«Кожне покоління кримських татар страждає від російських нелюдів — але ми завжди повертаємося додому»

«Кожне покоління кримських татар страждає від російських нелюдів — але ми завжди повертаємося додому»
«Кримська родина — Qırım ailesi». Святковий концерт
«Кожне покоління кримських татар страждає від російських нелюдів — але ми завжди повертаємося додому»
Урочистості з нагоди початку нового навчального року в «Кримська родина — Qırım ailesi»
Джерело: фейсбук
«Кожне покоління кримських татар страждає від російських нелюдів — але ми завжди повертаємося додому»
«Кожне покоління кримських татар страждає від російських нелюдів — але ми завжди повертаємося додому»
22.05.2023
Оцініть статтю: 
(47 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

У 2014 році, коли український Крим окупували російські загарбники, чимало представників корінного народу, кримських татар, мусили виїхати за межі півострова, адже залишитися для людей з активною патріотичною, проукраїнською позицією означало наразити себе та близьких на реальну небезпеку. Тоді на материку й було створено громадську організацію «Кримська родина. Qırım ailesi» з метою збереження та розвитку кримськотатарської мови, музично-культурних традицій переселенців із Криму, а також популяризації культурної спадщини Криму в українському суспільстві. Згодом ГО стала повноцінним освітньо-культурним центром.

На сайті добродійного фонду Zagoriy Foundation засновниця «Qırım ailesi» Аніфе Куртсеїтова розповідає про історію створення освітнього центру та його роботу.

Тоді, у 2014-му, Аніфе почала на вихідних навчати дітей вимушених переселенців з окупованого півострова кримськотатарської мови. Згодом з недільної школи ініціатива виросла в освітньо-культурний центр кримськотатарської культури. Безплатне приміщення для занять надали в київській школі № 165, а пізніше — в державній організації «Кримський дім».

«Завдяки нашим викладачам ми створили свій вокально-танцювальний ансамбль. Ніхто з дітей раніше не співав, не танцював, але вони всього навчилися. Декілька років поспіль ми їздили виступати в Туреччину та в інші країни, відвідали багато конкурсів по Україні й часто посідали призові місця. Та головне — ми показували, яка багата та прекрасна кримськотатарська культура», — розповідає засновниця.

Освітньо-культурний центр у перші роки діяльности відвідувало понад 100 дітей: п’ять груп для учасників віком від 4 до 18 років. Працювали класи з історії Криму, національної вишивки, музики, мови, танцю — сім різних гуртків. Заняття були й залишаються для дітей безплатними.

Як згадує Аніфе Куртсеїтова, викладачі спершу працювали як волонтери, але згодом «Кримську родину» стали підтримувати Посольство Туреччини та добродійні організації — завдяки цьому з’явилася можливість виплачувати педагогам невеликі гонорари за роботу. 

У команді «Кримської родини» є молодий талановитий історик Бекір Аблаєв, який, до речі, ще й письменник, автором багатьох книг, що 2019 року отримав диплом лавреата Премії Кабінету Міністрів України та нагрудний знак за особливі досягнення молоді в розвитку України. Кримськотатарського танцю вчать хореографи Гульнара Савенко, Саніє Кастемірова, Феріде та Діана Емінови. Про історію музики та кримськотатарські пісні розповідає талановитий акордеоніст, переможець музичних конкурсів і лавреат кількох премій Джеміль Комурджі, а кримськотатарську мову викладають Ельміра Куртмоллаєва та Мамуре Чабанова. Курси національної вишивки «Örnek» викладає Ніяра Кадирова.

Як зауважує Аніфе Куртсеїтова, на уроках історії в українських школах у 7-му класі є невеликий розділ про історію Криму та кримських татар, але часто-густо вчителі не досить добре знають історію півострова. На одному з таких уроків її донька декілька разів підводила руку та допомагала вчительці пояснити ці теми. Зрештою команда «Кримської родини» вирішила розповісти історію Кримського півострову не тільки дітям, а й дорослим — для цього викладачі центру разом з істориками створили підручник та записали 16 відео з лекціями про кримськотатарські мистецтво, літературу, музику тощо. Ідею підтримав Український культурний фонд. 

Два роки тому посібник з історії Криму переклали та видали англійською, триває робота над турецьким виданням. Також хочуть зробити додатковий наклад українською мовою. 

А ще у «Кримській родині» розробили робочі зошити й підручники для вивчення кримськотатарської мови з правописом латинкою (радянська влада це забороняла): для початківців і для середнього рівня знань. Викладачам центру знадобився рік, щоб їх підготувати. Організацію підтримали Посольство Канади в Україні й тодішній Постійний представник Президента України в Автономній республіці Крим Антон Кориневич. 

За тиждень перед повномасштабним російським вторгненням команда «Кримської родини» надіслала макети для друку до київської типографії, але готові примірники зошитів і підручників змогли отримати аж за пів року — їх передали до Туреччини. У березні 2023-го виповнився рік, як Аніфе з кримськотатарськими родинами мусила виїхати в цю країну, оселившись у місті Ескішехір. Там живе найбільша в Туреччині кримськотатарська діаспора — нащадки перших хвиль еміграції. Тепер до них додалися біженці з України, зокрема близько 300 кримських татар. Аніфе активно співпрацює з міграційною службою Туреччини, що мало не щодня приймає біженців.

«Мені передали інформацію, що у росіян є окремий лист кримських татар, — каже вона. — Якщо вони захоплять Київ, ці кримські татари будуть просто вбиті. Моє ім’я там теж є. Тому сказали негайно виїжджати з усіма, хоча б до Львова. Там формували евакуаційні групи».

Не вважаючи на це все, «Кримська родина» тут працює дуже потужно. 

«Ми знову створювали умови з нуля, працювали цілодобово, аби наші діти були зайняті та попри все – розвивалися в рідному середовищі», — розповідає Аніфе.

За останній рік команді вдалося допрацювати програми своїх занять, випустили онлайн-уроки. Заняття проводять щодня, їх почали відвідувати місцеві кримські татари. Також активісти щотижня організують мистецькі та культурні заходи, де розповідають про Україну.

«Як і у 2014 році, наші діти знову отримали стрес від переселення. Проте тепер вони в незнайомому місці без одного з батьків — чоловіки в нас переважно військові, вони не бачились з рідними вже понад рік. На жаль, серед „Кримської родини“ є загиблі та зниклі безвісти. Влітку я возила 14-річного хлопчика на поховання тата до Києва. Його мама має другу маленьку дитину, яка тоді дуже хворіла», — ділиться Аніфе.

Та як не складно, засновниця «Кримської родини» працює далі та допомагає іншим родинам кримських татар. Аніфе та вся команда впевнені, що колись вони зможуть повернутися до українського Криму разом з дітьми, й там відбудовуватимуть національні школи та мистецькі центри:

«Кожне покоління кримських татар страждає від російських нелюдів — але ми завжди повертаємося додому».

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.