Журналістка, керівник радіо Hayat, член Меджлісу кримськотатарського народу Гаяна Юксель та історик, координатор Таврійської гуманітарної платформи Андрій Іванець в інтерв’ю журналісту радіо Hayat Олександру Вороніну розповіли про розвиток українсько-кримськотатарської дружби.
Стенограму радіопередачі розміщено на сайті QHA.
Як нагадує медіа, раніше в Чернігівській області було відкрито пам’ятний знак на честь українсько-кримськотатарського братерства під час Конотопської битви, де зустрілись український гетьман Іван Виговський та кримський хан Мехмед Гірей IV.
Андрій Іванець: 26 липня ми разом з пані Гаяною були в Чернігівській області на дуже важливому місці в нашій історії. 358 років тому об’єднані війська гетьмана Івана Виговського та його союзника хана Мехмеда IV Гірея перемогли сили російських загарбників. Це приклад того, коли меншими силами був відбитий напад агресивного сусіда, який хотів підкорити Україну. Ця історична пам’ять цікава з точки зору військового мистецтва, але для нас вона розкриває ще й важливий ракурс кримськотатарсько-українського військового братерства у захисті України.
Сьогодні, на жаль, ми знову переживаємо такі часи. Саме тому за нашою громадською ініціативою на кошти суспільства на тому місці було встановлено пам’ятний знак.
Гаяно-ханум, що Вас найбільше вразило під час поїздки на честь відкриття пам’ятного знаку?
Гаяна Юксель: Найбільше вразила та теплота і щирість, з якою нас зустрічали. До цього ми були на заходах 26 липня в Чернігівській області, які проходять там щорічно і присвячені Конотопській битві. Останні роки у цих заходах брали участь і представники кримських татар, зокрема й Меджлісу. Минулоріч там був Різа Шевкієв, цього року делегацію розширили — ми поїхали туди з головою Меджлісу Рефатом Чубаровим.
Господарі підготувалися на найвищому рівні. Нас зустріли керівники району, підготували цілий захід, на якому, що дуже приємно, місцеві поети читали вірші кримськотатарських авторів, звучали пісні кримськотатарською мовою, зокрема був виконаний і наш гімн.
У кінці дня, коли ми вже їхали, було дуже приємно почути, що глава Ічнянського району висловив надію, що наша дружба буде розвиватися і далі.
Андрій Іванець: До речі, відтепер у селі Крупичполе вирішили приурочити відзначення Дня села саме до дати встановлення того пам’ятного знаку.
Місцевий громадський діяч Микола Череп так перейнявся цією ідеєю, що навіть очолив рух ічнянців, які зацікавлені у розвитку відносин українців і кримських татар, і на початку вересня вони офіційно зареєстрували Ічнянське районне товариство українсько-кримськотатарської дружби «Берлик-єдність». Його мета — сприяти взаємодії українського та кримськотатарського народів, сприяти пізнанню кримськотатарської культури, історії. І для нас, кримчан, це дуже позитивний момент. Ми раді, що є взаємодія між кримськими татарами та іншими громадянами України не тільки на рівні політичного істеблішменту.
Чи є перспектива, що ця організація з місцевої перетвориться на регіональну чи навіть всеукраїнську?
Андрій Іванець: Я настільки наперед забігати не можу, але скажу, що членами організації вже стали близько 100 людей. Здавалось б — де Ічнянський район, а де Крим, але зацікавленість і бажання людей рухатися в цьому напрямку є.
Можливо, причина не тільки в історичних паралелях, а ще й в тому, що українці відчувають, в яких умовах зараз перебуває корінний народ, переживаючи окупацію, і тим самим висловлюють солідарність.
Андрій Іванець: Саме так, українське громадянське суспільство почало рухатися в цьому напрямку, незважаючи на те, що частина наших громадян виховувалася в радянських школах, де не вивчали Конотопську битву. Тобто у людей старшого покоління є дефіцит знань з історії кримських татар, який потрібно компенсувати.
Коли ми перебували в районі, нам розповідали цікаві речі, наприклад, що ще декілька років тому в Ічні видали книжку Асана Сабрі Айвазова, нашого кримськотатарського письменника.
Гаяна Юксель: Я б хотіла додати, що в радянській школі не просто не вивчалась Конотопська битва, всім насаджували стійкі стереотипи щодо нашого історичного минулого. Наприклад, ми знали, що українці і кримські татари — два народи, що постійно ворогували, чиї стосунки формувалися на основі работоргівлі, військових набігів, постійних політичних і військових протистоянь. Але насправді наша історія сповнена співробітництва, дружби, допомоги, і в цьому контексті сам приклад Конотопської битви дуже показовий.
На жаль, вітчизняна історія переповнена білими плямами — нам не казали про Голодомор, про Депортацію кримських татар, про Конотопську битву тощо. Чи можливо, щоб про цю битву видавалася не тільки історична література, а й художня, і щоб була зроблена якась екранізація цих подій?
Андрій Іванець: Саме у процесі нашої діяльності в Ічнянському районі виникла ідея створити на рівні держави організаційний комітет з відзначення 360-річчя Конотопської перемоги. Якщо такий оргкомітет буде створений, то в рамках підготовки до цього ювілею потрібно буде облагородити те місце, де ми встановили пам’ятний камінь, та встановити на місці загибелі кримськотатарських воїнів якусь пам’ятну споруду. І зняти до цієї дати якісь твори аудіовізуального мистецтва.
Я ще хотів би відзначити, що Таврійська гуманітарна платформа в 2013 році випустила роботу про українсько-кримськотатарський союз революційного часу, про його невідомі сторінки. Вона була помічена, і нам як авторам цієї роботи вручили премію Гаспринського. Цього року ми продовжуємо цю тему та проведемо кілька публічних діалогів про кримськотатарську революцію.
Що намічено зробити в подальшому для зміцнення дружби між українцями та кримськотатарським народом?
Андрій Іванець: На якій базі виникає взаємодія? На базі спільних інтересів і знань один про одного. Спільний інтерес у нас полягає у відновлені територіальної цілісності та звільненні Криму від окупантів. А щодо спільного знання — це наше домашнє завдання, яке ми мусимо виконати, додаючи інформацію в шкільну програму (до речі, в старших класах вже введені додаткові теми про кримськотатарський визвольний рух). Невдовзі буде сторіччя Курултаю, і ми разом з Інститутом національної пам’яті, Меджлісом кримськотатарського народу ведемо підготовку до цієї визначної дати. Можливо, буде видана якась література, точно буде проведено урочисте засідання Верховної Ради. Якщо вдасться знайти фінансування, буде проведена науково-практична конференція. Також ми і далі будемо згадувати важливі історичні дати.
Ось з таких фрагментів складається взаємодія та взаєморозуміння, пізнання один одного та рух до звільнення Криму.
