Оцінюючи сьогоднішній стан ісламу в Україні, не можна не помітити одну цікаву особливість: більшість етнічних мусульман дуже інертно та байдуже ставляться до питання своєї віри, не поспішають більше довідатися про закони й приписання ісламу, не проявляють старання в справі виконання релігійних обрядів. В одночас люди, чиї предки не були мусульманами: українці, росіяни, молдавани- приходять у мечеть і цікавляться нашою релігією, її приписаннями та способом життя, просять дати почитати Коран.
Ситуація
Оцінюючи сьогоднішній стан ісламу в Україні, не можна не помітити одну цікаву особливість: більшість етнічних мусульман дуже інертно та байдуже ставляться до питання своєї віри, не поспішають більше довідатися про закони й приписання ісламу, не проявляють старання в справі виконання релігійних обрядів. Фраза типу: «Я - татарин, виходить, я мусульманин! Чого ж ви ще від мене хочете?!» - стала чи ледве не повсякденною відмовкою й бальзамом для заспокоєння сумління. Ми спостерігаємо, як люди, чиї предки не були мусульманами: українці, росіяни, молдавани- приходять у мечеть і цікавляться нашою релігією, її приписаннями та способом життя, просять дати почитати Коран. Більше того, деякі, познайомившись із чистотою й божественністю нашої віри, стають добросовісними мусульманами, незважаючи на протести родичів й обурення навколишніх, весь бруд, який старанно ллють на іслам і мусульман. Всупереч всьому, вони щиро вірують в Аллаха. Вони ходять у мечеть, намагаючись не пропустити ні однієї п\'ятничної молитви - джума, вони відмовляються від гріховного й намагаються виховати в собі істинну мусульманську моральність. І такі люди реальну картину ісламу пізнають вже в дозрілих літах, коли характер повністю сформований, коли існують свої стереотипи й погляд на світ. Вони знаходять у собі сили, щоб заглянути у свою душу, щоб зламати відстояні уявлення про світ, щоб почати нове життя - життя віруючого. Так буде Всевишній Аллах милостивий до цих людей! Нехай Він зробить їх щасливими в цьому житті й нагородить їхнім Раєм, величина якого - небеса й земля в житті наступному!
А що ж ми? Ми, діти й онуки наших славних предків, які, перш ніж будувати свої будинки, всією громадою будували мечеть - будинок для заспокоєння душі й таїнства спілкування з Богом. Наші предки, незважаючи ні на які негоди, не тільки не втрачали своєї віри, але й часом були «поперед планети всієї». Вперше Священний Коран був надрукований масовим тиражем не в Стамбулі, Багдаді або Каїрі, а в Казані. Імена наших вчених знають й у Туреччині, і в Ірані, і в багатьох арабських країнах. Наші предки навіть у часи жорстокого геноциду продовжували читати обов\'язкові намази, поститись в Рамадан, навчати дітей читанню Корана. І після всього цього в нас повертається язик сказати: « Чого ж ви від мене хочете?!» Якби наші праведні предки побачили нас у такому стані, вони напевно відреклися б від нас, сказавши, що їхні нащадки не можуть докотитися до того, щоб забути віру й сумління.
Дорогі мусульмани, брати й сестри!
Всевишній Аллах ушанував нас великою милістю, коли наш народ ще на початку десятого століття прийняв іслам. Він, у ті далекі часи, зробив свій вибір усвідомлено, розуміючи, що в цій релігії наше щастя, сила й порятунок. Якщо ви вагаєтеся в цьому, запитаєте людей знаючих, візьміть Коран - одкровення Всевишнього Творця, - і ви знайдете в ньому те, що не залишить вас байдужими. Людина без віри - це півлюдини. Віруючий без молитви - це слабкий віруючий. Молитва без богобоязливості - це порожня молитва. Давайте щиро, всім серцем, всією душею усвідомимо, що ми мусульмани, що ми носії найчистішого єдинобожжя й власники останнього одкровення Бога. Ми - люди, яких Всевишній Аллах ушанував тим, що давно вказав нам прямій, щирий шлях.
Шлях
Повернутися до розуміння віри - наш з вами священний обов\'язок. Але спочатку необхідно зрозуміти саме віровчення, усвідомити його, перейнятися ним і душею й розумом. Унікальність ісламу полягає в тому, що в його віровченні немає нічого, що суперечило б здоровому глузду та даним науки. Всевишній Аллах дає людям таке віровчення, що одночасно й переконує розум, і торкається души. Тільки не сліпа, а усвідомлена нами віра є незламною. Душі властиво вагатися, розум же чіткий і суворий. Віра, заснована тільки на почуттях, заразившись вірусом сумнівів, може загинути. Віра, усвідомлена ще й розумом, не загине, правильне знання й переконане розуміння знищують усякі сумніви. Саме із цього й починається справжня віра.
Спочатку людина повинна увірувати, а тільки потім перейти до поступового дотримання релігійних обрядів. Ми часто питаємо: чому ж той або інший мусульманин не молиться або не дотримує поста. Але ми забуваємо задати собі питання: а чи ввірував він настільки, щоб відчути свою духовну потребу в цьому? Для того, хто не ввірував до кінця, обов\'язкові молитви здаються непосильною важкістю. Для того, хто ввірував, вони - життєва необхідність, те, без чого він не мислить свого існування. Зверніть увагу: людина начебто б зовні ніяк не змінюється: та ж голова, ті ж руки, але яка приголомшлива внутрішня зміна! От вона, віра, у такий спосіб вона проявляється в людині. Першочерговими завданнями для прагнущої осягти істину людини є пізнання, розуміння, переконання, увірування, - а все інше додасться. Ми самі захочемо змінити нашу душу в молитвах, очиститися постом, стати братами, допомагаючи один одному. Але віра - це те, із чого ми повинні починати прямо зараз, сьогодні.
Ісмаіл АХМЕД-ОГЛИ
