Кримський хан Гази ІІ Гірей Борá належав до знаменитої династії Гіреїв. На престол він зійшов після смерті Ісляма ІІ Гірея в 1588-му і правив (з перервами) до 1607 року, поки не помер від чуми.
Гази Гірей — особистість неординарна і загадкова. Він був жорстким, але водночас дипломатичним правителем, проводив блискучі військові операції. Його прізвисько Борá означає «вихор», а його поетичний псевдонім Газайї І. Франко перекладає, як «борець з примусу». Крім визначного полководця і правителя, Гази Гірей був ще й видатним поетом. Взагалі, багато представників династії кримських ханів Гіреїв (як, до речі, й османські султани) були поетами і писали досить-таки хороші вірші.
Віршовані твори Гази Гірея стали класикою кримськотатарської поезії, серед них — і гімни війні, і мирні, гуманні, ліричні поезії з певною меланхолією. Найвідомішими серед них є «Млинове колесо» («Долаб»), «Троянда і соловей», «Кава і вино» тощо.
Незвичайна постать Гази Гірея привернула увагу і двох видатних українських дослідників — І. Франка та А. Кримського. Досліджуючи біографію і художню спадщину кримського хана, вони не знали про працю один одного, адже А. Кримський писав свою розвідку вже після смерті І. Франка, а до першої публікації статті Каменяра залишалося ще з десяток років…
Наукову розвідку під назвою «Кримський хан Гази Гірей (1588–1607) і дещо з його віршів» Франко написав у 1915 році, за його життя вона не опублікувалася. У той час письменник займався найчастіше перекладами, адже, знаючи чотирнадцять мов, перекладав з багатьох письменників і таким чином зробив великий внесок у наближення найкращих зразків світової літератури до українського читача. Поезії Гази Гірея ІІ належать саме до таких робіт.
Під час роботи над перекладом Франко послуговувався німецькомовним виданням з власної бібліотеки. Це була книга видатного австрійського дослідника і перекладача, одного із зачинателів орієнталістики Й. фон Гаммер Пургшталя «Історія кримського хана в Османській імперії», з якої письменник, ймовірно, і почерпнув біографічні відомості про Гази Гірея ІІ. У своїй статті він подав цікаві біографічні дані про кримського хана-поета, ілюструючи розповідь перекладами з його поезій. Усього Франко переклав п’ять поетичних творів Гази Гірея.
Почав розвідку український письменник із розповіді про перебування Гази Гірея у Стамбулі, де він здобув дуже хорошу освіту. Потім брав участь у поході у Персію, провів там 7 років в ув’язненні у вежі, але зрештою втік звідти до Туреччини. Про свою втечу з турецького табору він повідомив до Персії, додавши до листа ось такого вірша, який добре характеризує його горду вдачу:
Доки на смутки й радощі нечулий
У мурах тих холодних я сидів,
Куди ви зрадою мене замкнули,
І зо світу вісточки найменшої жадів,
Дійшов до того я, що в вашім перськім краї
Лише в тюрмі спокій тривкий буває.
Після повернення на батьківщину Гази Гірей посів ханський престол. Франко, характеризуючи його, наводить такі слова німецького дослідника Гаммер-Пургсталя — «найвизначніший із кримських ханів, знаний не тільки своєю хоробрістю, але також великою характерністю та великими поетичним талантом».
Багато уваги письменник приділив стосункам Гази Гірея і його сюзерена — турецького султана, який вимагав надати йому військову підтримку для війни з Австрією. Гази Гірей не поспішав з виконанням цього наказу, надсилаючи султанові віршовані відповіді-відмовки.
Як зазначав А. Кримський у статті «Література Кримського ханства Гіреїв», зі своїми сюзеренами чи османськими султанами кримські хани часом листувалися віршами, а не «чесною» прозою. В одному з листів до султана, як зазначає Франко, Гази Гірей називає себе Газайї, що означає «борець з примусу», і заявляє про свою готовність віддати усе на послуги султана. Пізніше він обирає ім’я Газайї як свій поетичний псевдонім.
На жаль, Франко майже нічого не писав про ліричні поезії Гази Гірея ІІ. Згадував лише про «римовану суперечку між кавою та вином» (йдеться, певно, про твір «Кава і вино»).
Вперше розвідку «Кримський хан Гази Гірей і дещо з його віршів» надрукували за радянських часів у 1941 році в одному з літературних журналів. Частково про це дослідження згадується у статті «Середньовіччя» літератури кримських татар: конспект лекції».
