Мусульманські завоювання VII століття н.е. привели до чергового масового переселення народів і радикально змінили вигляд середньовічної Азії і Європи. Могутній імпульс пересуванню арабських племен з Аравійського півострова на північ і на захід дав початок нової релігії Одкровення, заснованої пророком Мухаммадом. За короткий період часу Іслам став офіційною релігією більшості країн Близького Сходу і Північної Африки, аж до Іспанії і півдня Франції.
Рабин Григорій Котляр (Кфар-Саба)
Євреї проживали в більшості завойованих мусульманами країн. І на них Іслам мав значний вплив. Спочатку він був непомітним, але декілька століть арабського панування привели до фундаментальних змін, внаслідок чого, на думку деяких істориків, виник абсолютно новий тип єврея.
Завдяки заступництву, яке Пророк дарував прихильникам релігій Одкровення (так званим народам Книги), євреї не були поставлені перед вибором між зверненням в Іслам або війною. Втім, за це їм доводилося платити як викуп певний податок. Податок цей часом був вельми обтяжливий для простих євреїв, однак нам нічого не відомо про масовий перехід з Іудаїзму в Іслам. Навпаки, євреї найчастіше вітали прихід мусульман, бо під владою Візантійської імперії їх існування було нестерпним.
Оскільки вчення Ісламу про державу проголошувало ісламську імперію релігійною общиною, офіційно визнаним немусульманським меншинам (головним чином, іудеям і християнам) надавалася внутрішня автономія і право самостійно управляти своїми справами. Це давало євреям можливість підтримувати традиційний спосіб життя.
Проте, вплив Ісламу позначався в багатьох областях, і перш за все, в інтелектуальній сфері. В процесі адаптації до мусульманського суспільства місцеве єврейське населення стало арабомовним, що створило передумови для засвоєння євреями нових цінностей та ідей.
Ніколи раніше зовнішній вплив на єврейську культуру не проникав так глибоко. Слід зазначити, що здобуті арабами військові і політичні перемоги не викликали у них зневажливого ставлення до культурних досягнень підкорених країн.
Навпаки, багатства сірійської, персидської, індійської, та й грецькою культур, були знову відкриті світом завдяки арабам. Багато халіфів та інших правителів збирали бібліотеки, протегували вченим-перекладачам, внаслідок чого значна кількість неісламських наукових праць, зокрема з медицини, математики, астрономії, філософії, стала доступною всім знаючим арабську мову.
Як вже було сказано вище, євреї, що населяли ісламську імперію, практично повністю перейшли на арабську мову. Ця зміна мови мала виняткове значення. Євреям відкрився доступ до всіх духовних багатств світу. У багатьох з них виник нестримний потяг до арабської літератури, поезії, філософії. Євреї стали громадянами величезного світу.
Ісламська релігійна термінологія і символіка проникла в єврейські книги. В них з'явилися цитати з праць ісламських учених, філософів та богословів. Так арабська література, перекладна і оригінальна, на тривалий період часу стала універсальним фоном для літературної творчості євреїв. І все це без жодного почуття ворожості до «чужих вчень», без жодної підозри (вельми характерної, наприклад, для Талмуда по відношенню до грецької філософії), що вони можуть мати шкідливий чи небезпечний вплив.
Вражаюча глибина проникнення арабської мови в життя і культуру єврейського населення імперії. Вона стала для євреїв не тільки повсякденною розмовною мовою, але й мовою писемності – нею писалися листи, документи, і найголовніше – філософські книги. Подібної ситуації ніколи не виникало в християнській Європі, аж до епохи емансипації. До цього дня вченим не вдалося дати прийнятне пояснення даному феномену.
Єдиною областю літератури, в якій як і раніше використовувався іврит, була поезія. Але й тут євреї не уникнули впливу Ісламу. Оскільки для мусульман зразком досконалого літературного стилю є Коран, арабські поети в своїй творчості прагнули піднестися до рівня своєї Священної книги.
Єврейські поети, подібним чином, взяли за приклад свою Священну книгу – Танах. Єврейська поетична школа середньовічної Іспанії проявляла виняткову турботу про чистоту мови і не дозволяла відхилень від норм класичного біблейського івриту. В той же час віршована метрика була повністю запозичена з арабської поезії.
