів Священного Корану українською мовою. Власне кажучи, з нього і розпочнеться повноцінний розвиток ісламських україномовних книг. До цього часу канонічного перекладу немає, будь-яка книга, що цитує текст Священного Писання, викликатиме питання: Хто переклав? З чого переклав? І чому саме так здійснив переклад?
У лютому минулого року в мусульманських засобах масової інформації з'явилася новина про те, що в Саудівській Аравії вийшов переклад смислів Священного Корану українською мовою. Переклад виконав маловідомий мусульманському співтовариству України співробітник університету «Острозька академія» Михайло Якубович. І якщо те, чому переклад був виданий в Саудівській Аравії, а не в Україні, ще якось можна зрозуміти, адже в Медіні розташований спеціалізований центр, який здійснює перевірку і друк примірників Корану під патронатом саудівського монарха, то чому цей переклад не представлено в нашій країні, викликає низку запитань. Оскільки переклад видано, як повідомив сам автор, була надія на те, що з його примірниками зможуть ознайомитися хоча б українські паломники, які вчинили хадж наприкінці року, але і вони повернулися з порожніми руками. Залишається припустити, що або жителі Саудівської Аравії масово вивчають українську мову, і самі читають цей переклад, або інформація не відповідає дійсності.
Актуальність потреби в україномовному перекладі смислів Корану буквально висить в повітрі. Оскільки є попит, виникатиме і пропозиція. Мабуть тому триває випуск нових накладів перекладу, виконаного Валерієм Басировим з російськомовних перекладів. Якість тексту перекладу і компетентність перекладача бажають кращого і, відповідно, такий варіант перекладу не може бути канонічним і задовольнити потреби як українських мусульман, так і наукового співтовариства країни.
На жаль, у минулому році помер Ярема Полотнюк, мусульманин, учений, сходознавець і лінгвіст, який за життя почав перекладати смисл Священного Корану безпосередньо з мови оригіналу, але так і не встиг завершити цю працю. Незважаючи на усі вищезазначені труднощі і курйози у цій важливій справі, залишається надія на те, що анонсована раніше робота над канонічним перекладом смислів Священного Корану, яку здійснює група вчених під керівництвом Валерія Рибалкіна, буде доведена до кінця і Україна отримає якісний канонічний переклад з мови оригіналу.
3. Будуй мечеті
На нові мечеті 2012 рік був не багатий. Мусульмани з українським паспортом не поспішають інвестувати свої гроші у вічність у пошуках благодаті Всевишнього Аллага, а вважають за краще вкладати гроші у будинки, автомобілі і предмети розкоші у пошуках власного задоволення. Наскільки безглузді ці інвестиції стає зрозуміло відразу після того, як загорнуть у саван і опустять у сиру землю.
Незважаючи на це, все ж знайшлося місце для декількох приємних подій. Хоч і повільно, але здійснюється підготовча робота зі зведення Соборної мечеті в Сімферополі. На початку року після конкурсу визначили проект зведення головної мечеті Криму.
У червні відбулося урочисте відкриття Донецької соборної мечеті після великого ремонту і реставрації. Ця подія знаменна ще і тим, що вперше в історії України на декількох квадратних метрах зібралися представники всіх Духовних управлінь мусульман, зареєстрованих у країні. Правда, зібралися ненадовго. Після урочистої церемонії частина з них покинула захід, не залишившись навіть на п'ятничну молитву джума, але спершу постояли поруч перед об'єктивами камер і сотнями вірян.
У листопаді відбулося урочисте відкриття нової мечеті в селі Вересаєво Сакського району АР Крим, а в грудні — нової мечеті в селі Зеленогірське Білогірського району Криму. Приємно, що мусульмани цього села почали будівництво своїми силами і заклали фундамент мечеті за власні кошти. Важливою й істотною була допомога Асоціації «Альраїд», оскільки за рік мечеть була добудована «під ключ».
4. Ігноруй провокації
Ось чого в 2012 році було в надлишку, так це антиісламських провокацій, як глобального масштабу, так і місцевого. Але усіх перевершив опус «Невинність мусульман», який важко назвати фільмом. Навіть європейські карикатуристи й американські пастори-спалювачі Коранів нервово стояли осторонь. Усі їх провокації ніщо в порівнянні з ефектом від скандального фільму. Тільки мусульманській уммі від усіх цих гарячих хлопців-бунтівників, які руйнують і стріляють в американського консула, легше не стало. Чим вони допомогли ісламу? У чому когось переконали?
