Актуальність аль-васатиї як базового принципу Ісламу

1
Принцип аль-васатия означає поміркованість, збалансовану середину, відмову від крайнощів та радикалізму.
19.06.2014
Оцініть статтю: 
(83 оцінки)
oleg
Зображення користувача oleg.

Представляємо вашій увазі текст доповіді муфтія Духовного управління мусульман України «Умма» Ісмагілова Саіда на III Міжнародній науково-практичній конференції «Іслам та ісламознавство в Україні», що відбулася у Донецьку 19 вересня 2013р.

Наприкінці XX, на початку XXI століття під впливом глобалізаційних процесів мусульманська умма впритул зіткнулася з феноменом секуляризації, що виник та визрів у західноєвропейському культурно-цивілізаційному ареалі. В Європі секуляризація, що має на увазі відділення релігії та релігійних законів від управління державою та суспільством, витіснила релігію у царину особистих внутрішніх справ кожного окремого індивіда. Це, чужорідне для ісламської культури, явище стало просочуватися й до арабо-мусульманських країн, що викликало реакцію у відповідь — посилення консерватизму та радикалізацію окремих груп мусульман, що стало набувати загрозливих масштабів. Іслам, котрий є не просто релігійною системою, а всеохопним образом життя, у принципі не сприймає відділення релігійних законів від життя суспільства. Тому перед мусульманським суспільством постала проблема збереження ісламських принципів та ісламської ідентичності без сповзання до радикалізму та екстремізму. Як система, котра саморегулюється, Іслам має внутрішні інструменти, котрі здатні збалансувати її у разі виникнення зовнішніх або внутрішніх загроз. Одним з таких провідних інструментів є принцип аль-васатия, що означає поміркованість, збалансовану середину, відмову від крайнощів та радикалізму.
Феномен васатиї — це не нове явище для Ісламу, він властивий ісламській традиції з часів пророка Мухаммада (мир йому та благословення), і вперше у якості шаріатського терміну зустрічається у Священному Корані. Він походить від арабського слова «васат» («сере­дина»). У другій сурі Корану, у 143 аяті Всевишній Аллаг характеризує ісламську умму наступними словами: «Отже, Ми зробили вас громадою середини (поміркованості), щоби ви були свідками для людей, і щоби Посланець був свідком для вас». Зверніть увагу, у цьому аяті Господь навіть не наказує, але констатує як факт, що мусульмани — це громада поміркованості та збалансованої середини. Тобто, бути мусульманином, означає бути носієм принципу аль-васатия, і це навіть не обговорюється, адже Аллаг сам зробив нас громадою такого принципу. У відповідності до цього аяту, будь-яка крайність, непоміркованість та радикалізм у широкому розумінні цих слів, не відповідають образові мусульманина, як на особистісному, так і на суспільному рівнях.


Сутнісне наповнення терміну також є досить широким. Воно регламентує як внутрішньокофесійні правила, так і міжконфесійні відносини. Що стосується власне ісламських норм, то тут васатия забороняє як крайні форми релігійності, такі як відлюдництво, монастирська практика та повний аскетизм, так і їхні протилежності — так звану цивільну релігійність, коли людина лише формально асоціює себе з Ісламом, не переймаючись дотриманням моральних норм та обрядових практик.


Наприклад, у хадисах повідомляється, що пророк Мухаммад (мир йому та благословіння) був засмучений, коли дізнався, що деякі його сподвижники виявляють надмірність у релігії. Один з них приписав собі постувати протягом усього життя, другий - постійно молитися уночі, а третій дав обітницю безшлюбності. Тоді пророк Ісламу визначив для них принцип васатиї наступними словами: «Воістину, я інколи постую, і інколи ні; інколи молюся уночі, а інколи сплю; а також я одружуюсь. А той, хто не бажає наслідувати мій приклад (сунну), той не має жодного відношення до мене». У цьому контексті під словами «немає до мене жодного відношення» слід розуміти — «не має відношення до отриманих мною від Аллага принципів Ісламу». З ісламської точки зору недоречно бути більш праведним, ніж пророк, чи претендувати на більш глибоке чи правильне розуміння Ісламу.


Що стосується ставлення Ісламу до немусульманського суспільства, то принцип васатия вимагає враховувати, визнавати й толерантно ставитися до культурних та релігійних відмінностей людської цивілізації. У Корані сказано: «Якби твій Господь захотів, то Він зробив би усе людство однією громадою віруючих». Але Всевишній Аллаг дав людям свободу волі та свободу релігійного вибору. З ісламської точки зору свобода — це велика цінність, що дарована Богом, і лише людина, як найкраще Його творіння, здатна мати повноцінну свободу. Однак свобода — це не тільки благо, вона також є випробуванням, оскільки передбачає відповідальність, адже за свій вільний вибір потрібно відповідати.


Мусульмани повинні бути духов­но та інтелектуально готовими прийняти відмінності між людьми, і повинні займати активну позицію щодо захисту людства від можливих конфліктів на расовому, національному, мовному та релігійному грунті. І тим більше, мусульмани не повинні бути ініціаторами подібних конфліктів, оскільки у такому випадку вони виступають проти волі Бога, котрий зробив людей вільними, різними і надав їм свободу релігійного вибору. У Священному Корані Аллаг повідомляє: «Серед Його знамень — створення небес та землі, і відмінність ваших мов та кольорів. Воістину, у цьому є знамення для людей, котрі мають знання» (30:22). Принцип васатия вчить людей приймати та поважати один одного, вітає плюралізм думок, адже небажання вступати у діалог та брати до уваги інші думки, робить суперечності між людьми ще більш глибокими та нездоланними.


