«Справа 26 лютого»: в чому винен Чийгоз?

Будь-яке судове засідання, як і процес у «справі 26 лютого», в повному обсязі не бачить ніхто, крім безпосередніх учасників. За кадром залишається маса правових і моральних нюансів, про які повідав адвокат Ахтема Чийгоза, російський правозахисник і громадський діяч Микола Полозов, що взяв участь у програмі «Кримське питання» з Айдером Муждабаєвим на телеканалі ATR. Ми в свою чергу знайомимо з ними наших читачів.
 
Три дні «на волі»
 
Ось, наприклад, що розповів правозахисник про останнє засідання у «справі 26 лютого».
 
− В якийсь момент судове слідство зупинилося саме собою і суд вирішив повернути справу прокурору для усунення нібито якихось недоліків. Вони чомусь превалюють зі сторони обвинувачення: необхідно збільшити кількість потерпілих, точно встановити заподіяну їм шкоду. Там є різниця між тими потерпілими, які в матеріалах справи, і тими, які в обвинувальному висновку. Поклонська («прокурор» Республіки Крим, − ред.) подала скаргу, щоб, мабуть, показати, що суд і прокуратура в Криму незалежні один від одного, що, на мій погляд, є маячнею, адже всі вони диригуються з Кремля.
 
Ми подали свою скаргу, оскільки вважаємо, що якщо справу неможливо закрити, тоді потрібно чітко встановити, в чому винен Чийгоз та інші?
 
По суті, розгляду справи не було. Це пов'язано з тим, що запобіжний захід у Чийгоза був до 8 березня, а засідання проходило 11-го. Тобто три дні він повинен був бути на волі. І одна з суддів Верховного суду Криму, прізвище Редько, в позасудовому порядку, з порушенням процедури, встановленої не тільки в Росії, але і передбаченої статтею №5 Європейської конвенції про захист прав людини, взяла й одноосібно продовжила запобіжний захід без участі самого Чийгоза, Дегерменджі, Асанова та інших, − розповів Микола Полозов.
 
За словами правозахисника, в російському КПК є винятки, наприклад, коли людина оголошена в міжнародний розшук, але навіть у такому випадку суд повинен проводити засідання у присутності адвоката.
 
А судді хто?
 
Відомо, що судом у «справі 26 лютого» займаються люди, які перейшли з української судової системи, і у цій ситуації є цікавий юридичний аспект.
 
− Всі судді, які працювали в Апеляційному суді Автономної Республіки Крим, у тому ж складі стали суддями Російської Федерації. Причому у багатьох з них українське громадянство, від якого вони не відмовлялися. Згідно із законом про статус суддів РФ, у стража феміди не може бути два громадянства. Тобто рішення, які вони ухвалюють, незаконні.
 
На останньому своєму судовому засіданні я піднімав питання, чи є громадянином України суддя Редько, яка ухвалювала ці незаконні рішення. У відповідь − опущений погляд, мовчання, а судді переходять на вереск: «навіщо ви переходите на політику», − повідав правозахисник.
 
Подвійне громадянство у судді − це питання права, але в Росії в речах, де є політика, правове поле деформовано до ступеня невпізнання, зазначив Полозов.
 
Суд за етнічною ознакою
 
Микола Полозов, розмірковуючи про «справу 26 лютого», заявив про «повернення до стандартів нацистської Німеччини».
 
− На весь Крим один ізолятор, абсолютно переповнений, жахливий навіть за російськими мірками. Бутирка в порівнянні з ним − санаторій. Я не кажу про побутові умови, просто перенаселеність і тиск, тюремникам теж треба вислужуватися. Ахтем говорив, що в перші місяці перебування там на нього дуже тиснули, аж до того, що були підстави побоюватися за своє життя. Багато людей, що знаходяться всередині в'язниці, допомагали морально і навіть захищали його. Причому це не кримські татари, а етнічні українці, росіяни. Всі розуміють, за що він там сидить, за яких підстав, хто його посадив. Характер у нього мужній, зламати його за цей рік не вдалося, я думаю, що не вдасться і надалі.
 
Але разом з тим треба розуміти, що тиск, який чиниться в цілому на народ (а він гігантський, такого зі сталінських часів не було), у в’язниці удесятеряються.
 
Інші хлопці теж тримаються, і це робить їм честь. Зрозуміло, що вони потрапили в «заміс», тому що жодного злочину, звичайно, немає. Як можна судити за етнічною ознакою: всі потерпілі − російськомовні, всі злочинці − кримські татари?
 
Суд у справі Чийгоза вже припинений, зараз йдуть обговорення скарги прокурора і т. д. Якщо його повернуть в попереднє дослідування, можуть ще рік розслідувати, а за цей час можна зробити все, що завгодно. Цей цикл поки не запущений, справа на стадії повернення в прокуратуру. Але врешті-решт, що їм заважає, хто їх зупинить? Ахтем та інші хлопці відсиділи вже більше року у в'язниці, і ніщо їм не заважає взяти і запустити процес ще на рік. Це досвід «болотної справи», який передається з Москви до Криму. Вони вже встановили преюдицію, тобто той факт, що масові заворушення були, і винесли кілька вироків у «справі 26 лютого» з покараннями, непов'язаними з позбавленням волі.
 
Синергізування справ про визнання Меджлісу екстремістським і «26 лютого» призведе до того, що буде не один масовий процес, а розтягнута у часі низка процесів, об'єднаних однією канвою, − розповів адвокат.
 
Путін не назавжди
 
Усі судові дії щодо кримськотатарських активістів Микола Полозов вважає частиною «завдання в рамках приборкання Криму».
 
− Я переконаний і сподіваюся, що масові репресії в сучасному світі не можливі. Це було б занадто. Разом з тим застосовуються точкові репресії. Путін не закочує сто тисяч осіб в теплушки і не відправляє до Сибіру. Він вибирає найбільш непримиренних, найбільш пасіонарних і намагається або видавити їх за межі Криму, тобто вигнати з Батьківщини, або посадити, або знищити. І залякати інших, щоб вони просто боялися виходити з будинків, − заявив Полозов.
 
За його словами, кримським татарам потрібно продовжувати боротьбу і «витерпіти це». Адвокат зазначив, що історія кримськотатарського народу дуже трагічна, і ХХ століття залишило глибокі рани.
 
− Путін не назавжди, це треба пам'ятати. Рано чи пізно Крим буде вільним, і кримські татари зможуть щасливо жити в своєму будинку, − сказав правозахисник.