У дні протестів навіть придумали анекдот про те, що мусульмани руйнують і знищують все навкруги на знак протесту проти того, що про них сказали. Ось і спробуй заперечити. Усі ці провокації розраховані саме на таку реакцію з нашого боку. Це не що інше, як приманка для чергового негативного сюжету про іслам і мусульман. Найрозумнішим у такому разі — збереження спокою перед лицем провокації,і намагання усіма цивілізованими і законними засобами спростувати цю інформацію, притягнути до суду провокаторів за розпалювання міжрелігійних конфліктів, і у відповідь використання інтересу і галасу на свою користь — розповісти про іслам, Священний Коран і справжній образ пророка Мухаммада (мир йому!). На жаль, у деяких країнах наші єдиновірці вважали за краще вийти на вулиці і влаштовувати різні неподобства.
А ось мусульмани України зберегли спокій і холоднокровність, якими викликали здивування у вітчизняних ЗМІ, які у пошуках гарячих новин навіть обурювалися спокоєм наших єдиновірців і запитували, коли ж наші підуть бунтувати. Правда, дещо з запізненням у Сімферополі відбулося щось на зразок малочисельної демонстрації. За словами журналістів, за нею стояв рух Хізбут-Тахрір, але в результаті все завершилося тихо, мирно і непомітно. А в цілому наші мусульмани зберігають спокій навіть у подіях, що відбуваються усередині країни.
Найбільше не мають спокою борці з ісламом і кримськими татарами в Криму. То натовпи здоровенних чоловіків встановлюють несанкціоновану християнську символіку в Криму, то руйнують кладовища, то кидають пляшки з займистою сумішшю в двір Соборної мечеті, що будується, то зносять будівлі кримських татар. Але наші мусульмани тримаються по-молодецьки, адже в Корані сказано, що Всевишній Аллаг з терплячими.
5. Не дробися в порожнечу
Кілька років тому здавалося, що Духовних управлінь мусульман у нашій країні вже вистачає, і усі громади, що реально функціонують, вже групувалися навколо декількох з них. Але ні, їх все більшає. Ось і в 2012 році тихо і непомітно було зареєстровано Духовне управління мусульман України «Єднання». Мало того, що нове об'єднання не є публічним і нічого про себе не повідомляє, так ще і залишається незрозумілим, де ж громади, мечеті цього Духовного управління, де його друковані видання, яку діяльність і в яких містах воно проводить? Єдине, що про нього відомо, так це те, що воно позиціонує себе як українське представництво Центрального духовного управління мусульман Росії, яким керує Талгат Таджутдин. Це вже сьоме офіційно зареєстроване Духовне управління в Україні. Якось забагато для одного мільйона мусульман країни, чи не так?
До цього в Криму зареєстровано Духовний центр мусульман Криму, який уперше за весь час існування ісламу в Криму (!) спричинив розкол в організаційну єдність мусульман півострова. Це ж треба було так увійти в історію. Віками, незважаючи ні на що, мусульмани Криму зберігали вірність одній організаційній структурі і трималися разом, (навіть при царизмі і комуністах), а в період відродження свого національного, культурного і релігійного життя знайшлися ті, які особливо відзначилися в історії народу.
Але це ще не все. Деякі групи мусульман висловлюють бажання щодо створення своїх Духовних управлінь і надалі. Зокрема мусульмани-шиїти азербайджанського походження заявляють про роботу над створенням Духовного управління для мусульман-шиїтів, яке духовно підкорятиметься муфтію Закавказзя Аллахшукюр Паша-заді. Таким чином питання, скільки ще організаційно дробитиметься мусульманська умма країни на догоду чиїмсь зовнішнім або внутрішнім інтересам залишається відкритим.
