Незалежний журналіст, політемігрант Айдос Садиков — про повстання в Казахстані

Незалежний журналіст, політемігрант Айдос Садиков — про повстання в Казахстані
Айдос Садиков коротко простежив хроніку протестів та відповів на питання
Незалежний журналіст, політемігрант Айдос Садиков — про повстання в Казахстані
Події в Казахстані залишаються в центрі уваги світової спільноти
Незалежний журналіст, політемігрант Айдос Садиков — про повстання в Казахстані
Незалежний журналіст, політемігрант Айдос Садиков — про повстання в Казахстані
12.01.2022
Оцініть статтю: 
(143 оцінки)
Власкор
Зображення користувача Власкор.

Події в Казахстані залишаються в центрі уваги світової спільноти від початку цього року. Протести у країні жорстоко придушено: президент наказав стріляти у протестувальників на ураження. До Казахстану введено військовий контингент так званих миротворців ОДКБ. Ситуацію висвітлює багато ЗМІ, але інформація часто суперечлива й неоднозначна. Правдивої картини подій катастрофічно бракує, бо Казахстан практично відрізаний від світу: там вимкнули інтернет, мобільний зв’язок працює з перебоями.

В ексклюзивному коментарі для «Іслам в Україні» журналіст інтернет-видання БАСЕ (БӘСЕ), політемігрант Айдос Садиков коротко простежив хроніку протестів та відповів на питання, чи були вимоги протестувальників від початку суто економічні, і чому влада так жорстоко відреагувала на мирні мітинги.

Айдос Садиков: Спершу 2 січня 2022 року на мітинги вийшла Мангиста́уська область. Першим повстало місто Жанаозен, де вийшли тисячі людей, повстав обласний центр, Актау, потім повстали всі п’ять райцентрів области: Шетпе, Бейнеу, Курик, Форт-Шевченко та Мангистау. До кінця дня почала вставати сусідня Атирауська область, а потім мітинги перекинулися на західні області, на Актобе (Актюбінська область), де не просто люди вийшли на масові мітинги, а й зупинилися всі промислові підприємства. Зауважу, що скрізь на заході зупинилися підприємства, страйкували всі заводи — це був такий масовий протест. Весь західний Казахстан повстав 2–3 січня, а 4 й 5 січня вже повстала решта регіонів. 5-го повстало в Північноказахстанській області місто Петропавловськ. Таким чином, повстав увесь Казахстан, відсотків 80 районних центрів і селищ районного значення. І це була справді велика народна революція. Майдани стояли цілодобово. Попри дикий мороз стояв західний Казахстан, чотири обласні центри та багато районних центрів стояли цілодобово. Палили вогнища. Наприклад, в Актобе був мороз до мінус 20, і люди стояли на майдані.

Спершу влада намагалася погасити протести поступками. Тобто початкові вимоги мангистаусців щодо зниження цін на газ від 120 до 50 тенге, тобто від 25 центів до 12 центів за літр у перерахунку — цю вимогу влада на другий день виконала, спочатку знизивши ціну до 85 тенге, а потім і до 50.

Кор.: Але потім люди вимагали не лише зниження цін на газ — вони вимагали зміни режиму.

А. С.: Так, такі вимоги були. Після зниження цін на газ влада відреагувала й на заклики, що лунали звідусісль: «Шал, кет!» («Старий, іди!»), «Назарбаєв, іди геть разом зі своїми родичами!» — таким чином люди вимагали зміни режиму. Токаєв (президент Казахстану. — Ред.) вийшов із заявами про те, що бере повноваження Секретаря Ради безпеки. Це свідчить, що Назарбаєв віддав свої останні повноваження Токаєву. Потім з’явилися «вкиди», що нібито заарештовано й затримано його (Назарбаєва. — Ред.) племінників, і нібито вся його кліка втекла з країни літаками. Звісно, це була неправдива інформація. Назарбаєви нікуди не пішли. Ці вкиди були ще однією спробою знизити градус протестів, переконати мітингувальників у тому, що їхні вимоги виконано, що Назарбаєв пішов і нинішній президент — Токаєв, а до нього «у вас претензій немає, бо нічого такого він ще не зробив».

Це був великий організований фейк, і протягом двох днів мені довелося пояснювати в етері багатьох каналів, чому і для чого це відбувається. Я від самого початку не вірив, що Токаєву, за яким нікого немає — ні кланів, ні багатих родичів, нічого, ніякого впливу, — вдалося це зробити (взяти всю повноту влади. — Ред.).

