Практично про кожного героя моєї книги можна писати окрему книгу, — Михайло Якубович про монографію «Від Майдану до АТО…»

Практично про кожного героя моєї книги можна писати окрему книгу, — Михайло Якубович про монографію «Від Майдану до АТО…»
Михайло Якубович розповів про своє видання, в якому він відобразив долю мусульман, що захищають інтереси України
19.07.2017
Оцініть статтю: 
(329 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

11 липня в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ» відбулась презентація книги «Від Майдану до АТО: українські мусульмани в умовах військово-політичної кризи 2013–2016 років» відомого українського сходознавця Михайла Якубовича.

У зв’язку з цим автора монографії запросили до студії «Громадського радіо», де науковець розповів, чому саме обрав таку тему та чиї історії досліджував.

Чому ви вирішили написати саме на цю тематику?

— Я тривалий час займаюся дослідженням Ісламу в Україні. Події 2013–2017 років (Євромайдан, окупація Криму, АТО) істотно вплинули на ситуацію в мусульманських громадах, адже не менше половини з них мешкає в Криму і на окупованих територіях Донбасу. Вони стали заручниками цих подій: хтось мігрував, хтось зайняв іншу позицію. Мене цікавили реакції ісламської громади. Постало питання конкретно перед мусульманами-українцями, як бути далі, як реагувати. Дуже часто це були громадянські реакції без ангажування в релігію як таку. Проте для багатьох це було все ж релігійне рішення, тому я вирішив зробити невелике релігійне дослідження, яке відстежить долю цих мусульман та ті мотиви, які керували ними в участі, наприклад, у подіях Євромайдану, блокаді Криму, службі в ЗСУ.

Тобто йдеться про мусульман, які є етнічними українцями?

— У моїй книзі найбільше фігурують історії українців та кримських татар. Чому так? Тому що це були найбільш натуралізовані мусульмани, ті, хто тут народився, хто вважав Україну своєю Батьківщиною. Окремі теми — це іноземці, які приїхали в Україну і долучилися до проукраїнських сил уже після війни, зокрема кавказці, та українці, які перейшли в Іслам. Це люди, які мають спільні з представниками інших віросповідань погляди на багато речей, зокрема громадянську солідарність, але перед ними як носіями гібридної ідентичності поставало питання, чи доречно з точки зору Ісламу брати участь у війні.

Чиї історії ви досліджували?

— Було кілька цільових груп: кримчани, які залишилися в окупованому Криму; мусульмани, які брали участь в АТО з 2014 року. Це Ольга Башей, Аміна Окуєва та Адам Осмаєв, Олександр Вітер, Микола Силич.

Наскільки активними були мусульмани під час подій Революції Гідності?

— Зараз у нас є багато оцінок цього явища. Від націонал-романтичних до скептичних, більш виважених. На Майдані багато людей були конкретно за щось своє. Хто були ці мусульмани? Це були українські послідовники Ісламу, які так, як й інші українці, бажали змін в країні. Вони боролися за справедливість, проти корупції. Друга група — це кримські татари. Ще з початку 90-х років вони робили ставку на підтримку в Києві демократичних сил.

Яким чином ці історії представлені в книзі?

— Зараз багато книг про війну пишуться з подробицями військових баталій. Мене цікавив внутрішній світ людей, що ними керувало. Я не наводжу біографій кожної людини. Є розкручені медійні постаті, які не потребували біографічних даних, інші потребували, але я показував саме дії, заяви, позиції. Практично про кожного героя моєї книги можна писати окрему книгу.

Батальйон Джохара Дудаєва ви теж досліджували?

— Так, я досліджував, але багато людей приховуються за псевдонімами, вони надають мотивацію, але конкретика — це закрита інформація. Якби дослідник її оприлюднив, це була би знахідка для спецслужб сусідньої країни.

Які історії вам розповідали кримчани, які залишилися в Криму?

— Мене цікавили ті кримчани, які були активними прихожанами мечетей. Це релігійні люди, які мають хорошу освіту, можуть дати виважену оцінку подіям. Я намагався дізнатись, яка ситуація в мечетях Криму, як змінилася тональність проповідей, про що говорять, цим цікавляться, про що не говорять, як оцінюють ситуацію в громадах.

Ми знаємо про випадки, коли мусульман затримували в мечетях, коли знімали їхні відбитки пальців.

— Я пишу про це. В 2014–2015 роках таких випадків було багато, потім Росія виробила певну позицію. Вони почали працювати або по-тихому, або підв’язувати все під «Хізб ут-Тахрір».

Чи присутні військові капелани-імами в зоні АТО?

— Так. Мусульмани налагодили роботу. Це, переважно, постачання халяльного харчування, забезпечення п’ятничних богослужінь. Траплялися випадки одруження мусульманина-бійця. Виконувалися необхідні ритуали із загиблими мусульманами.

Чи спілкувалися ви з мусульманами, які опинилися на тому боці конфлікту?

— Так. Я з перших днів війни мав контакти з деякими своїми приятелями, які опинилися в глибокому тилу. Мені розповідали, як відбуваються події. Один з бійців підтримує контакти з мусульманином, який зайняв протилежну позицію. Він мені показував деякі елементи свого листування. Релігійної мотивації там не було, там була російська мотивація. У мусульман на Донбасі була втрачена релігійна ідентичність.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Олена Бадюк

Джерело: Громадське Радіо 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.