Українські християни і мусульмани, зокрема й мігранти і переселенці, демонструють готовність до діалогу і відсутність протистояння. При цьому експерти вважають таку ситуацію заслугою самих вірян та експертів — держава поки свою релігійну політику не сформувала.
Країни Євросоюзу є метою численних мігрантів, зокрема і з держав, де населення традиційно сповідує Іслам. У той же час там все частіше звучать вибухи і постріли, а теракти пов’язують з тими, хто називає себе мусульманами. До мігрантів із Сирії та інших мусульманських держав у Європі тепер особливо пильна увага.
Про це пише «Крим. Реаліі» .
Видання наводить думку польського дослідника Маріуша Маршевського про те, що стереотип про масовий вихід мусульман із Сирії в Євросоюз − помилковий. Більшість представників нової хвилі мігрантів далеко не завжди позиціонує себе як мусульмани, які дотримуються канонів релігії.
− Не видно колективних намазів, інших ознак релігійності, − зазначив Маршевський у своїй доповіді на круглому столі «Майбутнє християнсько-ісламських відносин в Європі в контексті сучасних міграційних процесів», що відбувся в Києві.
Дослідник зазначив, що досі невідомо, скільки серед тих, хто покинув Сирію, налічується християн та атеїстів. А хустки, які носять жінки-біженки з цієї країни, не обов’язково є ознакою релігійності, вони можуть бути даниною національній традиції або різновидом підліткового бунту проти нерелігійних батьків, зазначив експерт. На його думку, протистояння і конфлікти частіше трапляються між прибулими мусульманами і тими, хто не ідентифікує себе з жодною релігією.
Найбільші мусульманські громади в Європі − у Франції та Німеччині. Там переважають вихідці з Магрибу та етнічні турки відповідно. Різницею в історії взаємин цих країн з тими, звідки прибули мусульмани або їхні предки, німецький письменник і громадський діяч Ахмад фон Деннфер пояснює радикалізацію мусульман. Французькі, як і британські, мусульмани − вихідці з колишніх колоній, що нині живуть в метрополії. Вони більш схильні до радикальних дій і цим відрізняються від турків, що живуть у Німеччині.
Зараз у Німеччині вже друге покоління турків, народжених в цій країні і таких, що ідентифікують себе з нею. У 60−70-ті роки в європейські країни, які мали потребу в робочій силі, масово приїжджали громадяни Туреччини (в Німеччину), Пакистану (в Великобританію), північноафриканських держав (у Францію). Найбільш соціалізованими і толерантними, на думку Деннфера, є німецькі мусульмани турецького походження.
У Нідерландах, стверджує докторант Тілбурзького університету Роман Назаренко, радикалізм властивий не тільки мусульманам, але і християнам або тим, хто себе так називає. Голландія за кошти держбюджету здійснює мовлення на державних каналах. Мусульмани складають близько третини населення в деяких містах, в 128 населених пунктах побудовано 380 мечетей з мінаретами. Але кількість мечетей не позбавило країну від спалахів міжрелігійної ворожнечі, констатує Назаренко. Передача державою порожніх церков мусульманам провокує агресію тих, хто називає себе християнами. Напади на ультраправих активістів з боку радикальних мусульман і заклики місцевих націоналістів очистити Нідерланди від приїжджих мусульман і не допускати їх в країну надалі − такий був фон для міжрелігійного діалогу протягом майже 10 років. Назаренко визнав, що в Європі існує християнський екстремізм. «Хоча я сам християнин, я змушений це визнати», − сказав він.
В Україні мігранти-мусульмани діляться на дві умовні категорії. Це внутрішньо переміщені особи з непідконтрольних Києву територій, а також іноземці. За даними громадської ініціативи КримSOS, мусульмани складають близько половини з 22 тисяч кримчан, які були змушені переїхати на материк з анексованого півострова. Юрист ініціативи Вікторія Савчук зазначає, що їй невідомі факти ксенофобії щодо кримських татар.
− Поки як місцеве населення, так і представники влади на місцях, наприклад, у Києві і у Львові, розуміють, що кримські татари − братній народ, патріоти, які відстоюють цілісність і незалежність України, − сказала вона в коментарі Крим. Реалії.
Тим не менш, іноді виникають тертя між переселенцями, які сповідують Іслам, і деякими представниками місцевого населення. Найчастіше ці конфлікти спалахують на побутовому рівні внаслідок непорозуміння з боку місцевих жителів культурних і релігійних мусульманських традицій. Так, активіст волонтерського руху Таїса Гайда навела приклад такого конфлікту:
− Незабаром після анексії Криму на Вінниччину з півострова прибула група мусульман-салафітів, що відрізняються безкомпромісністю в дотриманні всіх норм релігії. На цьому підґрунті і виникли тертя з місцевими жителями, які переросли в бійку. У нас прийнято ходити в гості сім’ями і повагу виражати у вигляді пляшки (зі спиртним − КР). Мусульмани в гості малознайомих не запрошують, за один стіл чоловіки і жінки не сідають, алкоголь не п’ють. Наші це сприйняли як невдячність: мовляв, їх поселили, а вони в гості не запрошують і столи не накривають.
Наслідком конфлікту стало рішення місцевого сільського голови не продовжувати тимчасову прописку вимушеним переселенцям. Ситуацією зацікавилися представники Організації з безпеки і співробітництва в Європі, кримським татарам безкоштовно допомагають адвокати-добровольці.
Вихід із ситуації місцеві активісти бачать у просвітництві українців, у знайомстві з культурою та релігією сусідських народів. Вінницька міськрада влітку виділила комунальне приміщення під культурний центр кримських татар. Тепер будівлю потрібно відремонтувати. Таїса Гайда розраховує на просвітницьку роботу серед земляків. Саме знання про співгромадян-мусульман повинні згодом запобігти конфліктам.
Кримський правозахисник Енвер Кадиров вважає, що будь-який прояв ксенофобії ґрунтується на побутових конфліктах.
− Чи стане побутовий конфлікт міжрелігійним або міжнаціональним, залежить від позиції влади − дадуть розгорітися чи ні, − сказав він Крим. Реалії.
Україна з її невисоким рівнем життя не є привабливою для мігрантів, вони використовують її як тимчасовий притулок під час шляху до країн Євросоюзу. Серед нелегальних мігрантів, затриманих прикордонниками та поміщеними в центр державної міграційної служби в селищі Розсудів на Чернігівщині, вихідці з мусульманських країн в явній більшості.
− Те, що серед затриманих більшість мусульман − це факт, − сказав Крим. Реалії представник Чернігівського громадського комітету захисту прав людини Тухан Едієв. За його оцінками, під час перетину держкордону України з боку Білорусі та Росії в Чернігівській області серед недопущених в країну мусульмани складають близько половини.