Потім влада, розуміючи, що не впорається з протестами, які реально ведуть до того, що можновладцям справді доведеться втекти з країни, чинять таке: вони організовують заворушення.

Кор.: Яка ваша думка, чи має стосунок ФСБ РФ до організації погромів і мародерства?

А. С.: Авжеж! ФСБ — це орган-куратор Комітету національної безпеки. І я думаю, що ці операції — і «зачистка», й розстріли в Алмати — це все нагадує почерк Путіна у Волгодонську, провокації проти чеченців, коли вони звинуватили їх у тероризмі наприкінці 90-х — початку 2000-х. Це все дуже схоже на те, як дискредитують процес, як подати цілому світові та цілому народові, що те, що ці події — це насправді не мирні мітинги, а «атаки бойовиків», що насправді протестувальники — це «мародери, хулігани, терористи, екстремісти». Наприклад, атаки на акимати вчинили провладні бойовики. Ми маємо записи з місць із заявами мирних мітингувальників, що це робили провокатори, які влізли в їхні лави, намагалися повести за собою людей. Наприклад, так було в Актобе: провокатори намагалися повести людей в атаку на акимат, а коли це не вдалося, вони пішли самі. І там поліція розступилася: пропустила їх і знову зімкнула лави. Камери знімали, як заходять провокатори — і це пустили в ефір, розумієте? Те саме вони (влада. — Ред.) зробили в Алмати, тільки масштабніше, бо Алмати — велике, величезне місто: вони випустили кримінальних злочинців, щоб ті своїми діями створювали непривабливий імідж протестувальників.

І після цього вимикають інтернет і мобільний зв'язок, і починаються масові розстріли мирних мітингувальників. Відеодокази — записи жорстоких сцен розстрілів — у нас є на Telegram-каналі БАСЕ.

Але Токаєв розуміє, що казахстанська поліція та військові ненадійні, бо силовики масово переходять на бік народу, і тоді він звертається за допомогою до Путіна і просить ввести війська ОДКБ до Казахстану. І ці війська терміново прилітають до Казахстану — вони, очевидно, вже стояли напоготові — для придушення народної казахської революції.

Кор.: На ваш погляд, чому була така миттєва реакція, і чим пояснити те, що Росія, яка сім років звинувачує українську владу у війні з власним народом, з таким поспіхом підтримує владу Казахстану, що справді почала війну зі своїми громадянами?

А. С.: Російські війська вже на початку протестів були готові. Росія знала, що протести можуть зайти дуже далеко в невигідному для Росії напрямі. Росія чудово розуміла, що кожен день зволікання загрожуватиме тим, що режим у Казахстані просто зметуть. Тож Путін ухвалив рішення про введення військ у Казахстан, ігноруючи всі потрібні процедури. Йому було важливо, щоб владу зберегли ті, хто є єдина його опора.

Кор.: Путін боявся втратити союзника в особі нинішньої влади Казахстану чи він більше прагне поглинання Казахстану Росією?

А. С.: В ідеалі Путін бачить поглинання, але чудово розуміє, що тепер заявити про входження Казахстану до складу Росії означає викликати національно-визвольну війну. До цієї мети він просуватиметься іншими шляхами, не прямо. Це відбуватиметься в завуальованій формі, щоб народ Казахстану міг обманутися та не зрозуміти, що відбувається окупація та поглинання, а думав, що це нібито на користь Казахстану. Як озвучують сьогодні: «боротьба з тероризмом», «боротьба з екстремізмом» тощо.

Кор.: А як народ Казахстану сприйняв введення так званих миротворців?

А. С.: Народ на сто відсотків сприйняв негативно, крім окремих осіб, що спочатку висловлювалися за союз із Росією.

Кор.: Тепер влада Казахстану повідомляє про «нормалізацію ситуації», відсутність протестів — чи це так? Що знаєте ви від земляків із Казахстану?

А. С.: З ночі 5 січня інтернет у Казахстані вимкнено, часом на пару годин його вмикають, і за цей час нам люди встигають переслати якусь нову інформацію про те, що відбувається.

Щодо самих протестів — майдан тримався в Жанаозені та Актау до 13:10 8 січня, коли його розпустили самі протестувальники. Вони розуміли, що почнеться розстріл і розправи: влада почала по одному затримувати лідерів протесту. Когось з активістів влада, перед тим встигнувши «зламати» чи «купити», повертала на місця протестів — і ці люди, виступаючи на мітингах, казали: «Ми перемогли, ми газ отримали, Назарбаєв утік — розходьмося!» І ось останній майдан у Жанаозені 8 січня розійшовся… Тобто, Жанаозен — місто, що розпочало протести, їх формально й закінчило.

