Щороку Рамадан по-своєму унікальний. Цього року на долю мусульманської спільноти випало багато страждань та випробувань: важка громадянська війна з деспотичним режимом у Сирії, прихід до влади військової хунти у Єгипті, довгі спекотні дні у Європі протягом священного місяця. Однак, незважаючи ні на що, багато мусульман стійко виконували свої релігійні обов’язки, викликаючи щирий захват.
Чого варті лишень багатотисячні мітинги єгиптян, що постували під жарким сонцем вдень і читали Коран уночі, — вони заполонили вулиці та площі єгипетських міст на знак протесту проти військового перевороту. Це явище є унікальним та, без сумніву, увійде в історію Ісламу. Віряни жодної з інших релігій у жодній іншій країні не демонстрували такої сили волі, стійкості, рішучості та терпіння. Люди, що через піст не могли й води ковтнути, колонами, неосяжними наче море, стоять за справедливість, за свій вибір, за своє ісламське майбутнє.
Були й інші сторони Рамадану, що виявили проблеми умми. У першу чергу мова йде про вже традиційну суперечку в питанні визначення дати початку місяця посту. Незважаючи на те, що мусульмани одних країн розпочали піст 9го, а інших — 10го липня, цю розбіжність можна пояснити різними принципами визначення нового місяця. Для одних є прийнятним лише візуальне спостереження молодика у своїй країні, а для інших достатньо спостереження молодика-де б то не було, навіть якщо його зафіксовано за допомогою сучасних приладів. Очевидно, що допоки повноважні представники усіх мусульманських держав та спільнот не зберуться разом і не домовляться про єдині критерії визначення молодика, така ситуація повторюватиметься з року в рік.
Набагато гірше, коли мусульмани однієї держави (я маю на увазі Україну) й досі принципово не хочуть бути єдиними у цьому питанні. Курйозно та дивакувато виглядали люди, котрі розпочали говіти 9 липня, як і більшість мусульман, але потім близько півдня хтось «відмінив» настання Рамадану й переніс перший день на 10 липня… Хоча, якщо бути об’єктивним, новий місяць все ж розпочався у ніч з 8 на 9 липня, що наочно підтвердили зйомки з телескопів та супутників, а тому підстав для «відміни» священного місяця фактично не було. Але гаразд, зпишемо все це на труднощі ісламського відродження, адже не буває відродження без труднощів.
Повертаючись власне до Рамадану, хочу відзначити велику кількість вірян, що говіли цим літом. В основному це молодь та люди віком до 50 років, і-де дає надію на те, що Іслам в Україні має майбутнє, і це майбутнє молоде, активне та стійке у своєму релігійному виборі. Нас не зупинили ані спека, ані довгий світловий день, ані робота. Відвідуючи колективні іфтари у багатьох містах нашої держави, ми бачили сотні молодих вірян з радісними обличчами.
Цей Рамадан залишиться у пам’яті нинішнього покоління мусульман. Він багато в чому став знаковим, адже той, хто зміг постувати в цей період — зможе говіти й у будь-яку іншу пору року. Мая бабуся часто розповідала мені, як вони постували улітку в часи її молодості. Як же ви витримували піст у таку спеку? — дивувався я. То були важкі часи, коли з вірою та релігією в СРСР боролися на державному рівні. Незважаючи на повну відсутність мечетей в Україні та фактичну відсутність релігійного життя у мусульман, наші діди й бабці трималися за свою віру, шанували її та навіть таємно достримували посту в Рамадан, щоб уникнути покарання за це.
Віра була для них променем світла у суцільній пітьмі. Старі люди розповідали, як вечорами, після важкої роботи на полях та заводах, кілька мусульманських родин тишком-нишком збирались на спільні іфтари та випивали по два самовари чаю — так сильно хотілося пити — і вже потім бралися до своєї бідної трапези. Саме з цієї причини мене зовсім не зворушують жалоби сучасників на те, що «спекотно» й «важко». Це їм тоді було спекотно й важко, а ваші виправдання не приймаються.
Аллах Всевишній обіцяв нам велику винагороду за значні випробування. Протягом місяця Рамадан для нас були відчинені ворота Раю, а милість та прощення Господа були настільки великими, що треба було вже дуже «постаратися», щоби вони обійшли тебе стороною. Посланець Аллаха (мир йому та благословення), повідомив: «Всевишній Аллах (у Рамадан) щодня прикрашає Рай та каже: «Скоро мої праведні раби перестануть зносити біль та страждання» — і прощає їх в останню ніч Рамадану. У Пророка (мир йому та благословення), запитали: «О, Посланець Аллаха! Чи є ця ніч Ніччю Могутності?», а він відповів: «Ні, але ж кожен винагороджується після завершення ним певної роботи чи справи».
А потім настає пресвітле свято Ід-аль-Фітр. Перша святкова молитва була прочитана Пророком (мир йому та благослвення) другого року хіджри, і після цього він жодного разу не полишав її. Святкова молитва є дуже важливою сунною Пророка, я для послідовників правової школи Абу Ханіфи вона є ваджиб.
Імам Абу Хамід Аль-Газалі писав «А коли люди приходять на місця молитви, Всевишній питає у янголів: «Що належить робітникові по завершенню його роботи?» Вони відповідають: «Йому належить його винагорода зповна». І тоді Всевишній каже: «Засвідчіть же, що Я винагородив їх своїм довольством та прощенням!»
Одного разу другий праведний халіф, Умар, побачив хлопчика, вбраного в лахміття, котрий ішов на святкову молитву. Халіф заплакав, а хлопчик запитав його: «Чому ти плачеш?» Він відповів: «Синку! Я боюся, що ти засмутишся, коли інші діти побачать тебе у благенькому одязі у день свята». Хлопчик сказав: «Засмутиться серце того, кого Аллах позбавив Свого довольства, а також того, хто засмутив матір та батька. Я ж прошу, щоб Аллах був задоволений мною». Умар заплакав ще дужче, обійняв дитину та попросив для хлопчика усього найкращого у Всевишнього Аллаха.
Шановні брати й сестри! Будьте щедрими у день свята до бідних, сиріт, дітей та усіх нужденних! Ми ніколи не станемо кращими, доки не станемо щедрими й співчуваючими! В ці дня Аллах прощає нас, а ми повинні прощати людей, нести добро, мир, милосердя та допомогу оточуючим. Ми просимо Господа прийняти наш піст, наші молитви та всі наші добрі справи. Нехай Всевишній буде задоволений нами!
Зі святом Ід-аль-Фітр, шановні брати й сестри!
Муфтій ДУМУ «Умма»
Саід Ісмагілов
