Ми розглядали Україну як полікультурну країну, яка ввібрала в себе культури різних народів та етносів, — куратор проекту «Чумацький шлях»

Ми розглядали Україну як полікультурну країну, яка ввібрала в себе культури різних народів та етносів, — куратор проекту «Чумацький шлях»
«Чумацький шлях» в ПАРЄ. Фото Галини Браіловської (видання In-Art)
Ми розглядали Україну як полікультурну країну, яка ввібрала в себе культури різних народів та етносів, — куратор проекту «Чумацький шлях»
Выставка в ПАСЕ. Фото: Галина Браиловская (In-Art)
Ми розглядали Україну як полікультурну країну, яка ввібрала в себе культури різних народів та етносів, — куратор проекту «Чумацький шлях»
Георгій Браіловський
Ми розглядали Україну як полікультурну країну, яка ввібрала в себе культури різних народів та етносів, — куратор проекту «Чумацький шлях»
Ми розглядали Україну як полікультурну країну, яка ввібрала в себе культури різних народів та етносів, — куратор проекту «Чумацький шлях»
Ми розглядали Україну як полікультурну країну, яка ввібрала в себе культури різних народів та етносів, — куратор проекту «Чумацький шлях»

Проект про взаємопроникнення кримськотатарської та української культур був представлений в чотирьох музеях України. А в кінці червня в рамках «Днів Криму» його презентували і в ПАРЄ, Страсбург.

— Ми розглядали Україну як полікультурну країну, вона ввібрала в себе культури різних народів, які проживали і проживають на її території. Основною темою проекту став вплив кримськотатарської та української культур, українських народів та їх історії. Я думаю, навіть не всім українцям зрозуміло, в чому наш взаємозв’язок з Кримом. А ми цей взаємозв’язок розглядали через культурні та історичні речі, — каже куратор проекту «Чумацький шлях» Георгій Браіловський.

За його словами, під час підготовки заходу хотілося охопити неосяжне, до того ж, наше представництво ПАРЄ, організатори в Києві висловлювали деякі побоювання з приводу його проведення:

— Ми хотіли говорити про болісні моменти, але, знаєте, ніхто ж не хоче йти кудись для того, щоб відчути біль. Але ми вмовляли організаторів, що не можемо зробити свято. Крим відібрали, у нас в країні проблеми — ми не могли зробити просто вечірку. У цьому сенсі у нас було взаєморозуміння з організаторами та представництвом ПАРЄ, проте, було переживання, як все сприймуть.

Георгій Браіловський зазначає, що вони з Рустемом Скібіним вирішили створити не політизовану виставку, а розповісти історію Криму в картинках. Від цієї ідеї організатори поступово прийшли до того, що зробили інсталяцію у вигляді кінострічки. Кожен кадр «фільму» — це історія Криму:

— Ми почали з XVIII століття, показали, що було до 1783 року. Це руйнує міфи про те, що «татари налетіли і взагалі це інша цивілізація, більш низького рівня, ніж європейська». За цими гравюрами видно, що це європейські міста з правильним плануванням і центральними площами.

Я звертав увагу відвідувачів на гравюру «Навчання в кримськотатарській школі», де дівчатка і хлопчики вчаться разом. Цілком очевидно, що дівчаток в Кримському ханстві вчили грамоті, чого не спостерігалося в той час ні в Російській імперії, ні в Європі. Це були такі картинки безтурботного життя дуже високорозвиненого суспільства.

Потім починаються кадри 1920-30-х. Видно, що вже живуть в абсолютно інших умовах, проте, — це радість на обличчях, це їх земля і вони продовжують жити. І потім кадри з «Хайтарми», 1944 рік. І я запропонував після цього зробити кілька засвічених кадрів. Історія Криму, з точки зору кримських татар, перервалася. Вона закінчилася. Це був Крим без кримських татар. А потім дуже довгий шлях додому… наш Крим, незалежність. І після цього мітинг 26-го, «зелені чоловічки» і порожні пляжі, арешт кримських активістів і… фотографія з Чонгара «Слава Україні», — розповідає про проект куратор.

Георгій Браіловський зазначає, що багато як українських, так і європарламентарів зізнавалися, що виставка справила на них сильне враження:

— З одного боку, тут були болісні речі, які показали, як люди там жили до того, який це був квітучий край і як протягом 200 років їх поступово витісняли і довели до стану, коли вони тулилися у прибудовах. З іншого — це декоративно-прикладне мистецтво, яке продемонстрували Рустем Скібін та Ельміра Сеіт-Аметова. Бачимо рівень народного мистецтва, якому не дають померти. І це справляло сильне враження на європарламентарів, тому що вони побачили культуру і те, що пережив народ.

Повну версію розмови слухайте у прикріпленому звуковому файлі.

Скорочену текстову версію підготувала Катерина Халецька.

Джерело: Громадське радіо 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.