Таким в ідеалі має бути мусульманське суспільство, однак, реальна картина значно відрізняється від тієї, яку ми скрізь спостерігаємо. Наприкінці минулого століття ісламська цивілізація стикається з новим для себе феноменом, котрий був немислимим для мусульман минулих сторіч. Всередині ісламської цивілізації під дією як внутрішніх, так і зовнішніх факторів визрів феномен релігійного радикалізму, котрий інколи набуває форми екстремізму та терору. Чому немислимим? Завдяки принципам Ісламу, таким як васатия, та іншим, для мусульман гріховно й категорично заборонено свавілля, терор, насильство та масове знищення невинних людей. Однак ідеологи радикалізму майстерно замовчують ці принципи, використовуючи розповсюджені у мусульманських країнах невдоволенність, бідність, відчай, невігластво та релігійну неосвіченість. Навмисне маніпулюючи вирваними із загального контексту ісламської традиції текстами Корану та Сунни, вони замовчують більшість головних принципів Ісламу, поставивши на чільне місце начебто дозволене насильство заради досягнення благородної мети. Однак в Ісламі мета не виправдовує засоби. Як неможна вкрасти для того, щоби подати милостиню, так само неможна і вбивати невинних, щоби збудувати успішне суспільство. Світ, створений Господом, є надто тонким та чутливим, щоби за допомогою сокири різника намагатися впорядкувати його.


Іслам встановлює високу, але доступну та можливу для реалізації, планку своїх вимог. Люди ж завдяки своїм амбіціям, неосвіченості, недосконалості та цілій сукупності зовнішніх факторів, не дотягують до високих морально-етичних приписів своєї релігії. Так було не завжди, у різні століття та у різних країнах принцип васатия реалізовувався у всій своїй повноті, це і є ті фрагменти тієї «золотої доби» Ісламу за якою підсвідомо сумують віруючі. Людина є недосконалою, але це не є виправданням його непоміркованості та радикалізму. Знаючи, що людина здатна опуститися до гріхів та злочинів, Всевишній Аллаг створює в Ісламі систему стримування та противаг, що робить ісламську традицію незнищенною системою, котра здатна до саморегуляції. Щойно якась крайність сягає загрозливих розмірів, вмикаються внутрішні механізми, що прагнуть збалансувати систему та відвести загрозу. Саме цим і пояснюється затребуваність принципу васатия, котра актуалізувалася протягом останніх десятиріч як рефлексія на виникнення та розповсюдження радикальних ідей.


Хтось вважає, що васатия це щось нове, привнесене ззовні. Хтось вважає, що це вчення, котре штучно проштовхується та не має відношення до Ісламу й робить мусульман м’якотілими, слабкими та нездатними захищати свої інтереси. Ці думки є неправильними. Іслам, словами своїх богословів та їхніх послідовників, актуалізував цей древній принцип автоматично, захищаючи мусульман від замикання у самих собі, та від жорсткої реакції у відповідь стривоженої світової спільноти. Поки є сили, котрі пропагують в ісламському світі крайнощі, насильство й радикалізм, будуть і ті, котрі виступлять за мир, злагоду й діалог. Пророк говорив про те, що війна — це самий крайній засіб, коли усі мирні засоби вичерпані, а загрозу так і не вдалося відвернути. А ось у радикально налаштованих індивідів виходить навпаки, війна, насильство й терор — це головний та єдиний засіб для досягнення мети.


Багато дослідників вважає, що принцип васатия активно просуває тільки ісламський рух «брати-мусульмани». Слід зазначити, що у «братів-мусульман» це дійсно один із засадничих принципів їхньої програми. Однак не лише вони, але і велика кількість інших мусульманських організацій, об’єднань, та й просто широкі прошарки освічених мусульман, виступають за актуалізацію цього принципа, оскільки вбачають у ньому реальний захист для себе та своїх дітей від ідей радикалізму й екстремізму. Також доречно зазначити, що ісламські принципи неможливо приватизувати і вважати їх виключно своїм духовним та інтелектуальним спадком, вони дані Аллагом для усіх. Недивлячись на це, справедливо буде зазначити, що саме «брати-мусульмани» одними з перших почали закликати ісламський світ до поміркованості, вони реально оцінили загрозу екстремізму та міжнародної ізоляції, котра нависла над ним.


У перспективі, виховання мусульман з акцентуванням на принципі васатия, повинно нівелювати в ісламському суспільстві вплив та популярність радикальних ідей. Однак цей процес повинен мати двосторонній характер. Світове співтовариство також має відмовитися від очорнення Ісламу та мусульман, і сприймати ісламську традицію як частину загальнолюдського культурного спадку, сприймати мусульман як рівних та гідних. Демонізація образу мусульман, нажаль вона ще має місце в окремих ЗМІ, в програмах та промовах окремих політиків, чиновників та священнослужителів, ллє воду на млин екстремістів, а ті використовують це, і не втрачають можливості наголосити на ворожому ставленні до мусульман під час пошуку нових своїх прибічників. Для наближення та мирного співіснування усього світового співтовариства, принцип васатия має бути глобальним, й ісламський світ готовий ним поділитися.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.