В Українському католицькому університеті у Львові 9 травня муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов взяв участь у конференції «Споглядання як шлях до внутрішнього світу», де виступив перед присутніми з доповіддю про споглядальні духовні практики в Ісламі.
— Мета конференції — пошук інструментів, за допомогою яких можна було б досягти примирення і духовного зцілення суспільства, і, на думку ініціаторів форуму, релігія в цьому плані розглядається як дуже ефективний і чи не єдиний інструмент, — розповів Саід Ісмагілов нашому кореспонденту.
На конференцію були запрошені священнослужителі та представники різних конфесій, в тому числі католицький священик,
Конференція була триденною, за цей час її учасники побували в Житомирі, Києві та Львові, і в кожному місті говорили про споглядальні духовні практики.
Зі слів шейха Саіда Ісмагілова, обговорювалися не просто питання духовних практик, а говорили про те, як ці практики можуть допомогти оздоровленню суспільства. «Аудиторія, найчастіше була греко- і римськокатолічна, в першу чергу — студенти католицьких світських університетів, а мусульмани були запрошені, щоб дізнатися точку зору Ісламу.
— Я виступив з доповіддю і розповів про споглядальні духовні практики в Ісламі, про те, як це існує і застосовується у мусульман. Ця тема відома в Ісламі давно — і вважається, що всі пророки Божі мали певні споглядальні духовні практики (про це, наприклад, свідчать перебування Мойсея на Синаї та Ісуса в пустелі). Також вважається, що споглядальні духовні практики — це крок до нового духовного пробудження, нового рівня: ще Пророк Мухаммед до того, як отримав Одкровення, щорічно усамітнювався в печері на горі Хіра за межами Мекки і знаходився там упродовж місяця Рамадан, проводячи час у роздумах про навколишній світ і про того, хто його створив. І це тривало до тих пір, поки за Божим повелінням не прийшов час, коли Пророк отримав Одкровення, — розповів Саід Ісмагілов.
Муфтій ДУМУ «Умма» звернув увагу учасників конференції на те, що Іслам рекомендує в якості одного з видів духовної практики — практику споглядальну, з’єднану з роздумами про велич, всемогутність, мудрість та любов Творця до своїх створінь, бо все суще, що створено, має користь для людини. Як приклад шейх нагадав про зміст третьої сури Священного Корану, де в аятах 190–192 йдеться про споглядальні духовні практики.
— Така практика найчастіше пов’язана з місяцем Рамадан, коли мусульмани постять і більше часу присвячують молитвам і роздумам, пояснив Саід Ісмагілов і нагадав, що мусульманські споглядальні духовні практики в основному складаються з трьох частин: хальва — усамітнення, зікр — згадка і сама’а — слухання.
В Ісламі сформувалось два основні підходи до цих духовних практик — класичний сунітський і суфійський підходи.
— Суфійський відрізняється тим, що там багато запозичень з інших релігій, і тому ці практики стали окремими — з молитовними танцями, піснями, зі зреченням від життя, з самотою і відлюництвом і так далі — тобто не такими, як їх практикував Пророк. Тобто, у суфіїв це перетворилося на крайній аскетизм з елементами чернецтва, а під
У класичному ж сунітському ісламі вважається, що духовне та інтелектуальне усамітнення від світу краще і вище фізичного відлюдництва — але це усамітнення не повинно бути постійним і практикувати його потрібно найчастіше під час посту в місяць Рамадан, — роз’яснив муфтій.
Розповів Саід Ісмагілов і про ще одну практиці — зікр, тобто про молитовну згадку імен та атрибутів Бога, яка також різниться у сунітів і суфіїв:
— У класичній сунітській традиції зікр, його норми і правила регламентовані і виконуються так, як це робив Пророк Мухаммед. У суфійських ж спільнотах існували особливі для кожного братства практики, які ставали обов’язковими і наділялися містичними якостями. Невтомна постійна молитва — зікр — має багато спільного з практиками православних монахів Синая і Афона, «Ісусовою молитвою»; також вона схожа на індійські
Також Саід Ісмагілов на прохання нашого кореспондента розповів і про суть третьої складової споглядальної практики — сама’а — слухання.
— Іслам — це дуже аудіальна релігія, в якій всі будується не на візуальних образах, а на аудіальних. У мусульман немає традиції фокусувати свою увагу на
Як розповів Саід Ісмагілов, під час конференції присутні дійшли висновку, що у Іслама і християнства в цьому питанні є багато спільного:
— Практично в споглядальних духовних практиках тими ж інструментами користується і християнство — молитви, слухання, згадка, усамітнення (з тією різницею, що у християн усамітнення прийняло форму чернецтва і аскетизму). Тобто, незважаючи на те, що існують і відмінності (кожен іде своїм шляхом) — є і багато спільного.
Довідка:
Лоренс Фрімен (англ. Laurence Freeman) — католицький священик,
