Стаття під такою назвою з'явилася днями в одній з найбільших і найавторитетніших англомовних газет - «Інтернейшенел геральд триб’юн».
В цій традиційній країні, що дуже постраждала від брутальної громадянської війни, що забрала життя понад 100 000 чоловік, йде зараз на повний хід тиха революція: жінки стають економічною та політичною силою, що є нечуваним для решти арабського світу.
Нинішні жінки релігійніші за жінок у попередніх поколіннях і також більш схильні до віянь свого часу, говорять соціологи. Жінки покривають голови і ходять у традиційному ісламському одязі. Вони моляться. Вони ходять у мечеть, і вони працюють, часто поруч із чоловіками, що колись розглядалося як табу. Соціологи та багато працюючих жінок кажуть, що носіння хіджабу дозволяє почуватися вільніше від моральних осудів і різних обмежень, накладених на жінок чоловіками. Жінок з непокритою головою рідко побачиш на вулиці пізно ввечері, але жінки в хустці часто прогулюються по місту після відвідування вечірньої молитви в мечеті.
«Мене ніколи не критикують, особливо якщо я ходжу в хіджабі, - говорить 44-літня Денні Фатіха, перша жінка-водій великого міського автобуса, що курсує вузькими і звивистими вулицями Алжиру.
Вплив зміни статусу жінок відчувається в різних сферах життя.
В деяких районах, наприклад, скоротився рівень народжуваності, і кількість учнів у класах зменшилася на половину. Схоже на те, що жінки стали відкладати своє заміжжя для того, щоб завершити навчання, хоча відкладені шлюби пояснюються також і високим рівнем безробіття. Раніше жінки виходили заміж в 17 або 18 років, але тепер середній вік наречених дорівнює 29 рокам.
А коли вони створюють сім’ї, то часто їхні чоловіки значно менш освічені, що приводить до певних соціальних проблем.
Халіда Рахман - адвокат. Їй 33 роки і п'ять місяців назад вона вийшла заміж за нічного сторожа. Її чоловік - друг її брата, який і запропонував їм одружитися. Вона говорить, що погодилася відразу ж.
Халіда описує своє життя наступними словами: «Коли я виходжу з дому, то виглядає так, начебто це я чоловік. Але після повернення додому я стаю жінкою».
Соціолог Фатіма Усседик говорить: «Ми в 60-х роках були більш прогресивними, але нам не вдалося досягти того, чого досягло сьогоднішнє покоління». Усседик, яка працює в Дослідницькому центрі прикладної економіки, не носить хіджабу і воліє розмовляти французькою.
Місцеві спостерігачі стверджують, що зміни, що відбулися, не викликані демографією; кількість жінок лише незначно перевищує число чоловіків. Вважають, що їхню причину варто шукати в умовах реального життя.
Молоді алжирські чоловіки не хочуть навчатися і намагаються заробити грошей, працюючи дрібними торговцями, продаючи все, що попадається під руку на вулиці. Або ж вони докладають всіх зусиль, щоб виїхати з країни, а іноді просто тиняються вулицями без всякої справи. З'явився навіть спеціальний термін, що позначає тих, хто нічого не робить, а, як говориться, лише підпирає стіни.
Як говорять політичні та соціальні експерти, постійно зростає число людей, що втрачають віру у свій уряд, який набув легітимності від революції, що відбулася понад 50 років тому. Низьким був відсоток учасників в останніх парламентських виборах. 970 000 чоловік на знак протесту знищили свої виборчі бюлетені, а в підтримку правлячої партії віддали свої голоси 1,3 мільйони чоловік.
Регулярно відбуваються демонстрації, спалахують бунти по всій країні. Люди скаржаться на корупцію, низькі зарплати та економічну нерівність. Не обходиться й без насильницьких дій, у тому числі й терактів, спрямованих, в основному, проти поліції, офіційних осіб та іноземців. Потрійне самогубство 11 квітня, що було спрямовано проти прем'єр-міністра і поліцейських, як відомо, забрало життя більш ніж 30 чоловік.
В такому контексті жінки в Алжирі можуть стати позитивною силою, що веде до необхідних соціальних змін. Їхня присутність у владній бюрократії може утримати суспільство від вибухової ситуації, вважають деякі соціологи.
Але не всі радуються змінам. Так, ісламісти рішуче виступають проти посилення ролі жінок у суспільстві й хотіли б сповільнити хід соціальних змін.
В той же час є й ті, хто аплодують тому, що відбувається. Наприклад, професор соціології Університету Алжиру Абдель Нассер Джабі вважає: «Жінки та жіночий рух, можливо, й приведуть нас до сучасного життя».
З газети «Інтернейшенел геральд триб’юн»
За матеріалами Іслам.ру