Останні покоління гаонів, глав вавілонських ієшів, також перейшли на арабську. Крім того, під впливом арабської літератури вони почали виявляти велику, порівняно зі своїми попередниками, прихильність до композиційної стрункості своїх творів. Кожен твір починався з передмови, описувалася послідовність викладу матеріалу.
Зміни, проте, торкнулися не тільки форми, але й змісту творів. Найзнаменитіший з гаонів рав Саадія (882-942), по суті, належав до релігійно-філософської школи «каламістів» (від арабського «калам» - слово), мусульманських теологів, які підкреслювали роль розуму в досягненні правильних уявлень людини про Бога.
Він став першим середньовічним єврейським філософом, який намагався примирити Тору і філософію, розум і одкровення. Крім того, він першим зробив повний переклад Біблії на арабську. Переклад цей став загальноприйнятим для арабомовних євреїв, і до цього дня використовується як один з коментарів до Тори.
Пізніше ще багато єврейських мудреців епохи середньовіччя творили в руслі арабської філософії. Наприклад, Бах'я ібн Пакуда (11 ст.), автор праці «Обов'язки серця», безперечно підпав під вплив вчення суфізму, яке підкреслює споглядальні, пов'язані з внутрішнім духовним досвідом аспекти релігії. Арабською мовою створені видатні філософські праці Давида аль-Мукамміса, Соломона ібн Габіроля, Ієгуди Галєві. Найвідомішого з арабомовних єврейських філософів, Моше бін Маймона (Маймоніда, 1135 - 1204), шанують і сьогодні не лише в єврейському, але й в ісламському світі.
Епоха розквіту єврейської філософії і літератури під владою Ісламу завершилася після того, як територія Іспанії була відвойована християнами у арабів. Реконкіста посилила релігійне завзяття і фанатизм і поклала кінець періоду взаємної терпимості.
В результаті євреї були вигнані з країни практично разом з арабами. Більшість з них знайшла притулок в імперії Османа. Проте і до цього дня історія спільного культурного розквіту іудеїв і мусульман в середньовічній Іспанії служить для нас прикладом того, що прихильники різних релігій можуть знаходити спільну мову і жити в мирі заради взаємного благополуччя і процвітання.
Від редакції Іслам.ру
Недавно каналами інформагентств була поширена заслуговуюча на увагу інформація з історії єврейського народу і його взаємовідносин з ісламським світом. Професор Тель-авівського університету, історик Шломо Занд запевняє, що не існує такої нації, як євреї, а вигнання євреїв з історичної батьківщини – не більше ніж міф для виправдання створення держави «Ізраїль».
Історик у своїй книзі «Коли і як ви стали євреями» пише, що як такого єврейського народу не було, а існували групи людей, що сповідували Іудаїзм.
Занд також стверджує, що вигнання євреїв – фікція. Він пояснює, що римляни в принципі не вдавалися до вигнання завойованих народів, а з приходом арабів, за його словами, велика частина іудеїв прийняла Іслам і асимілювалася в суспільстві. Він робить висновок, що сучасні палестинці – нащадки тих самих арабізованих і ісламізованих іудеїв.
Занд не заперечує міграцію євреїв до Вавілона, але стверджує, що в більшості випадків вона була добровільною.
Історик також робить висновок, що іудеї насаджували свою релігію серед сусідів, наводячи цитату з книги Естер. Занд цитує раніше проведені в «Ізраїлі» дослідження, які не удостоїлися публічного обговорення.
Він детально описує іудейське царство на півдні Аравійського півострова та іудейських варварів в Північній Африці. На його думку, єврейська спільнота Іспанії (сефарди) виросла з арабів, що прийняли Іудаїзм і завоювали Іспанію у християн-європейців.
Ашкенази, на думку вченого, нащадки Хазарського каганату, що пішли на північ. Занд підкреслює, що ідиш став сумішшю хазарского наріччя, яке принесли купці, і німецької мови.
Існування общин, що сповідали Іудаїзм серед всіх рас і на всіх континентах, наштовхнуло Занда на думку, що велика частина загальноприйнятих історичних істин про історію єврейського народу є вигадкою основоположників сіонізму, які придумали цілий ряд догм, що граничать з расистськими тезами.
«Ізраїль» повинен відмовитися від формулювання «Єврейська демократична держава» і стати державою для всіх, підсумовує він.
За матеріалами Іслам.ру
Читайте також:
Заклик до миру, діалогу і розуміння між мусульманами та іудеями. Відкритий лист