Кор.: З публікацій світових ЗМІ склалося враження, що як такого штабу опору, одного лідера протестів у країні не було, і мітинги не мали координації, були стихійні та неузгоджені.

А. С.: Ви не зовсім праві. Українцям важко пояснити те, що відбувається в Казахстані, адже в Україні завжди була відносна демократія та свобода. У Казахстані все відбувається, і [, зокрема,] протести інакше — там це відбувається хвилями. Наприклад, як у 2016 році, коли були земельні мітинги по всьому Казахстані… Тобто повстає одне місто, за ним друге, і помалу повстає ціла країна, і лідери перебувають на місцях. Ті люди, що розпочинають протест, перебувають у кожному місті, в кожному райцентрі, в кожному селі. Тож казати, що лідерів нема — неправильно. А щодо єдиного лідера — так, цього нема. Кожна група, кожне місто діяло автономно. Процес консолідації, створення коаліції мали відбутися вже на наступній стадії. Координаційну раду, що підіймала б людей, удалося б створити трохи пізніше — якби не сталися ці масові розстріли. В іншому разі координаційна рада вже до 8 січня могла б отримати повноваження вести переговори з чинним урядом і взяти на себе функції влади, але цього не сталося.

І ще один момент. Треба брати до уваги «вкиди» від деяких діячів із-за кордону, які намагалися привласнити лаври лідерів і заявляли, що ці всі протести організували — це абсолютна брехня. Люди, що нині сидять за кордоном, колишні назарбаївські чиновники, які заявляють, що це нібито вони організували протести — вони лише дискредитують увесь процес. 

Кор.: Влада Казахстану заявляє, що протести організовані та координовані ЦРУ…

А. С.: Це абсурд! Яке ЦРУ? Це — народний протест! Я чудово знаю людей, що очолили протест на місцях. Вони там багато років, вони виходили багато разів. То були локальні виходи, то були страйки, що тривали тижнями. Були періоди — січень, лютий, середина березня минулого року, — коли відбулася хвиля страйків у західному Казахстані. Потім був період від кінця червня до середини серпня — це були безперестанні страйки. Тобто невдоволення поступово зростало, процес ішов, і врешті-решт люди зрозуміли, що треба виходити,  не зважаючи на репресії та «посадки»: «Вийдемо всі, хто не прийшов — той не чоловік»… Якщо ви звернули увагу, більшість мітингувальників — це були чоловіки, там жінок було мало.

Кор.: Масові розстріли змусили людей піти з майданів, та чи це означає, що протести остаточно придушено, що вони припинилися, людей удалося вгамувати? Чи репресії просто загнали боротьбу в підпілля? І чи не побачимо ми, що введеним ОДКБ «миротворцям» доведеться боронитися від партизанів?

А. С.: Я можу тепер, звичайно, як деякі люди, що вміють привернути до себе увагу, кричати, що зараз всі візьмуть до рук зброю, почнеться війна й ми переможемо». Але треба зрозуміти, які склалися умови. Усі дороги, всі в’їзди до міст блоковані блокпостами, вимкнено інтернет, триває «зачистка». Ще раз наголошу — зачистка активістів, учасників протестів. Жорстока зачистка! Убивства, тортури... Тож нині рано казати, що завтра народ повстане й вижене Путіна (т. зв. миротворців ОДКБ. — Ред.). Іде війна проти нашого народу, і в будь-якій війні є період тиші.

Важко сказати, яку форму набуде протест. Наше завдання — вести інформаційну боротьбу з путінсько-назарбаївським режимом. До речі, українці та киргизи найбільше допомагають нам в інформаційній війні з цим режимом. Але я певен, що боротьба не скінчилася. Боротьба за незалежність, за зміну диктаторського пропутінського режиму триватиме — сто відсотків.

Кор: Чи не вийде так, що влада, аби заспокоїти бунти, зробить «зміну декорацій», заміну осіб, що керуватимуться тими самими методами у внутрішній та в зовнішній політиці…

А. С.: Вони й намагалися це зробити, показати, що Назарбаєви втекли, і тепер об’єднаймося навколо Токаєва — він «гарний хлопець», дослухається до народу, поступається: дає газ у будинки, йде на переговори… Але народ уже зрозумів, що ці всі люди, що у владі — вони всі є злочинці. Ця кліка має піти.

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.