Один з українських гетьманів був мусульманином. Іслам він прийняв не з кон'юнктурних міркувань, а пізнавши істинність віри Всевишнього Аллаха.
Загальновідомо, що протягом всієї своєї історії Україна тісно контактувала з ісламським світом. Відомо також і те, що ці відносини не завжди були мирними. Однак історія поширення Ісламу на теренах України практично не досліджувалася, а іноді й замовчувалася.
Тепер уже визнана класична книга Дмитра Яворницького «Історія запорізьких козаків» у радянські часи була заборонена. Адже в ній правдиво, а не однобоко, як у «комуністичних підручниках», висвітлюється історія України і показується, що стосунки українських козаків з турками і татарами далеко не завжди були ворожими. Так, наприклад, у лютому 1648 року Б. Хмельницький уклав договір з кримським ханом про спільні воєнні дії. Аналогічний договір з турецьким султаном було укладено у лютому 1649 року.
Більш того, історик висловив думку, що Кримське ханство і Запорізька січ повинні були об'єднати свої зусилля у боротьбі проти московського імперіалізму. Цікаво й те, що подібні ідеї існували й серед кримських татар. Досить згадати славну поему Джанмухамеда «Тугай бей» про участь татарського війська у війні Богдана Хмельницького.
Викликає інтерес лист кримського хана Іслам-Гірея до польського короля Яна-Казимира з приводу Зборівської угоди 1649 р.
Всі ці аспекти, звичайно, вимагають окремого докладного дослідження. Ми ж звернемо увагу на такий маловідомий факт: один з українських гетьманів був мусульманином! До того ж він прийняв Іслам не з кон'юнктурних міркувань, а добре пізнавши вчення Ісламу. Цим гетьманом був Петро Суховієнко.
На жаль, Петро жив у так звану епоху «Руїни» і не зміг стати гетьманом усієї України, але він боровся до кінця, і тільки коли вичерпав усі можливості, зійшов з історичної арени. Немає точних даних про його останні роки життя, але найбільш імовірно, що закінчилося життя гетьмана серед мусульман Криму.
Для доказу наводимо велику цитату з Д. Яворницького (1990 року видання): «... У Запоріжжі з'явився ще один гетьман, Петро Суховий. Невдовзі після вбивства Брюховецького запорожці, не бажаючи приєднуватися до гетьмана Дорошенко, повернулися у Запорізьку січ і послали від себе до кримського хана кількох посланців. Хан дуже зрадів приходу запорожців, прийняв їх дуже привітно і, довідавшись, що вони розійшлися з Дорошенко, порадив їм обрати свого гетьмана й у самому Запоріжжі.
Спочатку охочого на цей пост довго не було, але потім висловив згоду колишній писар Війська Запорізького, молодий двадцятилітній, але «вмілий і вчений чоловік», Петро Суховий або Суховієнко. Суховий придумав собі печатку, схожу на печатку кримського хана, - лук і дві стріли, - і став іменувати себе гетьманом Війська Запорізького, а також написав листа Дорошенко, називаючи себе гетьманом ханської величності і наказуючи Дорошенко не називати себе більше Запорізьким гетьманом.
У Запоріжжі до Суховієнко приєдналася одна частина війська - 6 тисяч козаків; тим часом інша частина визнала гетьманом Дорошенко і прикликала його на лівий берег Дніпра для Чорної Ради, обіцяючи поламати стріли Суховія своїми мушкетами.
Але Суховий не відмовився від ідеї стати загальновизнаним гетьманом Запорізької січі і написав ханові листа від імені «усього війська запорізького», після чого разом з посольством від Запорізького коша вирушив у Крим. Хан прийняв Суховія дуже милостиво і привітно, схвалив його плани і написав у Запоріжжя, що козаки ніколи не надсилали посольством таких мудрих людей, а тому просив і надалі надсилати таких «умілих», як Суховій.
[Далі описуються подробиці військових походів Суховієнко і його, спільного з татарами, війська. Говориться, що його визнав гетьманом і османський султан. Далі мова йде про те, як йому допомагав Іван Сірко.]
Але не довго запорожці і Сірко стояли за Суховієм, ще зовсім недавно, будучи на його стороні, вони пізніше перейшли на сторону Дорошенко. Тоді Суховій пішов до татар, з якими він так зблизився, що згодом прийняв Іслам і взяв собі ім'я Шамай або Ашпат-Мурза; і з ним було тільки близько трьохсот запорожців...».
Ці події відбулися у 1668 - 1669 роках.
Відзначимо, що деякі вчені також розглядають можливість прийняття Ісламу Богданом Хмельницьким, імовірно з політичних міркувань.
За матеріалами Іслам.ру
Посилання на тему:
Конотоп - день великої перемоги кримсько-татарського народу
Іслам в Україні: Основні етапи історії
