Незабаром вийде у світ ще одне російськомовне видання впливового мусульманського вченого сучасності шейха Юсуфа аль-Карадаві під назвою «Ісламська свідомість між невір'ям та екстремізмом». Книга значною мірою є богословською основою ідеології «помірності, або серединного шляху («аль васатиї») в Ісламі», недавно висунутої в Кувейті в якості соціальної доктрини д-ром Аделем аль-Фаляхом. Керівником Міжнародного центра аль-васатиї є шейх Аісам Башир - учень д-ра Юсуфа аль-Карадаві.
5. Соціальні утопії та кривава романтика.
«До слабкого знання релігії додається слабке знання реальностей життя, історії та законів Аллаха у створенні. І от ми бачимо одного, котрий хоче того, чого не буває, і вимагає те, чого не існує, мріє про те, що нереально, і розуміє події не так, як є насправді, і тлумачить їх відповідно до ілюзій, що осіли в його голові, що не має основи ні в законах Аллаха у творіннях, ні в Шаріаті. Він бажає змінити все суспільство, його свідомість, закони, традиції, моральність, соціально-політичну та економічну організацію уявлюваними способами і нереальними методами...
Звідси не дивно, що він кидається на вчинки, які деякі люди називають самогубними, інші називають божевільними. Ці вчинки приводять до жертв, але вони на це не звертають уваги.
Якби вони звернулися до історії Пророка (мир йому), вони б побачили, що він протягом 13 років у Мецці займався закликом і вихованням, тоді як усюди панувало багатобожжя, і священна Кааба була оточена ідолами, число яких досягло 360, а він молився в Каабі і здійснював таваф навколо неї. Однак він не думав про самовідданий напад для руйнування цих ідолів і рятування від них, тому що цим самим він піддав би себе та своїх сподвижників загибелі, але ідолопоклонство не зникло б, а його прихильники виготовили би заміну розбитим ідолам наступного дня.
Тому що ідолопоклонство було закладено в їхній свідомості ще до виготовлення ідолів. І поки їхня свідомість не звільниться від ідолопоклонства, ніяке руйнування ідолів не допоможе».
«Два важливих закони, про які не знають ентузіасти-активісти, що кваплять події:
1) Закон поступового просування... це закон буття і закон Шаріату, тому що Аллах створив небеса і землю за 6 днів, але ж міг сказати «Будь!», і все було б у ту ж мить.
...Він створив їх за 6 періодів, довжину яких знає тільки Аллах... все розвивається через кілька етапів, поки не досягне зрілості і досконалості... з боку Шаріату Іслам почав із заклику до єдинобожжя та правильного веропереконання, потім поступово узаконювалися й інші положення...
За словами праведної Айші, «першим, що було низведено з Корана - це сури про Рай і Ад, поки люди не прийшли в Іслам, а потім низпослано дозвіл і заборону, а якби першим було низведено: не пийте вино, не прилюбодійте, то вони б сказали: ми ніколи від цього не відмовимося» (Аль-Бухарі)».
2) Закон установленого часу. «...для кожної речі є певний час, протягом якого вона досягне зрілості або досконалості». «Вони кваплять тебе з покаранням, але Аллах не порушує Своєї обіцянки, і день у твого Господа дорівнює тисячі років за вашим рахунком» («Аль-Хадж», 47).
Утопія завжди закінчується жорстокою антиутопією, соціальна утопія - соціальною трагедією. Утопія комунізму, почавшись із романтичних громад, що мріяли побудувати рай на землі - «місто сонця», потім оголосила війну вірі в Бога і тероризували третину проживаючих на землі людей під гаслом: «Заженемо людство на щастя залізною рукою!».
Ще гірше, коли подібні утопії нав'язують від імені релігії. І найгірше, коли вони нав'язуються від імені істинної релігії. Про цю останню небезпеку також попереджує шейх Юсуф аль-Карадаві. «Воістину, Аллах не змінює положення людей, поки вони не змінять свій нафс («я»)» (сура «Грім», 13:11).
Підсумовуючи сказане, зробимо загальний висновок про книгу «Ісламська свідомість між невір'ям та екстремізмом»: у ній подана розгорнута картина ознак та ідейних передумов радикалізму й екстремізму. Ці ознаки описані науково, з відповідними доказами (далілями), що вибивають землю з-під ніг демагогів, які декількома вихопленими з контексту аятами і хадисами намагаються виправдати зовсім не ісламські ідеали та поведінку. І в цьому - головна цінність даної праці.
Хоча в книзі є заявка на виклад причин радикалізму й екстремізму, а також і на пропозицію шляхів усунення цих причин, все-таки автор більшою мірою описує існуючий прояв помилкового переконання. Він скоріше показує богословські механізми народження помилки, ніж розкриває глибинні причини, що спонукали людину її зробити. Причини гріховних вчинків аж ніяк не зводяться тільки до богословських помилок тих, хто став на цей шлях, хоча й цей фактор теж має місце, і серед молоді буває визначальним.
Але частіше буває навпаки: психологічна та моральна схильність людини до гріха диктує ій вибір помилкових богословських постулатів і вчень радикальних сект, які виправдують її гріх і навіть зводять його до чесноти. Втім, завдання богословів, мислителів, релігійних лідерів - позбавити екстремізм його ідейного ґрунту, щоб заблудлий міг прозріти і скорегувати своє життя. А інше від них уже не залежить.
Власне, вчення «аль-васатиї» зараз тим і займається, щоб більш чітко встановити глибинні причини і, найголовніше, чітко сформулювати конкретну програму дій з усунення ідейних та богословських причин радикалізму й екстремізму, не властивих Ісламу, але властивих певній частині мусульман. І от у цій, ідейній частині, значення богословського аналізу помилок, проведеного шейхом Юсуфом аль-Карадаві, важко переоцінити.
А Аллах знає краще!
Доктор Алі В'ячеслав ПОЛОСІН
За матеріалами Іслам для всіх