6. Вживай халяль
Підвищений попит виробників продуктів на сертифікат «Халяль» став головною сенсацією і трендом минулого року. Погодьтеся, тенденція приємна. Якщо раніше мусульманам насилу доводилося відшукувати м'ясну і ковбасну продукцію, виготовлену відповідно до ісламських вимог, а в маленьких населених пунктах і західних регіонах країни халяль взагалі відшукати було неможливо, то зараз ситуація нестримно змінюється. Річ не стільки в наших мусульманах, скільки у всеохоплюючій глобалізації і у виробниках продуктів харчування, які починають розуміти перспективність мусульманського ринку збуту.
Лише незначна частина продукції, сертифікованої як «Халяль», спрямована на задоволення потреб мусульман України. Основна ж частина орієнтована на експорт. Адже в мусульманських країнах товари українських виробників купують тільки за умови, що вони гарантовано є халяльними. Про це нам повідав менеджер однієї великої компанії, що планувала виставляти свою продукцію на виставці продуктів харчування в Дубаї.
Організатори з Об’єднаних Еміратів прозоро натякнули, що товар не користуватиметься попитом, а, отже, і не буде багатомільйонних контрактів, якщо він не буде халяльним. І компанія відразу ж звернулася в центр сертифікації «Халяль» в «Альраїді». І ця вимога зовнішніх ринків виразно проявилася саме у 2012 році. Судіть самі, в минулому році сертифікат «Халяль» отримали не лише дрібні виробники м'ясної продукції, орієнтовані на внутрішній ринок, але й такі великі гравці на ринку, як «Наша Ряба», що відкриває ще одну лінію виробництва халяльної курятини у Вінниці, її головний конкурент компанія «Агромарс», що випускає курятину під торговою маркою «Гаврилівські курчата».
Але дійсно новим є те, що сертифікацію «Халяль» стали використовувати не лише виробники м'ясної продукції. Так сертифікат халяль отримала торгова марка «Ічня» — великий виробник молочної продукції, компанія «Снек Експорт», що виробляє насіння, сухарі, чипси й ііншу снекову продукцію під такими відомими брендами, як «Semki», «Козацька розвага», «Мачо», «Флінт» тощо. Справа дійшла навіть до великих кондитерських виробників, які планують експортувати продукцію на ринки мусульманських країн.
У липні кондитерська компанія «АВК» пройшла перевірку й отримала сертифікат «Халяль» на 120 найменувань своєї продукції. А незабаром у вересні і компанія «Roshen» занепокоїлася щодо питань сертифікації. Щоправда, «Roshen» чомусь викликала представників з Москви для отримання російського сертифікату «Халяль». Чим це зумовлено, залишається загадкою.
Такої масової халялізації країна ще не знала. Це, бузумовно, приємна і корисна тенденція, оскільки розширює раціон харчування для нас. Сподіваємося, що тенденція не спадатиме, й Україна здобуде славу не лише житниці Європи, але і годувальниці Азії.
7. Обирай лідерів
Зміна лідерів і керівників великих мусульманських організацій країни — явище унікальне. Ні, заміна керівників, звичайно, відбувається, але вимушена, коли загляне у гості ангел смерті. А здебільшого, багато хто очолює організації, поки може стояти на ногах. Із загальної тенденції випадає Всеукраїнська асоціація «Альраїд», яка незалежно від успішності попереднього голови після закінчення довіреного йому терміну регулярно обирає нового голову. У 2012 році організацію очолив Бассіл Мерееі.
У минулому році обрали вже четвертого керівника «Альраїду», а раніше по черзі дякували за роботу трьом попереднім головам, які були в стані повного здоров'я і в розквіті сил. Це, поза сумнівом, позитивна тенденція, оскільки ніхто не любить беззмінних керівників, які тримаються за місце і посаду за всяку ціну.
Виборність, підзвітність і взаємозамінюваність керівників — це ісламські принципи. Тільки за умови, що в організації незамінних немає, а весь колектив має право голосу, організація є непохитною. Якщо ж навпаки — все в організації замикається на беззмінному лідерові, якого не стільки люблять і поважають, скільки бояться і плазують перед ним; його рішення остаточні і оскарженню не підлягають — можна помалу готуватися до самоліквідації, тому що криза не змусить довго чекати на себе.
Оскільки «Альраїд» значною мірою впливає на ісламську умму країни, то обрання нового керівника — не просто хороший приклад для інших, але, можливо, і нові тенденції, нові проекти і нові ідеї.
редколегія сайту «Іслам в Україні»