Молодший товариш Франка, всесвітньовідомий сходознавець і засновник української орієнталістики А. Кримський у своїх працях, присвячених літературі кримських татар, також досліджував особистість Гази Гірея. Зокрема, у статті «Література кримських татар» (1930), яка ще за життя Кримського була заборонена радянською владою, він подав біографічні факти про хана, а в додатку до статті помістив коротеньку антологію з кримськотатарських поетів, серед яких і Газайї. Творчість Гази Гірея розглядав у контексті усієї кримськотатарської літератури, порівнюючи її з творами інших поетів періоду Кримського ханства Гіреїв.
Переклади ж поезій хана Гази Гірея, подані у додатку до статті А. Кримського, зроблені його друзями — кримським етнографом О. Олесницьким і кримськотатарським поетом Османом Ак-чокракли. А. Кримський лише відредагував їх і підготував для друку.
Цікаво, що і Франко і Кримський, не знаючи про роботу один одного над переклади творів Гази Гірея, обрали для дослідження той самий вірш — поетичну газель, основною темою якої є корупція в Османській імперії:
Наведемо лише декілька поетичних рядків:
Іван Франко
Агатангел Кримський та Осман Ак-чокракли
Ось джавури як собаки на Ісламу край напали, —
Ви ж там сидите й берете хабарі, як перше брали.
Ми тут плачем, проливаєм кров свою у лютім бою,
Ви ж там п’єте з чар розкоші, граючися між собою.
Нечестивий ворог чинить шкоду землям іслямського люду, —
А ви Господа не боїтеся, берете собі хабарі та спокійненько сидите!
Ми — на бойовому герці, кров проливаємо, кров’ю плачемо, —
А ви собі любісінько сидите в долин п’яних бенкетів та п’єте насолоду з винової чаші.
Про відданість султанові і хоробрість Гази Гірея ІІ може свідчити і поетичне звернення, яке також паралельно перекладали І. Франко та А. Кримський з колегами:
Іван Франко
Агатангел Кримський та Олексій Олесницький
Я борець твій і невільник, віддам голову і душу,
Чого хоч, мій падишаху? Що ж іще сказати мушу?
Волю дай мечам і стрілам! Стать за віру у всіх згода.
Сам беру на свою шию, якби з того вийшла згода.
Ми — твої раби, готові боротися за віру, і жертвуємо своє тіло і душу.
Володарю мій! Що я маю казати? Незабаром ти сам здобудеш певну звістку.
Ми не з тих, що тікають од ворожих стріл і сокир, подвизаючися на шляху віри.
А коли вийшло щось не так, хай усенька вина спадає лиш на мою шию.
В одній із найвідоміших поезій Гази Гірея ІІ «Колесо водяного млина» («Долаб»), вміщеній в «Антології кримськотатарських поетів» А. Кримським, відобразилася глибока віра поета у Бога, надія на Його милосердя:
Коли ти хочеш досягти вивершення,
Уповай в усьому на всесильного Бога.
Коли ти хочеш і на цім, і на тім світі спокою,
Проливай сльози та покоряйсь Богові.
Ну, годі, Газайї, кінчай свою мову,
Покірно прохай ласки у Бога.
Задовольняйся з усього, що тобі нашле доля,
Бо, знай, усе — од Бога, усе — од Бога, усе — од Бога.
(переклад з татарської О. Олесницького та А. Кримського)
Дослідження І. Франка та А. Кримського побудовані на однаковому матеріалі, однак акценти у них різні — перший використовує одне джерело, А. Кримський — багато різних. Франко написав історичний нарис про Гази Гірея ІІ, проілюструвавши його вибраними поезіями, в основі підходу Кримського — філософська лірика і військові мотиви, біографічні дані про Газайї більш детальні. Зрештою, український письменник зробив поетичний переспів віршів Газайї, а його молодший товариш з друзями — дослівний переклад з мови оригіналу. І. Франко охудожнив образ кримського хана-поета, використавши відомості Й. Фон Гаммер Пургшталя, А. Кримський же зробив літературознавче та історіографічне дослідження.
Однак у цих статтях є багато спільного і обидві вони мають більший зв’язок з реальним життям ніж видається на перший погляд. Написані вони у часи великих потрясінь і життєвих криз українських геніїв. І. Франко працював у страшні дні Першої світової війни, коли Львів був окупований Російською армією. А. Кримський займався дослідженням у часи сталінського терору та особистих трагічних подій.
Досліджуючи видатну особистість кримського хана XVI століття і перекладаючи його поезії, українські просвітителі, можливо, шукали особистої розради в поетичному доробку хороброго військового лідера і водночас ніжного поета, яким був Гази Гірей ІІ.
